Депутати перекроюють святковий календар, щоб змусити українців працювати ще більше.
Українські депутати знову заговорили про достаток святкових днів і їх негативний вплив на економіку. Залишимо за дужками вплив якості роботи самих народних обранців на ВВП країни і спробуємо оцінити, чи так уже шкодить Україні велика кількість неробочих святкових днів.
В Україні, на відміну від, скажімо, деяких країн Євросоюзу, неробочих днів справді багато більше. Але саме по собі це порівняння мало, про що говорить. Адже набагато важливіше не кількість вихідних, а умови і правила гри на ринку праці. А тут відмінностей між Україною і Європою набагато більше.
У нашій країні метод оплати праці за фактично відпрацьований час практично не працює. В ЄС за кожну відпрацьовану годину понад норму роботодавець компенсує доплатами, причому, найчастіше в подвійному розмірі. Компанії уважно стежать, щоб не було переробки.
А якщо людина затримується на роботі,роботодавець тут же цікавиться, в чому причина. В Україні все навпаки. За переробки платять одиниці, тоді як регулярні затримки допізна в офісі – звичайне явище. Нерідко наймач навіть дає прямі усні вказівки попрацювати ще годинку-другу або вийти на роботу у вихідний. Зрозуміло, за «спасибі».
Викорінити цю практику не можуть ні грізні постанови, ні закони. В Україні вже близько 10 років діє закон про погодинну оплату праці. В теорії, він повинен був захистити людей від безкоштовної праці понад належні 8-ми годин. Однак на практиці цей закон ніхто не дотримується. Працівники мовчать, а наймачі вдають, що не помічають.
Друга істотна відмінність наших ринків праці полягає в порядках надання відпустки. Навіть на держпідприємствах працівникам доводиться вибивати щорічний відпочинок. Тому що роботодавець не хоче на час відпустки наймати інших людей або перерозподіляти роботу між колегами відпускника з доплатою.
Більше половини українців затримуються на роботі допізна і не отримують за це оплату. А адже саме так і поступають в ЄС, коли людина йде у відпустку. В Україні ж можуть зовсім не відпустити на відпочинок або заявити, що курортник повинен виконати свою роботу сам і без оплати. У приватному бізнесі взагалі дуже часто людина йде у відпустку за свій рахунок. І це нікого не дивує.
За кількістю офіційних годин європеєць дійсно працює більше. Правда, не у всіх країнах, а тільки в деяких. Наприклад, менше українців працюють французи, іспанці й італійці. І це тільки за офіційними даними, без урахування переробок.
Варто врахувати і ще один важливий фактор. Не секрет, що багато приватних компаній не мають відпусток, зате на новорічні та травневі свята заморожують будь-яку діяльність. При такому підході набігає 10-20 днів альтернативнї відпустки. Більш того, багато бізнес-процеси за замовчуванням побудовані з урахуванням такої традиції. Який сенс працювати на свята, якщо і бізнес-партнери, і клієнти в цей період впадають в ділову сплячку.
І адже це ніяк не заважає бізнесу вести успішну діяльність. І вже тим більше, це ніяк не відбивається на ВВП. Так що травневі та новорічні свята не шкодять економіці, а лише дають українцям хоч чимось замінити відсутність відпустки і відпочити, якщо вже цього не виходить домогтися за законом.
Горе-реформаторам святкового календаря спочатку варто було б потурбуватися введенням працюючої системи погодинної оплати праці. А вже потім ламати систему, яка працює і без їх новацій. І оптимізувати кількість святкових і робочих днів.
