У Росії досить мляво фінішує передвиборча кампанія. Переважна більшість росіян, напевно, навіть не пам'ятає, що менше ніж за тиждень їй належить вибирати депутатів Державної Думи. Щоправда, під завісу кампанії мало не відбулося пожвавлення і скандал
Партія «Гражданская платформа» (не плутати з партією «Гражданская инициатива»), одна з дрібних кремлівських маріонеток, подала позов про зняття з виборів партії ПАРНАС Михайла Касьянова – єдиного представника несистемної опозиції. У позові стверджувалося, що окремі висловлювання Касьянова і його соратників в ході дебатів на центральному телебаченні і під час інших публічних виступів носили екстремістський характер, збуджуючи ненависть до представників певних соціальних і професійних груп. А Касьянову ще інкримінували завідомо неправдиве обвинувачення президента Росії Володимира Путіна в сприянні президенту Сирії Башару Асаду в застосуванні ним хімічної зброї проти цивільного населення. Мовляв, використання сирійськими урядовими військами хімічної зброї в суді не доведено, а тому звинувачення – завідомо неправдиве.
Якби позов, як це спочатку планувалося, розглядався Верховним Судом 12 вересня, у ПАРНАСу був би великий шанс злетіти з виборів. Суди в Росії, як відомо, є незалежними від усього, крім влади, і особливо Кремля. Однак напередодні засідання «Гражданская платформа» несподівано відкликала свій позов. Тут можливі дві версії. Згідно з першою, вся ця історія з позовом була особистою ініціативою лідера партії Ріфата Шайхутдінова з метою попіаритись на фініші передвиборної гонки і нагадати виборцям про існування своєї партії, про яку вже встигли порядком призабути. Але в Кремлі розсудили, що знімати з виборів ПАРНАС не дуже зручно, перш за все з точки зору можливої негативної міжнародної реакції. Якщо партію Касьянова в останній момент дійсно знімуть з виборів, навіть найбільш наївні люди в Європі і Америці не повірять, що російські вибори мають хоч якесь відношення до демократії. Але. з іншого боку, дати ПАРНАСу виграти слухання в суді Кремлю, звичайно ж, не хотілося, щоб не давати опозиції нехай маленький, але козир. Це – одна версія, і вона має право на існування. Однак мені більш імовірною здається друга версія. У кремлівській адміністрації і в найближчому оточенні Володимира Путіна досі точаться суперечки на тему: допускати в Думу «для меблів» представників реальної опозиції чи все-таки не варто давати їм думську трибуну. Цілком можливо, що ті представники Кремля, які виступають проти допуску опозиціонерів в Думу, ініціювали всю цю комбінацію з позовом «Гражданской платформы»
Зрозуміло, ніхто не сумнівається, що список ПАРНАСу в Думу не пройде і набере максимум 2%. Це за найоптимістичнішими прогнозами. А ось згідно з опитуванням ВЦВГД від 4 вересня, партія Касьянова отримає всього 0,4% голосів, втричі поступаючись «Яблоку» (1,1%). Згідно з даними того ж опитування, за період з 14 серпня по 4 вересня підтримка «Единой России» зменшилася досить значно – з 44,0 до 39,3%. Що, втім, не ставить під сумнів її перемогу на виборах. Станом на 4 вересня 14,7% росіян не збиралися брати участь у виборах, 1,0% збирався зіпсувати бюлетень, а ще 14,6% не змогли відповісти про свої партійні уподобання.
Якщо відняти всі ці категорії, то «Единая Россия» матиме більшість серед виборців, що визначилися, в 56,7%. І навіть якщо тих, хто не визначився, але збираються голосувати, розподілити в тій же пропорції, що й тих, хто визначилися, перевага правлячої партії залишиться солідною – 53,4%. Поки в Думу, крім неї, згідно з ВЦВГД, гарантовано проходять КПРФ (8,7%), ЛДПР (10,4) і «Справедливая Россия» (5,3%). Лідер серед інших партій, Російська Партія Пенсіонерів «За справедливость» має 1,6% і, відповідно, ніяких шансів пройти в парламент за партійними списками.
Очевидно, в Кремлі вже вирішили революційних змін в новій Думі не допускати і зберегти всі чотири вже наявні фракції, нікого більше до них не додаючи, принаймні за партійними списками. Якщо 4-5 опозиціонерів у Думу й пустять, фракції або групи вони все одно створити не зможуть, а значить, їхній голос практично не буде чути. Зате котрась із дрібних прокремлівських партій, можливо, створить якщо не фракцію, то групу. Не виключено, що свою фракцію з одномандатників створить і Об’єднаний народний фронт, хоча також імовірно, що в Думі він об’єднається з партією «Единая Россия».
Але ось окремі кандидати партії Касьянова в мажоритарних округах якісь шанси на перемогу теоретично зберігають. У разі ж зняття ПАРНАСу з виборів були б зняті і його кандидати по мажоритарних округах. Це б значно полегшило завдання не допустити перемоги в округах неугодних Кремлю кандидатів. Зняття ПАРНАСу, до речі, підвищило б шанси партії «Яблоко», в цілому лояльної Кремлю, хоча і такої, що виставила в округах деяких незручних для влади кандидатів. Ні, що стосується голосування за партійними списками, то у «Яблока» навіть під час відсутності ПАРНАСу шансів на подолання 5-відсоткового бар’єру не було б. Однак при такому розкладі у партії Григорія Явлінського підвищуються шанси набрати 3% голосів, що гарантувало б партії збереження державної фінансової підтримки. А це могло б розглядатися як хороша плата за лояльність.
Однак, судячи з усього, прихильники протилежної точки зору переконали Путіна, що позов «Гражданской платформы» треба відкликати і ПАРНАС у виборчих бюлетенях залишити. Це рішення саме по собі не означає, що також було прийнято рішення допустити в Думу когось із несистемних опозиціонерів у мажоритарних округах. Навпаки, цілком можливо, що вже прийнято протилежне рішення – опозиціонерів у Думу не пускати. А ПАРНАС залишили тільки для того, щоб зайвий раз не дратувати Захід і не давати зайвого приводу закордонним критикам. Але не виключений і третій варіант – остаточне вирішення питання, чи пускати опозиціонерів в Думу, відкладуть до самого моменту підбиття підсумків голосування. Тож у опозиційно налаштованих росіян все ще зберігається певна мотивація брати участь у парламентських виборах, принаймні в тих округах, де представлені демократичні кандидати, які мають шанси на перемогу.