Стародавній рукопис майя, відомий як Дрезденський кодекс, містив складну й надзвичайно точну систему прогнозування затемнень, яка могла залишатися придатною до використання протягом сотень років. Про це йдеться в новому дослідженні, опублікованому в журналі Science Advances.
Повторний аналіз кодексу, проведений в Університеті Олбані (SUNY) під керівництвом почесного професора Джона Джастесона, показав, що таблиці затемнень у рукописі були ретельно організовані й постійно коригувалися багатьма поколіннями спостерігачів.
Дрезденський кодекс – один із лише чотирьох збережених рукописів майя – містить обчислення місячних циклів, руху Венери та сезонів затемнень. Зокрема, таблиця охоплює 405 місячних місяців, у межах яких позначено 69 ключових контрольних точок, коли могли відбуватися сонячні або місячні затемнення.
Дослідники з’ясували, що майя усвідомлювали проблему накопичення похибок: місячний місяць триває близько 29,5 днів, а облік у цілих днях з часом призводить до зсуву. Щоб уникнути цього, жерці-календарники застосовували систему перекриття таблиць із двома точками “скидання” – на 358 і 223 місяцях. Такий підхід дозволяв коригувати помилки без повного перерахунку.
Моделювання показало, що ця комбінована система могла утримувати точність календаря в межах 51 хвилини протягом 134 років, що є вражаючим показником для доколумбової цивілізації.
Астрономічні розрахунки майя були тісно пов’язані з їхньою соціальною та релігійною практикою. Ворожильний 260-денний календар існував паралельно з 365-денним цивільним роком, а небесні події прив’язувалися до конкретно названих днів. Це означало, що попередження про затемнення мало не лише наукове, а й ритуальне значення.
Дослідники вважають, що таблиця затемнень спочатку могла бути простим місячним обліком, до якого з часом додавалися маркери затемнень. Ймовірною відправною точкою збереженої версії таблиці називають 1083 або 1116 рік нашої ери, що відповідає сезонам затемнень на півночі Юкатану.
На думку науковців, нове прочитання Дрезденського кодексу суттєво змінює уявлення про рівень наукових знань майя та демонструє, що вони створили практичну й гнучку систему астрономічного прогнозування, засновану на спостереженнях, арифметиці та ретельному копіюванні даних.
Вчені зазначають, що через знищення більшості рукописів майя в колоніальний період цей метод важко перевірити за іншими джерелами. Водночас збережений кодекс дає рідкісну можливість зазирнути в наукову традицію корінної цивілізації Мезоамерики.
