Поки світ сперечається про криптовалюти та штучний інтелект, очільник “Укрпошти” Ігор Смілянський вирішив оцифрувати старий як світ метод виживання українського села — купівлю продуктів “на зошит”.
Генеральний директор поштового гіганта в інтерв’ю РБК-Україна від 16 лютого 2026 року відверто зізнався: листоноші вже давно стали неофіційними банкірами для пенсіонерів, видаючи їм макарони та консерви в борг до наступної виплати. Тепер цей “макаронний кредит” хочуть зробити офіційним через створення “Укрпошта.Банку”.
Схема, яку Смілянський описує з філософським спокоєм, виглядає просто: якщо в бабусі закінчилися гроші, а їсти хочеться, листоноша приносить продукти й записує борг у зошит.
“Петрівна. Дві пачки макаронів — 76 грн”, — наводить приклад топменеджер. Коли приходить пенсія, “овердрафт” закривається. Офіційно так робити не можна, але неофіційно — це єдиний спосіб для багатьох старих не лягти спати голодними.
Смертність як бізнес-план
Найбільш резонансною частиною заяви Смілянського став його підхід до ризиків. Очільник компанії прямо заявив, що єдиний фактор, який може завадити поверненню боргу — це якщо клієнт не доживе до пенсії.
За його словами, показник смертності пенсіонерів у 7% уже “закалькульований” у майбутню бізнес-модель. У світі великих цифр смерть — це всього лише статистична похибка, яка не повинна заважати фінансовому оздоровленню пошти.
Смілянський переконаний, що запуск власного банку просто легалізує те, що вже існує. Замість зошита буде офіційний мінус на рахунку, а пенсія приходитиме вже “обкусаною” на суму з’їдених у борг продуктів.
На закиди Нацбанку про відсутність досвіду в кредитуванні Смілянський відповідає просто: досвід є, адже листоноші вже роками працюють як мікрофінансові організації на місцях. Абсурд ситуації, коли кредит на їжу стає частиною стратегії розвитку державної компанії, Смілянського не лякає. “Хіба листоноша не дасть бабусі макарони?” — резюмує він, перетворюючи соціальну кризу на черговий “креативний кейс”.
