Нещодавно прийнятий закон України про освіту не порушує прав мовних меншин і відповідає всім міжнародним нормам, вважає Олександр Сушко, науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва.
Освіта – одна з небагатьох сфер, які як і раніше вважаються чисто суверенним питанням, яке має перебувати під контролем національних урядів – а в багатьох країнах, навіть місцевих органів влади. Але створюється враження, що в сьогоднішньому світі жодне питання не захищене від політичних маніпуляцій. Так само і з новим рамковим законом України про освіту, що зустрічає жорстку протидію не тільки всередині країни, скільки з боку деяких сусідніх держав.
Закон, прийнятий минулого місяця українським парламентом, відображає тривалий і всеосяжний процес розробки політики. Серед його положень – стаття 7, в якій вказується, що учні шкіл та університетів повинні вчитися національною мовою.
Згідно попередньої системи освіти, деякі учні вчилися б всі 11 років (за новим законом термін навчання продовжується до 12 років) на мові меншини, в основному російською, але іноді також угорською та румунською мовами. На сьогодні за такою програмою навчається близько 400 000 учнів, і зазвичай це закінчується тим, що випускники середньої школи не володіють навіть на побутовому рівні українською мовою, якою ведуться справи в країні.
Реформа освіти змінить це. З 2020 року, після трирічного перехідного періоду, мова меншини може використовуватися в якості основної навчальної мови тільки в дитячому садку і початковій школі, після чого (після закінчення четвертого класу школи) навчання здебільшого має проходити українською мовою. Деяким школам для корінного населення, наприклад, для кримських татар, буде дозволено зберегти стару систему, але здебільшого випускники старших класів українських шкіл будуть, згідно з новою системою, добре знати українську мову.
Ця зміна допоможе ліквідувати фактичну сегрегацію мовних меншин, тим самим об’єднавши українське суспільство, що вкрай важливо для сильної демократії, що розвивається. Воно також дозволить всім учням, в тому числі представникам етнічних і мовних меншин, не тільки досягати успіху на ринку праці, а й більш повно брати участь в українській демократії, отримуючи потенційну можливість зайняти посади в уряді, які дозволять їм просувати інтереси своєї етнічної групи.
Слід також зазначити, що, хоча це правило призведе до зниження обсягу навчання на мовах меншин, воно не перешкоджає йому. Навчання мовами меншин буде здійснюватися за допомогою окремих класів і груп, причому деякі програми дозволяють викладати декількома мовами. Наприклад, якщо учень, що говорить угорською мовою, вивчає угорську літературу, він може робити це на своїй рідній мові.
Українська мова є державною мовою України, так само як російська – державною мовою Російської Федерації, угорська – державною мовою Угорщини, а румунська – державною мовою Румунії. Хоча мови меншин важливі, і права тих, хто говорить на них, повинні дотримуватися, – як дотримуються вони в новому законі України про освіту, – саме державна мова об’єднує суспільство і дозволяє громадянам брати участь в його житті повністю. Уряд України має право – більш того, зобов’язане – гарантувати, щоб всі її громадяни володіли цією мовою.
