Після численних ударів Дарницька ТЕЦ опинилася на межі повного руйнування, а мешканці частини Дніпровського й Дарницького районів ризикують чекати на закінчення зими без теплопостачання. Голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко розповів, чи має Київ запасний план, скільки часу займе будування нової ТЕЦ та чи варто розраховувати на теплі батареї у наступному опалювальному сезоні.
Які альтернативні джерела опалення сьогодні реально використовують у світі для великих міст у разі знищення ТЕЦ? Які варіанти підходять для Києва вже зараз?
За словами Попенка, альтернативи київським ТЕЦ-4, ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 наразі фактично немає. Втім точно оцінити реальний стан Дарницької ТЕЦ складно, адже рівень пошкоджень ще встановлюють.
“Але ситуація складна. Як заявив голова Дарницької РДА Ковтунов, то дійсно опалювальний сезон навряд чи в цьому році вже буде в Дарницькому та Дніпровському районі, які залежать від єврореконструкції тепломереж”, – каже він.
Щодо альтернативних джерел енергії (за виключенням брикетів, дров тощо), то Попенко зазначив, що світ давно рухається у бік децентралізованого теплопостачання.
“Але це не означає котельню біля кожного будинку, як часто подають в Україні. Децентралізація – це коли одна сучасна котельня забезпечує теплом цілий мікрорайон. Наприклад, окреме рішення для такого масиву, як Стара Дарниця. Там можна пошукати можливість побудувати одну котельню на 10, 15, можливо, на 20 чи на 25 будинків. Як, до речі, в Україні вже й робили, де побудували газові котельні, які покривають потреби близько 40-50 тисяч населення”, – пояснив експерт.
Тож, як зазначив Попенко, якщо ідеться про 400–500 тисяч мешканців, які живуть у частині Дніпровського та Дарницького районів, то теоретично проблему теплопостачання можна вирішити за рахунок існуючих мереж, побудувавши приблизно 8–10 газових котелень, які забезпечуватимуть теплом багатоквартирні будинки.
“Зводити котельні на пелетах чи дровах у міській забудові вкрай складно, адже для них потрібні дуже високі димові труби – вищі за житлові будинки. А там де щільно побудовані висотки, зробити це нереально”, – зазначив він.
“Навіть на зруйнованих ділянках Дарницької ТЕЦ, можна побудувати газову котельню. Можна їх декілька побудувати. Не всюди в Дарницькому району можна це зробити, тому що щільність забудови також впливає на можливість децентралізації теплопостачання по певним районам”, – сказав Попенко.
Чи можна гарантувати тепло в Києві наступної зими, чи місту вже зараз варто готуватися до сценарію хронічного дефіциту тепла й переходу на автономні рішення для будинків?
Як наголосив експерт, остаточна картина стану Дарницької ТЕЦ стане зрозумілою лише після повного технічного обстеження і лише тоді можна буде реально оцінити, яким буде наступний опалювальний сезон у зоні її дії. Водночас уже зараз можна говорити, що цей опалювальний сезон навряд чи продовжиться.
“Щодо цієї зими перспектив я не бачу. А далі – теоретично у нас є приблизно дев’ять місяців, за умови відсутності нових обстрілів. За цей період можна було б хоча б частково відремонтувати обладнання. Але тут виникає інша проблема – де взяти необхідні запчастини. Обладнання ТЕЦ є специфічним і виготовлялося ще за радянських часів. Окреме питання – хто саме має виконувати ці роботи і за чий кошт. Дарницька ТЕЦ-4 перебуває в оренді ТОВ “Єврореконструкція”, і наразі незрозуміло, чи готові вони інвестувати у відновлення. Дуже багато питань без відповідей, щоб можна було спрогнозувати, що буде в наступний опалювальний сезон”, – зазначив Попенко.
Які реальні терміни будівництва нової ТЕЦ або заміщення її потужностей? Про які терміни йдеться – про місяці, рік чи кілька років? І чи має Україна ресурси, обладнання та кадри для цього під час війни?
“Це роки. Може бути 5-7 років. Реалізація такого проєкту потребує дуже багато часу. Потужність Дарницької ТЕЦ становить близько 200 МВт. Якщо брати орієнтовну вартість будівництва – це приблизно 400–500 тисяч євро за 1 МВт, тобто загальна сума – близько 100 мільйонів євро. Це дуже приблизні цифри. Але питання не лише в грошах. Ще до війни в Україні був брак кадрів, а зараз ця проблема лише загострилась, в тому числі через відсутність бронювання”, – відповів експерт.
“Уявіть: у 2023 році в Україну завезли 92 установки ЮСЕД. Минуло вже кілька років, а встановити вдалося лише приблизно половину їхньої потужності, знову ж через нестачу фахівців, брак фінансування, відсутність бронювання персоналу. А якщо говорити про зведення нової Дарницької ТЕЦ з нуля – потрібно замовляти обладнання, розробляти новий проєкт з іншою за концепцією. Бо Дарницьку ТЕЦ свого часу будували фактично за межами Києва, а сьогодні вона вже всередині густонаселеного району”, – пояснив Попенко.
Також він додав, що відкритим залишається питання: що робити із золовідвалами на території Дарницької ТЕЦ, які можуть становити серйозну екологічну проблему. Також важко заздалегідь спрогнозувати терміни виготовлення обладнання для такого будівництва, адже лише виробництво турбін може тривати від пів року до року, особливо якщо їх доведеться завозити з-за кордону.
Якщо ТЕЦ стають ціллю номер 1 у сучасній війні, чи означає це, що великі централізовані об’єкти теплопостачання втрачають сенс як модель для міст через вразливість?
“Київ уже сформований як місто, визначені райони і в багатьох із них доволі щільна забудова, тому децентралізація теплопостачання майже неможлива. Наприклад, на Позняках чи Осокорках майже вся забудова – це висотки на 18–25 поверхів. А для котельні потрібна димова труба, вища за ці будинки, це неможливо фактично”, – наголосив Попенко.
Водночас, за його словами, у столиці є райони, де такі рішення теоретично можливі. Наприклад, у частині Голосіївського району, зокрема на Теремках, логічно було б збудувати одну котельню на кілька десятків будинків. Але якщо говорити про центр міста, жодних альтернатив централізованому теплопостачанню не існує. У таких районах тепло може забезпечувати лише ТЕЦ.
Що ж до автономних рішень для окремих будинків, то на практиці вони зводяться або до будівництва локальної котельні поруч, або до індивідуального опалення в кожній квартирі. Електричне опалення – варіант на сьогодні – сумнівний, а газове – потребує значних коштів від мешканців і наявності можливості провести газ.
“Норми ж передбачають, що багатоквартирний будинок має мати щонайменше два джерела тепла. Зазвичай це централізоване опалення і, наприклад, електричне. Але останнє – на сьогодні, як ми розуміємо, дуже сумнівне”, – підсумував експерт.
