У проекті “ОЗБРОЄННЯ” розповідається про характеристики бронетранспортера М113, який поступив на озброєння ЗСУ.
Військовий журналіст Геннадій Салівон у проекті “ОЗБРОЄННЯ” в відеофільмі “Бронетранспортер М113 в ЗСУ” на Youtube-каналі Військове телебачення України розповідає про бронетранспортер М113.
Геннадій Салівон зазначає, що бронетранспортер М113, як і гелікоптер UH Huey, став одним із символів війни у В’єтнамі. Ця “робоча конячка” перевозила особовий склад, долала водні перешкоди, надавала вогневу підтримку піхоті.
“Ця бойова броньована машина розроблялася ще наприкінці 50-х років минулого століття. Бойове хрещення ці БТР прийняли у 1962 році. Тоді Сполучені Штати передали армії південного В’єтнаму перші 32 бронетранспортери. Що цікаво, на той час це були сучасні зразки бронетехніки і призначалися вони для військ у Європі. З них вдалося сформувати дві повні мотопіхотні роти, на цих БТРах. Це стало несподіванкою для супротивника. За неповні 4 місяці ці дві роти змогли знищити майже 600 в’єтконговців. При цьому південні в’єтнамці втратили вбитими лише чотирьох бійців. Проте з набуттям досвіду в’єтконговці почали діяти в місцях, які були малопрохідними для М113. Також виявилося, що кулеметник з браунінгом є дуже вразливою ціллю. Надалі М113 використовували переважно як броньований транспортний засіб. В принципі, саме для цього машина і розроблялася.
Корпус М113 складався з алюмінієвої броні, як в радянських БМП. Але на відміну від совкової техніки, яка тримала лише влучання кулька 7,62 мм, американець тримав і великокаліберні 12,7. Останні модифікації позбавили плавучасті і додали ще сталеву броню. Такі машини здатні витримувати навіть бронебійні снаряди калібру 20 мм. Різні модифікації М113 мають як важелі керування водія, так і штурвали на кшталт радянських БМП. Проте українські військові, як то кажуть, відчули різницю.
Для посадки і висадки механік, водій, командир мають індивідуальні круглі люки в даху корпусу над своїми місцями. Для посадки і висадки десанту передбачені великі відкидні вниз двері апарель в кормі машини, через яку піхотинці можуть оперативно залишати бронетранспортер одразу подвоє. Двері опускаються і піднімаються за допомогою гідравлічного приводу. Ним керує водій зі свого місця. На випадок, якщо гідравлика не спрацює, в апарелі є і звичайні двері, які відкриваються у бік. У даху корпусу над десантним відділенням є квадратний вантажний люк, який відкидається назад. Як і уся західна техніка цей БТР розроблявся для людей. Завдяки великому вільному місці на базі М113 вдалося зробити багато модифікацій різного призначення: самохідні міномети, протитанкові, машини розмінування і, звісно ж, медичні.
Як і більшість техніки від партнерів, такі машини використовують гусені з гумовими накладками, щоб не псувати асфальт. Це було дивиною для тих, хто звик ганяти на бехах. “Прохідність…ну не скажу, що гірша. Є нюанси. От саме такого виду гусінь, резинова, коли взимку дуже слизько, то трохи не контрольована. Дуже важко її контролювати в русі. Ну так навіть по осіні, коли були дощі і болота в коліно, повзе, грибе”, – повідомляє військовослужбовець ЗС України Андрій.
На відміну від радянської БМП-1, М113 постійно модернізувався. В 1963 вийшла модифікація М113А1. В 1979 з’явилася М113А2. А крайня класична модифікація А3 вийшла вже аж наприкінці холодної війни у 1987 році. Саме цю модифікацію використовують досі. Виробництво машини продовжувалося до 1992 року але модифікації старого тривають і досі”, – розповідається у відео.
