Ця війна приховує безліч невідомих героїв, які не за визнання майбутніх поколінь прокладали шлях Україні до виживання.
Дивну й одночасно зворушливу історію з окупованого Донецька розповів відомий блогер Фашик Донецький.
Росіяни полюбляють розповідати в п’яному угарі, як вони поодинці перемогли Гітлера, пишаються цим. Росіяни проти фашизму, нацистів, проти геноцидів. Саме тому за синьо-жовту стрічку в окупованому російськими військами Донецьку можуть у кращому разі покалічити. Для бидла, що кричить про руцький мир і духовність – синьо-жовті кольори діють як свята вода на відьом: вони починають шипіти і кричати, у них змінюється голос і починаються судоми нападу сказу.
На Донбасі багато ватних зомбі, годі й казати. Та є й ті, чиї вчинки, а не популістські заяви, змушують вірити: є за кого воювати на Донбасі. Історія від тих, хто воював у Луганському Аеропорту.
Коли наш спецназ оточили – вантажі хлопцям можна було передавати тільки повітрям, тобто літаком або вертольотом. Однак була одна проблема: ніхто не знав, як увімкнути підсвічування злітної смуги. Та вихід із ситуації знайшовся. Точніше, знайшовся луганський електрик, який передавав креслення та інструкції хлопцям.
Електриком був старий дідусь. Бігати по мінних полях дідусеві не дозволяли вік і здоров’я. Але в луганського дідуся був луганський онук. Онукові було цілих 12 років. Дитина бігала човником по мінних полях і передавала креслення з інструкціями в оточений аеропорт. У результаті підсвічування злітної смуги було успішно запущено, завдяки луганчанам.
Коли російські танки підійшли впритул до аеропорту, то духовно розстріляли будинок, де жила сім’я діда-електрика і хлопчика, з мирних танків. Луганчани дивом залишилися живими, бо останньої миті вибігли з дому як були і через мінні поля, які вже знала 12-річна дитина, пішли в бік Харківської області. Зараз вони живуть у Вінниці.
Військові намагаються їм хоч якось допомогти в міру можливостей. Сусідів цієї луганської сім’ї, які так само допомагали ЗСУ в оточеному аеропорту, мирно і духовно розстріляли в їхньому ж дворі. На них донесли їх ватяні сусіди.
Саме за таких дорослих дітей, які мінними полями ходять до оточених аеропортів і допомагають тим, кого вважають реальними Захисниками, іде війна з духовним бидлом з руского міра. Цей хлопчик і дідусь із Луганська – і є справжній Донбас. Ватні зомбі до Донбасу відношення не мають.
