Для Сполучених Штатів Америки, ймовірно, було б краще, якби усю владу в країні обирали не під час всенародних виборів, а методом сліпої лотереї. Це може звучати наївно, антидемократично і навіть контрпродуктивно, але численні дослідження довели, що обрані таким чином лідери можуть бути навіть ефективнішими за тих, хто переміг за стандартною системою.
Про це у статті для The New York Times написав організаційний психолог Уортонської школи Університету Пенсильванії Адам Грант. У своїй статті він посилається на дослідження австралійського психолога Александра Хаслама.
“У Сполучених Штатах ми вже використовуємо версію лотереї для відбору присяжних. Що, якби ми зробили те ж саме з мерами, губернаторами, законодавцями, суддями і навіть президентами?” – запитує Грант.
Посилаючись на дослідження Хаслама, він зазначає, що експерименти свідчать про те, що кращі рішення приймаються, коли лідера групи обирають за допомогою лотереї, а ніж тоді, коли лідера групи обирають за його лідерські якості або коли його обирають його однолітки.
Зокрема, дослідження показали, що систематично обрані лідери можуть “зірвати групові цілі” і займатися ствердженням “особистої переваги”, оскільки політики чи чиновники, за яких голосує певна група людей, починають відчувати певне запаморочення, власну “обраність” і вищість.
Грант зазначає, що обрання лідерів за допомогою лотереї має історичний прецедент і не аби де, а у стародавній Греції, яка є батьківщиною демократії. Зокрема, в Афінах багатьох урядовців обирали шляхом сортування – випадкової лотереї, яка проводилася серед пулу кандидатів.
Він розповідає, що ті, кого було обрано випадково, зазвичай не відчували достатньої влади, щоб піддатися їй. Натомість у них спостерігалося підвищене почуття відповідальності.
“Я нічого не зробив, щоб заслужити це, тому я повинен переконатися, що добре представляю групу”, – пояснює думки людей психолог.
Грант стверджує, що пропонував цю ідею членам Конгресу США, але вони стурбовані тим, як забезпечити, аби переможці такої лотереї були достатньо компетентними, аби керувати державою.
Психолог пояснює, що в Стародавніх Афінах це забезпечувалося завдяки тому, що кандидати повинні були пройти тест “на здатність здійснювати громадські права та обов’язки”, і, можливо, в Америці може бути те ж саме, по суті, тест на громадянськість, який призвів би до того, що країна отримала б лідерів, які “розуміють Конституцію”.
“Лотерея також покращила б наші шанси уникнути найгірших кандидатів. Це тому, що люди, які найбільше тягнуться до влади, зазвичай найменш придатні для того, щоб нею володіти”, – зазначив Грант.
На його переконання, така лотерея дала б чесний шанс людям, які “недостатньо високі або мужні, щоб виграти”.
“Вона також відкрила б двері людям, які не мають достатніх зв’язків або багатства, щоб балотуватися. Наша недосконала система фінансування виборчих кампаній дозволяє багатим і впливовим людям купувати свою участь у перегонах, не даючи людям без грошей чи впливу потрапити до виборчих бюлетенів”, – зазначає науковець.
При цьому, як звертає увагу Грант, дослідження показують, що в середньому “люди, які виросли в сім’ях з низьким рівнем доходу, є більш ефективними лідерами і менш схильні до шахрайства – вони менш схильні до нарцисизму і почуття власної гідності”.
Перехід на лотерею також заощадить багато грошей, оскільки, наприклад, вибори 2020 року коштували понад 14 мільярдів доларів.
“А якщо не буде кампанії, то не буде й особливих інтересів, які запропонують допомогти її оплатити. Нарешті, відсутність голосування також означає відсутність меж для махінацій і відсутність Колегії виборців, з якою можна було б сперечатися. Замість того, щоб ставити під сумнів точність підрахунку мільйонів бюлетенів, ми можемо спостерігати за лотереєю в прямому ефірі”, – резюмував Грант.
