Спроба Міхеїла Саакашвілі і його соратників- «антикорупціонерів» за допомогою вуличного протесту взяти владу «за горло» закінчилася подвійний невдачею.
Про це розповів політолог Андрій Миселюк.
По-перше, сама акція протесту 17 жовтня в столиці під Верховною Радою, голосно анонсована ще місяць тому, вийшла нечисленною – в ній взяли участь лише кілька тисяч чоловік. При тому, що були і свідчення залучення учасників за гроші.
По-друге, в результаті акції протесту Саакашвілі і його партнерам не вдалося отримати закон про підконтрольний їм антикорупційний суд. Який був би останньою і ключовою ланкою в закритій системі нейтралізації своїх політичних опонентів руками НАБУ, де «сірим кардиналом» залишається давній і перевірений соратник Саакашвілі Гізо Углава.
Головних причин цыэъ неудачы дві. Перша – відірваність запропонованої Саакашвілі і його партнерами (народны депутати Сергій Лещенко, Мустафа Найєм, Світлана Заліщук з групи “Єврооптимісти”, “Центр протидії корупції” Віталія Шабуніна, група нардепа Семенченко з «Самопомочі», керівники Національного антикорупційного бюро) порядку денного від реальних інтересів суспільства. Соціологія свідчить – ціни хвилюють людей удвічі сильніше, ніж корупція, яка опинилася на п’ятому місці серед «хвилюючих» чинників. А «некомпетентність влади» – і зовсім на восьмому.
Друга – відсутність єдиного лідерства в акції. При тому, що Саакашвілі був найбільш впливовою фігурою в її вуличній складовій, в парламенті такою фігурою була Юлія Тимошенко. У випадку з акцією 17 жовтня спроба посадити в один човен відразу двох важковаговиків повністю човен не втопилп, але отримати потрібної швидкості і маневреності не вдалося.
Хоча опозиція діяла досить чітко в логіці політичної боротьби для нейтралізації своїх противників. Намагаючись для досягнення перемоги реалізувати три ходи: крок 1 – позбавити депутатів нинішньої Верховної Ради недоторканності, крок 2 – залишилися без недоторканності депутатів віддати в руки новоствореного антикорупційного суду, який буде знаходитися під контролем лояльних Саакашвілі керівників НАБУ. І крок 3 – провести позачергові вибори до Верховної Ради по-новому, вигідному собі, закону про вибори. Зайнявши в результаті звільнені місця депутатів- «корупціонерів», які втратили недоторканність і потрапили під приціл НАБУ.
Судячи із заяв і Саакашвілі, і його партнерів, саме ці три цілі є першочерговими для них. Більш того, вони правильно вибрали найбільш ефективний спосіб досягнення своїх цілей – за допомогою тиску «вулиці» на владу. І якби в суспільстві були необхідні передумови масового невдоволення діями влади, то Саакашвілі і його партнери досягли б успіху.
Однак повна неконгруентність (невідповідність) запропонованих організаторами акції заходів запитам суспільства призвела до того, що акція закінчилася невдачею. Що, втім, не стало для «фейсбучних антикорупціонерів» приводом для проведення роботи над помилками і розробки нової програми дій (благо, приводів для критики влади вистачає).
В арсеналі «антикорупціонерів» можуть бути і інші прийоми штучного розігріву суспільних настроїв і отримання нових козирів в політичному торзі з президентом і правлячою коаліцією. Цей торг є частиною «Великого політичного сценарію» Саакашвілі і його союзників в боротьбі за владу. Заради чого власне і було розпочато акцію 17 жовтня, пафосно названу «великою політичною реформою».
