Луганські та донецькі бандити переб'ють один одного ще до закінчення окупації, пише в авторській колонці журналіст Віталій Портников.
Колишнього “прем’єр-міністра ЛНР” Геннадія Ципкалова знайшли повішеним у тюремній камері. У тому, що учасника “державного перевороту” знищили самі колишні соратники по колабораціонізму, мало хто сумнівається. Цілей своїх ці колишні соратники теж не приховують. У “прокуратурі” бандитів стверджують, що Ципкалов дав свідчення на інших учасників “перевороту” й дуже злякався. А злякавшись – повісився. Ще б пак!
Це – досить поширена схема дій для радянських, а потім і для російських бандитів- “правоохоронців”. Спочатку з потрібної людини вибиваєш потрібні свідчення – чи просто змушуєш його підписати чисті аркуші паперу, на які згодом за потреби наноситимуть необхідні відомості, – а самого “клієнта” усуваєш як непотрібного. Ну або щоб він не сказав, що свідчення в нього вибивали під тортурами. Тому після дачі цих самих показань підслідний має страшно злякатися, що його вб’ють, – і самовбитися від страху. Ага.
Якщо вам здається це божевіллям, то хочу нагадати, що Росія в цьому божевіллі перебуває вже століття – і багато її мешканців при цьому чудово себе почувають і вважають, що так і має бути. А зовсім недавно в такому ж правовому божевіллі разом з Росією перебували й ми – і тільки зараз починаємо потроху виходити з кошмару. Те, що відбувається в “ЛНР”, просто показує, що Москва поширила свій “правовий простір” на окуповані території. Там зараз розслідують по-сталінськи, судять по-путінськи.
Це, втім, означає, що багато учасників окупації Донбасу мають шанс не дожити до українського суду та тюремних термінів, після яких вони мали б усі шанси поїхати куди-небудь на Рубльовку й жити там на награбовані та завчасно сховані гроші. Найімовірніше, луганські та донецькі бандити переб’ють один одного ще до закінчення окупації. Від Мозгового залишився пам’ятник, від Ципкалова – мотузка, яку зараз розрізають на сувеніри для Плотницького й решти членів сім’ї ватажка.
І, попри всю мою прихильність до цивілізованого правосуддя, я не дуже засмучений.
