Півтора мільярди гривень проплатило Міністерство оборони на закупівлю 100 тисяч мінометних мін. Вже два роки ані грошей, ані мін. Це стало однією з найгучніших справ проти Міноборони.
Задіяні в схемі розтрати та заволодінні державними коштами зовсім не прості люди: колишній очільник департаменту Міноборони Олександр Лієв, директор компанії “Львівський арсенал” Юрій Збітнєв та колишній чиновник одного з підприємств “Укроборонпрому” Олексій Хорошаєв.
Про це пише ТСН.
Кому оголосили підозру
Служба безпеки України оголосила підозру трьом основним особам в цій злочинній схемі: колишньому очільнику департаменту Міноборони Олександру Лієву, директору компанії “Львівський арсенал” Юрію Збітнєву та колишньому чиновнику одного з підприємств “Укроборонпрому” Олексію Хорошаєву.
Всі вони обвинувачуються за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу, тобто привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені організованою групою. Їм загрожує до 12 років ув’язнення з конфіскацією майна.
Справа одразу набула резонансу, адже мінометні міни дають змогу нашим захисникам нищити ворога, відбивати кілометри захопленої території і вкрай необхідні фронту.
Як вдалося провернути цю оборудку
Журналісти-розслідувачі різних видань займаються цією темою понад півроку. Один з тих, хто першим взявся за цю тему — Вячеслав Касім — стверджує, що “білих та пухнастих” тут сто відсотків немає. Проте, хто саме хапуга, що збагатився на півтора мільярди гривень, потрібно ще розбиратися.
“Це хай суд вирішує, хто тут хапуга. Але хапуга тут однозначно був. Коли 8 жовтня 2022 року Міністерство оборони підписало цей контракт з “Львівським Арсеналом”, за рішенням комісії Міноборони цей контракт був підписаний на відкладальних умовах. Тобто контракт ми з вами підписуємо, але гроші будуть тоді, коли ми будемо бачити всі ваші ліцензії”, — розповів журналіст-розслідувач В’ячеслав Касім у випуску Хапуга.ua.
Ліцензій по суті так і не було. Єдиним підґрунтям для підпису контракту став документ від хорватської фірми, який підтверджує, що вона має досвід у торгівлі зброєю. Саме у торгівлі, а не у виготовлені.
Світовий ринок зброї досить врегульований — це не картоплю купляти. Зброю просто так на білому ринку закупити неможливо. При заключенні контрактів на поставку — потрібна гарантія від завода виробника, що він дійсно має потужності на виготовлення замовлення, гарантія від компанії, яка має ліцензію на торгівлю зброєю, а також документ від компанії, що виступить гарантом поставки зброї в Україну. Всі ці умови виконані не були.
Але в цій історії про те, як країна витратила майже півтора мільярди гривень, є всього одна основна трійця. Саме до них змогли дотягтися українські слідчі.
У тіні вже не відсидітися
Якщо раніше, поки ще не були виписані підозри, організатори схеми по поставці зброї — Лієв, Збітнєв та Хорошаєв — відсижувалися в тіні і не бажали спілкуватися з журналістами, то зараз навпаки, стрімголов згодилися на інтерв’ю для випуску Хапуга.ua, адже в тіні вже не відсидітися.
“Я можу побудувати завод, я можу розвалити завод. Можу здійснити комплексний проєкт, зокрема проєкт замкненого циклу виробництва боєприпасів для України”, — розповів Збітнєв
“Я не вбачаю в своїх діях жодної халатності, тим більше умисла”, — каже Лієв.
Схема дуже проста — на перший погляд
Але слідчі СБУ ще як вбачають умисел. Схема по суті дуже проста, на перший погляд. Міноборони в особі Олександра Лієва, на той час заступника начальника департаменту державних закупівель Міністерства оборони України, підписує контракт із “Львівським арсеналом” Юрія Збітнєва. Міноборони проводить проплату в 97 відсотків — тобто 820 мільйонів гривень.
Залишок — три відсотки — мали згодом бути оплачені на рахунок “Львівського арсеналу”, і це за умовами договору мав бути їх чесний заробіток. Далі гроші відправилися колишньому чиновнику одного з підприємств Укроборонпрому, а нині члену наглядової ради компанії Sevotech Олексію Хорошаєву. Саме він виступав гарантом виконання контракту.
Кожен підозрюваний пояснив свою версію зриву поставок мінометних мін
Лієв дає інтерв’ю із свого столичного офісу. Хорошаєв знаходиться в Празі і виходить на онлайн зустріч. Збітнєв свою версію викладає в кафе за чашкою кави. Питань до них по цій резонансній справі дуже багато, але по сути всі зводяться до одного — з нього й починаємо: “Панове, де гроші?”.
“Пан Лієв чомусь нервується дуже сильно”, — каже Збітнєв.
“Куди поділися гроші. Гроші було витрачено на закупівлю боєприпасів. Відповідально заявляю: жодне євро не було вкрадено та не було витрачено з цього контракту. Цю всю передоплату зробили на “Львівський Арсенал”, він розпорядився цією передоплатою не за умовами контракту”, — каже Хорошаєв.
“Проблема ні в підписі, проблема в товарі. Компанія, якій ми заплатили гроші не поставила товар. Таких плану контрактів в день підписувалося три, а то й чотири. Величезний вал на цьому ринку шахраїв. Шахрайство пов’язане з тим, що є велика кількість потреби і маленький обсяг ринку і вони цьому шахрайству допомагають”, — каже Лієв.
Всі учасники схеми говорять про те, що гроші є на рахунку “Львівського Арсеналу” і їх можна повернути в бюджет, але міни країна не отримає в будь-якому випадку.
На рахунку “Львівського арсеналу” дійсно є 820 мільйонів гривень, це підтверджує й сам Збітнєв. Цей рахунок арештований і кошти з нього держава зняти може, але вже по закінченню слідства. І то в випадку, якщо буде доведено, що хапуга тут Збітнєв. Саме так процедурно влаштовані такі справи.
Колишній заступник директора департаменту закупівель Міноборони Олександр Лієв стверджує, що сумнівів в цьому бути не може.
“100 тисяч мін — це тисяча життів. Чисто тварь якась, вона знає ця тварь, що мін не буде. То чого б ця тварь на свій розсуд включала штрафні санкції. Виконавець не є виробником мін. Виконавець за те, що він організує процедуру і привезе міни, отримає три відсотки чистого власного прибутку. Три відсотки від мільярда — 300 тисяч — це досить потужна сума і вони взялися зробити цей контракт. Контракт вже закінчився, його неможливо виконати”, — Лієв.
В той час Збітнєв запевняє: ці руки нічого не крали, а от Лієва та Хорошаєва потрібно покарати. І як в грі в гарячу картоплю — перекидає всі звинувачення по колу.
“Чи може бути в мене, представника української компанії якісь сумніви по прямому контракту, який вже уклало Міністерство оборони. Міністерство оборони вимагало плати, Словаччина вимагала плати. Я не заплатив, кошти у мене залишилися на рахунку. Ми завезли важке озброєння, ми завезли деяку амуніцію, прибори нічного бачення. Але це робилося все ось таким чином. Хорошаєв по своєму характеру — це “вишибала” з Володимирського ринку. Ми йшли на всі умови Хорошаєва в рамках цієї передоплати. Хочеш, щоб ми платили за транспорт, — давай. Хочеш, щоб була так страховка, давай. Хочеш так — давай так. Хорошаєву треба привезти ці міни або повернути кошти. Якщо він не привезе міни чи не поверне кошти, він сяде в тюрьму. Все”, — каже Збітнєв.
Колишньому чиновнику Укроборонпрому Олексію Хорошаєву простіше за всіх — він сидить в Празі і повертатися в Україну наміру не має. А хто ж його в Празі заарештує — потрібне погодження на екстрадицію в Україну, а його поки немає. Хорошаєв теж наполягає, що його совість чиста, а от що там Лієв із Збітнєвим “намутили”, то він тут не до чого зовсім.
“Цей контракт було підписано 14 серпня 2022 року. 24 серпня мені дозволили проінспектувати на хорватському заводі наявність боєприпасів і можливість організації нового виробництва. Це не те, що ці снаряди лежали, приїжджай — забирай. Не було жодних прокладок, жодних фірм. Якби у робочій групі, яку створив Лієв, були б там виробничники чи технологи, вони б напевне йому пояснили: щоб виготовляти нові вироби, потрібно закупити комплектуючі. Я Лієва ніколи не бачив, зі Збітнєвим познайомився вже коли завод виробник розірвав контракт”, — каже Хорошаєв.
Вся трійця дуже гарно “співає”. Готові ледь не танцювати на камеру. Все це перетворюється на якусь циркову виставу. Олександр Лієв показушно добровільно йде на поліграф. І тут його очікує несподіванка — детектор брехні показує неправдиву відповідь в одному ключовому питанні: чи отримував він вказівку від керівництва Міноборони на укладання контракту з “Львівським арсеналом”. 2 лютого Олександр Лієв відповів на це питання “Ні”. І ця відповідь, на думку поліграфолога, була неправдивою.
До чого тут Резніков
Нам в інтерв’ю Лієв теж стверджує, що колишній його начальник міністр Міноборони Олексій Резніков про цей контракт ні сном ні духом. Та поліграф — це бездушна машина, її не обманеш. Тому постає головне питання, чому колишній міністр оборони Резніков не є підозрюваним по цій справі і чому підлеглий його так прикриває.
“Якщо Резніков би займався закупівлями, то хто б тоді займався його справами”, — каже Лієв.
Після відкриття декларацій стало відомо, що Резніков очолив список міністрів, які найбільше заробили в перший рік повномасштабного вторгнення, а саме 1 262 700 гривень. Зараз ексміністр поновив адвокатську ліцензію і збирається спокійно займатися своєю подальшою кар’єрою. А відбивається від слідчих його колишній підлеглий Олександр Лієв. Стверджує, що його шеф той контракт в очі не бачив, адже в день Україна підписує три-чотири таких контракти.
“Коли кожен день така кількість контрактів проходить, то цим займається департамент закупівлі, а не Резніков. Він цей контракт не бачив і підпис там стоїть мій. При торгівлі зброєю ризики є постійні, та я вважаю, що я наскільки міг, то убезпечив цей контракт”, — каже Лієв.
А от Збітнєв за кадром запевняє нас, що без резолюції Резнікова контракт на півтора мільярди просто б не проплатили.
“Я думаю, що найближчим часом кошти будуть повернуті. Ми сьогодні розуміємо замисел тих компаній, що отримали кошти. Для мене найбільша проблема була не під час підписання контракту, а після. Бо від мене як представники Міноборони, так і представники закордонних компаній вимагали. І всі вимагали 100 відсотків. І якби я перерахував 100 відсотків, то 36 мільйонів доларів пішли б за кордон”, — каже Збітнєв.
Всі троє вже підтвердили, що мін точно не буде.
То де ж все таки гроші
Ланцюг такий: Міноборони за підписом Лієва перераховує “Львівському арсеналу” Збітнєва 2 мільярди 300 тисяч гривень. Збітнєв залишає на рахунку своєї компанії 820 мільйонів, а півтора мільярди відправляє Хорошаєву — той обіцяє міни. Після Хорошаєва українські гроші дивним чином почали блукати Європою і танути по ходу подорожі.
Саме на слід цих коштів намагається вивести нашу трійцю підозрюваних слідчі СБУ.
Нагадаємо, у Вадима Височина — керівника Центрального спортивного клубу Збройних сил України, підпорядкованого Міноборони, під час журналістського розслідування виявили незадеклароване майно: машини Tesla та маєтки під Києвом.
