"Оцінка стану вугільної промисловості ДНР" - такий заголовок має документ, знайдений у зламаній пошті "Міністерства" вугілля та енергетики проросійського терористичного угрупування "Донецька народна республіка". Реквізити цього документа є не менш цікавими, ніж його зміст. Довідку підготовлено в Міністерстві енергетики Російської Федерації в січні 2016.
Міжнародне розвідувальне співтовариство InformNapalm дякує групі хактивістів FalconsFlame за надані дампи листування, на підставі яких у цій публікації буде дано стислу характеристику об’єктивного стану вугільної промисловості на окупованих територіях Донбасу.
Замість передмови
Уряди “народних республік” не випадково називають маріонетковими.
І на докази руки Кремля, що керує всіма сферами діяльності окупованих територій: від військової до економічної – натрапляємо скрізь.
І це доведено не тільки непрямими ознаками. Нещодавня серія зламів електронної пошти та комп’ютерів приймальні Апарату помічника президента Російської Федерації В.Ю. Суркова (SurkovLeaks | SurkovLeaks2), проведена українськими хактивістами Кіберальянсу, продемонструвала, що будь-яке кадрове питання в маріонеткових «республіках» вирішується централізовано в Москві. Факти прямого підпорядкування Москві терористичних угруповань «ДНР/ЛНР» з’являються і в інших зламах.
До середини 2015 р. в “ДНР” не було багатьох структур управління. Ящірка може відростити собі втрачений хвіст, але не голову. Так, наприклад, “Міністерство інформації” годувалося з віджатих рекламних майданчиків і канючило знижки на Інтернет у Ростелекому, “Міністерство закордонних справ” відчайдушно намагалося з’ясувати в інтернеті особливості дипломатичного протоколу, щоб не осоромитися перед іноземною делегацією з Абхазії.
Статистика Міністерства енергетики РФ
“Міністерство” вугілля та енергетики «ДНР» почало формуватися в середині 2015 р. Саме тоді було відкрито рахунки в республіканському банку, а в Москві стали сушити голову, що робити з промисловістю, у якій зайнято декілька сотень тисяч людей. Це питання не нове. В Україні 270 шахт (ми використовуємо ту саму довідку Міністерстві енергетики РФ, яка економить наш час на пошук відповідної статистики), з яких 157 перебувають на окупованих територіях. І тільки 37 із цих 157 були рентабельними. За словом “нерентабельний” стоять 120 шахт, які витрачають більше, ніж заробляють. І проблеми цих шахт збільшуються, як снігова куля, – реструктуризація (продаж і закриття збиткових підприємств) – це звільнення (і не тільки на шахтах, а й на залізниці), підвищення тарифів на електроенергію і, як наслідок, великі проблеми для будь-якої чинної влади . Тому дуже довго проблему вирішували дотаціями, які становили до мільярда доларів на рік. Більшість шахт уже мали плани щодо реструктуризації ще до початку війни, і російська окупаційна влада продовжила ці проекти.
Згідно з документом, закриттю підлягають шахти: Калініна, Трудовська, Абакумова, Жовтневий рудник (у Донецьку), Леніна, Бутовська, Чайкіно, Гайового (у Макіївці), Леніна, Калініна, Румянцева, Карла Маркса (у Горлівці), Булавинська, Ольховатська, Вуглегірська , Єнакіївська, Полтавська (у Єнакієвому), Ткачука в Шахтарську, Волинське та Східна в Торезі, Ударник у Сніжному. Понад 30 тисяч людей будуть звільнені. До речі, на момент написання аналізу заборгованість шахтарям із зарплати в «ДНР» становила 2 млрд рублів. (Коли ми востаннє цікавилися цим питанням, шахтарі отримували частину своєї зарплати за травень – у вересні).
Товариші шахтарі, спробуєте в «ДНР» «встати з колін» та постукати касками? Напевно, це складно зробити під дулом автоматів «бурятських трактористів»?
Росіяни також щорічно проводять аналіз вугільної промисловості невизнаних республік. Вони навіть створили карту роботи шахт на окупованих територіях станом на 2015 рік. Цікаво, що міста Горлівка та Донецьк позначені як «території з підвищеною соціальною напруженістю». Саме тут найбільша частка шахт, що не працюють та підлягають ліквідації.
Реструктуризація шахт коштує недешево, так, за даними іншої хакерської групи, RUH8, у 2015-2016 роках у Мінвугілля було виділено близько 800 мільйонів рублів, з яких 966 тисяч отримало РП “Донгіпрошахт”; і Республіканському підприємству «Об’єднана дирекція з реструктуризації підприємств вугільної промисловості Донбасу» переказано 760.249 млн рублів (або over 95% річного бюджету). Водночас Росія оцінює “залишкові витрати” (частину робіт було виконано ще в Україні) в 7.2 млрд рублів. А загальні витрати до 2020 р. та після – досягають 96 мільярдів, з яких 69 мільярдів візьмуть з федерального бюджету РФ. Зазначимо, це ще досить оптимістичний прогноз. Згідно з документом, частину шахтарів планують працевлаштувати в Росії (щонайменше 1.7 тис. осіб). Отже, скорочуючи та закриваючи шахти на Донбасі, Росія залучає дешеву робочу силу на свої шахти. Наївними є в документах і згадки про плани працевлаштування звільнених шахтарів з «ДНР» на російських підприємствах «Кінгкоул» у Ростовській області, тимчасом як російські шахтарі в Гуковому оголошують голодування через борги із зарплати, сума яких перевищує 300 млн руб. Як сказав класик: «Умом Россию не понять…».
Питання торгівлі
Вугільна промисловість Донбасу заточена під українського споживача. У Росії є своє вугілля. Щоб шахти, які вижили, залишалися рентабельними, Україна має купувати вугілля в бойовиків та окупантів, що ми, українці, і робимо, незважаючи на спроби диверсифікації постачання (з ПАР), головні родовища вугілля “Південної Африки” у нас, як і раніше, на Донбасі (у Луганді та Домбабве). Отже, Україна так і купує вугілля ув бойовиків, саме бойовики безпосередньо контролюють відвантаження, наприклад, з ДП Макіїввугілля на Трипільську ТЕС (Центренерго, Київ). “ДП” – це державне підприємство “ДНР”, зарплату шахтарі “ДП” отримують у “ДНР” та податки платять у “ДНР”. Провезти коробку ліків через блокпост не можна. А склад з вугіллям – запросто. І Росія докладає всіх зусиль для того, щоб ця ситуація зберігалася незмінною. Іноді вугілля з Донбасу маскується як російське, а іноді, щоб примусити Україну до закупівель у бойовиків, Росія штучно скорочує експорт російського вугілля в Україну.
Обсяг цієї торгівлі вражає. За наявними в нас даними, у жовтні 2016 ЩОДНЯ “кордон” перетинають декілька десятків вантажних потягів, наповнених вугіллям, коксом, металом та іншими корисними речами. Як громадяни України ми стали наполягати на тому, щоб закупівлі для держави велися відкрито, чесно та на конкурентній основі. А тим часом у нас під боком відбувається колосальний обмін товарами з окупантами та бойовиками. Якщо торгівля з бойовиками є життєво необхідною для України, то було б логічно відкрити реєстр підприємств, що ведуть торгівлю з окупованими територіями.
Отримати більше інформації та самостійно провести оцінювання стану вугільної промисловості на окупованих територіях можна, завантаживши поштовий дамп листування “Міністерства” вугілля та енергетики «ДНР».
Нагадаємо, у березні 2016 р. хакери з групи Євгена Докукіна «Українські Кібер Війська» зламали електронну скриньку Мінтрансу «Л/ДНР» (Донецька залізниця), у якій також було знайдено подробиці про постачання вугілля з окупованих територій Донбасу.
Отже, завдяки українським хактивістам за підсумками цього аналізу та публікації поштового дампа гірники Донбасу дізналися, які шахти будуть ліквідовані та які перспективи подальшого працевлаштування на них чекають у Ростовській області. А громадяни Російської Федерації отримали об’єктивні дані розтрат державного бюджету РФ. Частину з виділених бюджетних коштів, за традицією, розкрадуть чиновники, а решту – випустять у трубу на ліквідацію підприємств окупованих територій.
