У Національному парку Гіппос на півночі Ізраїлю археологи зробили відкриття, яке може змінити уявлення про соціальну політику давніх суспільств. Під час розкопок вони виявили будівлю, що, ймовірно, була спеціальним притулком для людей похилого віку — найдавнішим із відомих у світі.
Споруда датується візантійським періодом і була зведена наприкінці IV — на початку V століття нашої ери. Таким чином, її вік сягає близько 1600 років. Про результати досліджень повідомила адміністрація Хайфського університету, а наукові деталі оприлюднили у фаховому журналі Zeitschrift für Papyrologie und Epigraphik.
Ключем до інтерпретації знахідки став декоративний мозаїчний медальйон із грецьким написом «Мир старійшинам». Він розміщувався на видному місці в житловій частині давнього міста Гіппос, відомого також під назвою Суссіта. На думку науковців, таке формулювання не залишає сумнівів у соціальному призначенні будівлі.
Дослідницьку групу очолили доктор Майкл Ейзенберг і доктор Арлета Ковалевська. Вони зазначають, що хоча історичні джерела V–VI століть згадують установи для догляду за літніми людьми, до цього часу археологічних підтверджень їх існування не було. Знахідка в Гіппосі стала першим матеріальним доказом такої практики.
Розташування будинку також має символічне значення: він стояв неподалік перехрестя двох головних міських артерій. Це свідчить, що допомога літнім людям була інтегрованою частиною життя великого візантійського центру, яким на той час був Гіппос — місто з базиліками, театром і колонадними вулицями.
Науковці вважають, що поява таких установ відображає глибокі зміни в суспільстві пізньої античності. Турбота про старших поступово виходила за межі родини та ставала справою всієї громади, значною мірою під впливом християнських цінностей. Мозаїчний медальйон біля входу, ймовірно, слугував не лише прикрасою, а й символом благословення для мешканців притулку.
Відкриття доводить: ідея соціальної підтримки людей похилого віку виникла задовго до сучасних пенсій і систем соцзахисту — ще в епоху Візантії.
