2025 рік став справжнім проривом у дослідженні супутників планет-гігантів. Упродовж року астрономи відкрили понад сто нових місяців у Сонячній системі, суттєво розширивши уявлення про її структуру та походження, повідомляє Newscientist.
Найбільше відкриттів припало на Сатурн. Після підтвердження нових об’єктів загальна кількість його супутників зросла до 274, що остаточно закріпило за планетою статус абсолютного рекордсмена. Ключову роль у цьому відіграв метод накладання багатогодинних експозицій, який дозволяє «витягувати» надзвичайно тьмяні об’єкти з шуму космічних зображень.
Відкриття здійснила команда під керівництвом Едварда Ештона з Academia Sinica. Для спостережень використовували Канадсько-Французько-Гавайський телескоп. Завдяки новому підходу астрономи змогли виявити супутники, які залишаються непомітними на окремих кадрах, що наочно демонструє потенціал сучасної спостережної астрономії.
Прориви торкнулися не лише Сатурна. У серпні 2025 року астрономи за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба зафіксували новий супутник Урана, який отримав тимчасове позначення S/2025 U1. Це відкриття збільшило кількість відомих супутників планети до 29.
Нововиявлений об’єкт є дуже малим і має низьку відбивну здатність. Його вдалося ідентифікувати лише на інфрачервоних зображеннях із тривалою експозицією. У майбутньому супутник, імовірно, отримає назву відповідно до «шекспірівської традиції», за якою іменують місяці Урана.
За словами астронома Найджела Мейсона з Кентського університету, у Сонячній системі все ще приховано чимало невиявлених супутників, особливо поблизу Урана та Нептуна. Водночас найбільші об’єкти, за його оцінкою, вже давно внесені до каталогів, а нові відкриття стосуються переважно дрібних тіл.
Каталогізація супутників має значно глибший сенс, ніж просте поповнення списків. Вона допомагає вдосконалювати моделі формування планет і їхніх супутникових систем, адже різноманіття форм, орбіт і розмірів цих тіл кидає виклик усталеним теоріям.
«Це не просто збирання рідкісних об’єктів», — наголошує Мейсон. За його словами, супутники зберігають сліди давніх зіткнень і гравітаційних взаємодій, відкриваючи доступ до ранньої історії планет.
Таким чином, 2025 рік увійде в історію як один із найрезультативніших для вивчення супутників. Нові технології дозволяють бачити те, що ще донедавна вважалося недосяжним, поступово змінюючи уявлення про архітектуру й еволюцію всієї Сонячної системи.
