На тлі оптимістичних даних про зростання кількості вакансій і відносної стабілізації ринку праці в 2017 році українських роботодавців і уряд чекає новий виклик: трудова міграція українців досягає загрозливих масштабів.
Про це розповіла Олена Грищук, директор HR Agency Forsage.
За даними Держстату, структура економічно активного населення України істотно змінилася протягом 2013-2016 років: загальна чисельність економічно активного населення у віці 15-70 років скоротилася з 20,8 млн до 18,0 млн (без урахування тимчасово окупованій території АР Крим та зони проведення АТО). За цей же період кількість штатних працівників зменшилася на 2 млн осіб, а самозайнятих, які не платять податки, – на 2,5 млн. Найбільш показовий зміна – зростання числа трудових мігрантів. За даними Міжнародної організації праці (International Labor Organization), кількість трудових мігрантів з України в 2016 році досягло 4,6 млн чоловік.
Тим часом попит на українських заробітчан в ЄС стрімко зростає. Польща, Чехія, Угорщина та інші країни пропонують різні преференції для українців. Згідно з офіційними даними, тільки польські роботодавці у першій половині 2017 року оформили 948 000 заявок про намір працевлаштування іноземного персоналу. Запит на працівників з України збільшився на 50% в порівнянні з 2016 роком. Згідно з офіційними даними, 326 000 українців в Польщі працюють в логістиці, в торгівлі – 200 000, туризм обслуговують 116 000 українців, 15 000 працевлаштувалися в науково-технічному секторі.
Людський капітал – найважливіший ресурс будь-якої держави. Слід розуміти, що жодна країна не досягла стабільного економічного розвитку при відтоку трудових ресурсів. Чому фахівці виїжджають з України? Є кілька головних причин.
Загальний стан економіки. На жаль, держава тривалий час не може згенерувати потік інвестицій, який би забезпечив економічне зростання. З одного боку, зарубіжні інвестори стримані в своїх планах і діях щодо України в силу політичних, податкових ризиків. З іншого боку, в країні залишається актуальним питання психології і ціннісних систем локальних олігархів: інвестиції в модернізацію промисловості мінімальні і фокус як і раніше на ресурсному бізнесі. Сталь, зерно, руда – основні лідери експорту, що забезпечують український ВВП. Поки в його структурі не почне перманентно рости частина переробної промисловості, інноваційних продуктів і технологій, складно буде говорити про стабільне економічне зростання.
Скорочення штатів. У період з 2013 до 2016 року найбільш масштабні скорочення персоналу відбулися в промисловому секторі: зокрема в гірничорудній галузі, машинобудуванні та металургії (без урахування тимчасово окупованих територій і зони АТО). Це обумовлено закриттям підприємств, які раніше існували за рахунок державних дотацій, втратою зовнішніх ринків і відсутністю внутрішнього попиту на продукцію. Комерційні компанії в сфері торгівлі, послуг, виробництва товарів народного споживання і банківський сектор також пройшли через серйозні оптимізації персоналу.
Сьогодні ринок праці незбалансований. Незважаючи на позитивну динаміку, кількість привабливих вакансій обмежено. Рівень заробітних плат ще довго не досягне показників 2013 року в доларовому еквіваленті. І оскільки на ринку все ще можна знайти фахівців однакової кваліфікації, але з різними фінансовими запитами, роботодавці користуються можливістю не підвищувати зарплати. Проте деякі галузі починають відчувати кадровий дефіцит: IT, агро, food production, ритейл – в першу чергу.
На жаль, негативну роль відіграє людський песимізм. Очікування швидких позитивних змін в державі сприяло емоційного вигорання багатьох українців. Емігрантські настрої стали характерними для висококваліфікованих фахівців, підприємців, які розчаровуються в можливостях поліпшення інвестклімату, швидкого подолання корупції, і тому шукають опції за межами України для себе і свого бізнесу.
