В абатстві Боббіо на півночі Італії знайшли втрачений рукопис давньоримського астронома Клавдія Птолемея, а дослідник Григорій Кессель з Австрійської академії наук розшифрував приховані слова сирійською мовою на знайденому багатошаровому манускрипті з текстами Нового Завіту, який приблизно 1300 років тому переписувач з Палестині взяв книгу з текстом Євангелія, написану сирійським текстом, і стер її, адже того часу в пустелі було мало пергаменту, тому рукописи часто використовували повторно.
Про це пише ресурс Phys.org.
Святе Письмо, як відомо, переписувати і перекладали на різні мови впродовж багатьох століть й дослідник виявив один із найдревніших перекладів Євангелія, зроблений ще у ІІІ столітті та скопійований у VI столітті, на окремих збережених сторінках манускрипту.
До цього науковцям було відомо лише про два манускрипти, які містили старосирійський переклад Євангелій.
Один з них зберігається у Британській бібліотеці в Лондоні, а інший знайшли в монастирі Святої Катерини на горі Синай. Фрагменти з третього манускрипту нещодавно вдалося встановити під час проєкту “Синайські палімпсести” (“Sinai Palimpsests Project”).
Кессель за допомогою ультрафіолетової фотографії виявив у манускрипті Ватиканської бібліотеки третій шар тексту, тобто подвійний палімпсест. Цей знайдений фрагмент поки єдиний відомий з четвертого манускрипту, який свідчить про старосирійську версію текстової передачі Євангелій.
У грецькому варіанті Євангелія від Матвія, розділ 12, вірш 1 говорить: “Того часу Ісус переходив ланами в суботу. А учні Його зголодніли були, і стали зривати колосся та їсти”, то в сирійському перекладі сказано: “[…] почали зривати колосся, розтирати їх у руках і їсти”.
Вважається, що сирійською мовою користувалися арамейськомовні християни Східного Середземномор’я. Найбільший її розквіт та поширення почалися з II століття, коли нею переклали Біблію, що і стало канонічним у християн-сирійців.
Цей текст написали щонайменше на століття раніше від найдавніших грецьких рукописів, що дійшли до нас, включаючи Синайський кодекс. Найдавніші збережені рукописи з цим сирійським перекладом датуються 6 століттям і збереглися у стертих шарах, так званих палімпсестах, що складаються з нових пергаментних аркушів.