У бананах з Бразилії виявили небезпечні токсини.
Навіть через роки після однієї з найбільших екологічних катастроф у Бразилії її наслідки продовжують впливати на здоров’я людей. Нове дослідження показало, що банани, маніок та какао, вирощені в регіоні, постраждалому від прориву дамби, містять високі концентрації токсичних металів, зокрема свинцю, що особливо небезпечно для дітей, інформує ЕКСПЕРТ.
У листопаді 2015 року у штаті Мінас-Жерайс прорвалася дамба хвостосховища Фундан компанії Samarco Mineração. Близько 50 мільйонів кубометрів токсичного шламу потрапили у річку Ріу-Досе. В результаті загинуло 19 людей, а річкова екосистема була майже зруйнована: загинули риба, птахи та знищена рослинність. Причиною трагедії стала технічна несправність, через яку відходи перетворилися на рідку масу, що прорвала дамбу. Навіть зараз забруднені ґрунти залишаються джерелом токсинів, які потрапляють у харчовий ланцюг.
Дослідники з Бразилії та Іспанії проаналізували культури, вирощені на забруднених територіях. У ґрунті та рослинах знайшли підвищений вміст кадмію, хрому, міді, нікелю та свинцю. Метали переходять із ґрунту у воду, а звідти – у корені, листя та плоди рослин. Банани та маніок накопичують більшість токсинів у підземних частинах, а какао – у плодах і листі. Вміст свинцю та міді в цих продуктах перевищує міжнародно допустимі норми.
Для дорослих ризик від споживання забруднених продуктів відносно низький, але для дітей до шести років навіть невеликі порції бананів із зараженого регіону перевищують безпечний рівень. Дитячий організм більш сприйнятливий до токсинів, адже ще не сформовані механізми їх нейтралізації. Хронічний вплив свинцю може порушувати розвиток нервової системи, знижувати інтелект та впливати на поведінку. Кадмій шкодить ниркам, а надлишок міді та нікелю – печінці та травній системі.
Регулярне споживання забрудненої їжі накопичує токсини в організмі, що підвищує ризик онкологічних захворювань через пошкодження ДНК. Вчені наголошують, що наслідки великих екологічних катастроф не зникають з часом. Забруднені ґрунти та вода продовжують потрапляти у харчовий ланцюг, ставлячи під загрозу здоров’я нинішніх і майбутніх поколінь.
