Після публікації першої частини матеріалу про відкриття ринку с / г земель в Україні пройшло зовсім небагато часу, але в цьому питанні з'явилися нові дані у вигляді дослідження соціологічної групи «Рейтинг», згідно з яким переважна більшість громадян в тій чи іншій мірі не сприймають купівлю-продаж землі. До того ж в земельному питанні є ще багато складних, навіть драматичних і критичних обставин, щоб ось так, без жодного вагання, починати купівлю-продаж землі, що свідчить про "недомисліє" і / або злочинні наміри влади і загрожує важкими наслідками.
18 жовтня аграрний комітет Верхрвної Ради підтримав законопроект №2178-10 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення”. Даний законопроект був внесений депутатами від партії “Слуга народу” як альтернативний до урядового.
Він встановлює перехідний період для участі іноземців в придбанні землі сільськогосподарського призначення та передбачає запобігання концентрації земельних ділянок на рівні громад.В цілому аграрний комітет Ради розглянув 11 законопроектів про ринок землі.
Можливість купувати землю отримають українські фізичні та юридичні особи, територіальні громади та держава, що дозволяє, зокрема, купувати землю іноземцям через участь в українських юросіб. Залежний від зовнішніх кредиторів і грантодавців уряд поки що вперто стоїть на можливості продажу землі іноземцям. Саме це і підтримав аграрний комітет ВР: згідно законопроекту, іноземці таки зможуть купувати українську землю, щоправда з 1 січня 2024 року.
Під час недавнього марафону Зеленського із засобами масової інформації він, хоч і вельми неконкретно, але висловив думку про те, що в нинішньому вигляді і найближчим часом відкривати ринок землі все ж не можна. За його словами, до такого висновку його привело спілкування з фермерами і вал критики, що піднявся в ЗМІ і в суспільстві після публікації проекту закону від Міністерства економіки.
Проектом передбачено переважне право орендаря на купівлю земельної ділянки, що значною мірою прив’язує власників земельних ділянок до нинішніх орендарів, включно з агрохолдингами, які контролюють сотні тисяч гектарів.
Концентрація землі у власності визначена на рівні 8% області і 0,5% країни, тобто більше 200 тисяч гектарів, що, з деякими застереженнями, є абсолютно неприйнятним для більшості розвинених країн, де розміри землекористування зазвичай обмежені максимум 500 гектарами.
Землі державної та комунальної власності будуть реалізовуватися на торгах. Стартова ціна продажу – нормативна грошова оцінка. При цьому вартість землі в Україні значно, в рази нижче, ніж навіть у східноєвропейських сусідів, що, в разі відкриття ринку землі в запропонованій формі перетворює нашу землю в предмет оскаженілої спекуляції.
Публікація законопроекту, повторимо, спровокувала дуже сильний і дуже негативний резонанс, який знайшов відображення, в тому числі, в результатах низки соціологічних досліджень.
Вдаримо Рейтингом по продажу батьківщини!
Нещодавно Соціологічна група «Рейтинг» опублікувала соціологічне дослідження . З нього випливає, що переважна більшість громадян виступають проти продажу землі! Знаменно, що кількість противників торгівлі землею становить 73%, тобто рівно стільки, скільки проголосувало за Зеленського в другому турі, звичайно, з поправкою на явку. При цьому 19% введення ринку с / г землі підтримують, а 8% – не визначились.
Найбільше число прихильників торгівлі землею спостерігається серед молодих і заможних респондентів, власників паю, які його самостійно обробляють. Але навіть в цих категоріях громадян противники ринку землі становлять не менше 60%.
Продаж землі іноземцям підтримують тільки 13% громадян, а 81% опитаних виступають проти. Найбільше число прихильників продажу землі іноземцям належать до категорії молодих і забезпечених.
Серед молодих і більш заможних кожен п’ятий не проти дозволити іноземним громадянам купувати землю в Україні, але більшість навіть молодих людей проти продажу землі іноземцям.
74% громадян вважають, що питання про допустимість продажу землі слід вирішувати на загальнодержавному референдумі, що, до речі, колись обіцяв Зеленський, але поки не видно, щоб такий референдум хтось збирався проводити.
Крім того, 58% громадян вважають, що земля повинна бути у державній власності, за зразком Канади, або Ізраїлю. Навпаки, 22% опитаних виступають за купівлю-продаж с / г землі.
Отже, противників продажу землі стільки ж, скільки тих, хто проголосував за Зеленського, тобто 73%. Звичайно, ставити знак рівності між цими категоріями не можна, але символізм чисел занадто красномовний. Повторимо, на виборах Зеленський сам ставив питання про необхідність запитати думку громадян.
«Відморозитись» від таких обіцянок, як це зараз намагається зробити влада, – це значить понести величезні електоральні втрати. Просто так відмовитися від продажу землі теж не вийде, оскільки вона вже була гучно анонсована, і, схоже, декому такий продаж вже був за кулісами обіцяний. Словом, виникла тупикова ситуація …
Варіації на тему продажу землі
Подібні настрої в суспільстві, шквал критики з боку аграріїв, експертів і просто громадян призвели до того, що влада від Зеленського з урядом та цілий батальйон депутатів почали пропонувати інші варіанти земельного ринку для заспокоєння пристрастей.
Під час тривалої прес-конференції Зеленський визнав, що запропонований Мінекономіки законопроект потребує суттєвого доопрацювання. Очевидно, що прагнення нахрапом вирішити земельне питання в такому вигляді загрожує обвалом рейтингів і серйозним соціальним протестом.
На думку Зеленського, землю слід продавати в два етапи. На першому етапі – тільки громадянам України, які отримають при цьому відповідні пільги і позики. І тільки потім – іноземним особам, які будуть реально працювати на землі.
В рамках такого підходу, на думку експертів, слід почати з пілотних проектів, щоб виявити проблеми, оскільки в Україні відсутній навіть повноцінний кадастр і чіткі межі ділянок. Також необхідно вводити контроль сівозміни та інше. При цьому пілотні проекти повинні тривати 3-4 роки, а на запуск ринку буде потрібно 5-6 років, а не швиденько через рік, як запропонував Милованов. Етапність повинна передбачати продаж не більше 500 га в одні руки.
Цікаво, що така модель схожа на проект, який пропонувався ще при Януковичі і навіть пройшов перше читання.
З ініціативи Кабміну, парламентський комітет з питань аграрної політики вніс зміни в проект Мінекономіки, згідно з якими продаж землі іноземцям забороняється до 2024 року. Винятком є ті іноземні особи, які не менше 3-х років працюють в українському с / господарстві і платять тут податки.
У комітеті Ради уточнили, що в Україні працюють понад 1300 компаній з іноземним капіталом, які вже роками вкладаються в землю та інфраструктуру, створюють робочі місця і платять податки, а тому позбавляти їх права на покупку землі було б несправедливо.
Крім того, поправками до законопроекту істотно знижений антимонопольний ліміт. В межах області відсоток концентрації земель зменшений з 15% до 8%, на рівні об’єднаної територіальної громади (ОТГ) введено додаткове обмеження в розмірі 35% с / г угідь.
Крім урядового, в Раді з’явився ряд інших проектів. Зокрема, проект депутата Новинського та інших передбачає заборону на продаж землі до проведення референдуму, а також заборона на продаж іноземцям.
Що робиться на землі?
Введення ринку землі обтяжується складними і заплутаними реаліями нинішніх земельних відносин.
Далі наводимо деякі дані, що містяться в постанові Кабміну від 07.06.2017 р №43 «Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними». Відзначимо, що ці дані включають анексований Крим і неконтрольовані райони Донбасу.
При загальному земельному фонді 60,3 млн га, тобто близько 6% території Європи, площа с / г земель становить 42,7 млн га, або 70% площі країни, а площа орної землі сягає 32,5 млн га, або 78, 4% с / г угідь.
Україна має найвищу в Європі площа сільгоспугідь на душу населення – 0,9 га, включно з 0,7 га ріллі. В середньому по Європі – відповідно 0,44 га і 0,25 га.
Площа чорноземів в Україні оцінюється в діапазоні від 15,6 млн га до 17,4 млн га, або близько 8% світових запасів.
Розораність території України досягає 54%. Це дуже високий показник, оскільки в Європі він не перевищує 35%.
Україна відрізняється недостатньою лісистістю, яка становить лише 16%. Цього мало для збереження екологічної рівноваги. Середній показник в Європі складає 25-30%. З цього випливає, що частину земель в Україні слід було б пустити під збільшення лісонасаджень.
В Україні налічується понад 1,1 млн. га деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель, що підлягають консервації, 143,4 тис. га земель, що потребують рекультивації та 315,6 тис. га малопродуктивних угідь, які потребують поліпшення.
У державній власності знаходиться 10,4 млн. га сільгоспугідь, з яких 3,2 млн. га – в постійному користуванні державних підприємств, установ і організацій, 2,5 млн. га – в запасі (не надані у власність і користування), інші – в оренді.
Середній розмір орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, придбані в оренду на конкурсних засадах в 2016 році, склав 9% нормативної грошової оцінки, а за перше півріччя 2017 року – 13% нормативної грошової оцінки.
Близько 50% договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності укладено на термін до 49 років. У числі орендарів знаходяться як великі агрохолдинги, так і землекористувачі-орендарі подрібніше. Тривалі терміни оренди стануть суттєвою перешкодою для продажу земельних паїв їх власниками і способом примусу власника продавати саме орендарю за продиктованою орендарем ціною, особливо якщо ділянка знаходиться всередині земельного масиву. При цьому така ціна може бути заниженою, навіть нижче державної нормативної грошової оцінки, яка, наскільки можна зрозуміти, буде поширюватися тільки на продаж державних і комунальних земель.
Далі наводимо рівень оцінки в залежності від регіону відповідно до зазначеної постанови Кабміну. Також ще раз наведемо порівняльні дані на вартість землі в Україні і країнах Європи, щоб показати, наскільки занижена вартість землі в Україні, що створює широкі можливості для обману власників паїв і спекуляції землею після відкриття так званого ринку:
Джерело: «Проконсул» </ a> </ em>
Крім соціально-економічних перекосів існують екологічні проблеми, викликані хижацької експлуатацією с / г земель.
В Україні відсутній ефективний закон про охорону родючості грунту. Власне, вже тільки цього більш ніж достатньо для того, щоб, як мінімум, загальмувати введення ринку с / г землі з метою створення і вдосконалення такого нормативу. В Україні відсутні дієві механізми здійснення контролю над якістю використовуваних грунтів, заходи по збереженню їх родючості, в результаті чого відбувається втрата гумусу, тобто земля безповоротно втрачає родючість, накопичену століттями.
До виснаження і деградації ґрунтів веде також добре відоме порушення сівозміни, перш за все при вирощуванні олійних культур. Наприклад, площі під посівами соняшнику в ряді областей перевищують 30% орних земель, а періодичність засівання соняшником часто становить три роки, хоча належить шість-сім років.
Як зазначає відомий еколог, професор Яків Дідух , владні структури не мають інформації про цінність угідь, а закони про землекористування не передбачають захист і збереження с / г угідь.
Як приклад професор Дідух подає такий пасаж зі статті 20 чинного Земельного кодексу: встановлення і зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення, а зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності – за ініціативою власників земельних ділянок.
Тут і фахівцем не треба бути, щоб розуміти, що така, з дозволу сказати, юридична норма відкриває найширші можливості для абсолютно безкарної хижацької експлуатації землі, а то і зовсім до використання с / г землі, наприклад, під забудову, що категорично заборонено в розвинених країнах. У «кращому» випадку, землевласник може розорати пасовище і засіяти його соняшником або рапсом, що набагато більш технологічніше і прибутковіше.
Звертає професор Дідух увагу і на статтю 23 кодексу, яка визначає пріоритетність земель сільськогосподарського призначення, тобто придатні для потреб сільського господарства землі повинні надаватися, насамперед, для с / г використання. Але визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, здійснюється на підставі даних Державного земельного кадастру, а ця корумпована контора має настільки погану репутацію, що зовсім незрозуміло, на підставі чого і ким будуть вестися облік і класифікація земель при їх продажу.
Характерно, що ні в первинному тексті, представленому Мінекономіки, ні в різного роду подальших тлумаченнях питання у виконанні Зеленського, Гончарука, депутатів-авторів різних варіантів нормативу про ринок землі не вдалося побачити і почути абсолютно нічого на тему захисту родючості землі і відповідальності за хижацьку експлуатацію національного надбання. У той час як проблема хижацького використання землі стає все більш масовою і кричущою, передбачувана земельна реформа «крутиться» виключно навколо проблеми, скільки, за якою ціною і кому будуть давати землю, але ні слова не говориться про відповідальність землекористувача за стан землі.
А як же фермери?!
Отже, очевидно, що в запропонованому вигляді земельна реформа вигідна лише спекулянтам і великому олігархічному капіталу. Щоб якось згладити цю обставину, влада має намір запропонувати ряд деяких заходів, які нібито забезпечать розвиток масового фермерства. Мова поки йде про якісь окремі, поки ще не опубліковані нормативи, що не входять в закон про відкриття ринку землі.
Передбачувані новації стосуються фермерських господарств-юросіб і фермерів-фізосіб, які будуть купувати землю в малих кількостях до 500 га.
Перш за все мова йде про програму здешевлення кредитів для аграріїв, яка, щоправда, існує і на сьогоднішній день. Ця ж програма передбачена в бюджеті на 2020 рік в розмірі 4,4 млрд гривень. Таким чином, незрозуміло, що змінилося, наскільки така програма адекватна і реальна.
До того ж поки що невідомо, який саме відсоток держава буде компенсувати. За словами прем’єра Гончарука, це буде залежати від того, під який відсоток будуть залучати ресурс великі компанії, що мають можливість отримувати кредити за кордоном. Виходячи з цього, фермерам буде даватися така компенсація, яка дозволить їм конкурувати в купівлі землі з великим капіталом.
Чесно кажучи, підхід цей представляється неадекватним, бо для дрібного фермера в значно більшій мірі, ніж для великого с / г бізнесу, значення може мати не тільки відсоток по кредиту, але і сама сума. Якщо для великого капіталу 100 тисяч доларів – це копійки, то для дрібного підприємця це астрономічна сума, навіть якщо її дадуть під абсолютно мізерний відсоток. До того ж багато агрохолдингів і крупних спекулянтів землею мають афілійовані банки, а тому вони взагалі не засмучуються вартістю ресурсів і наявністю таких.
Зустріч аграріїв із Зеленським та Гончаруком показала, що фермерів непокоїть не тільки розмір кредитної ставки, а й сама процедура отримання кредиту і забезпечення застави. Непереборною перешкодою, наприклад, може стати необхідність надання фінансової звітності за три роки, яка у багатьох просто відсутня. На цей випадок Мінфін заявив про готовність запустити для фермерів часткову гарантію кредитування, хоча поки все це тільки прожекти, причому досить туманні.
Далі буде.
