Підвищена енергетична цінність харчового раціону завдяки тваринним жирам та вуглеводам, дефіцит білків, вітамінів та мікроелементів свідчить про значне відхилення від формули раціонального харчування не тільки в Україні, а й багатьох інших країнах. Частково вирішити цю проблему здатна фортифікація продуктів харчування.
Днями в Києві відбулася конференція на тему «Фортифікація харчових продуктів: світовий тренд і перспективи для українського бізнесу». Ініціатором проведення заходу стала Європейська бізнес-асоціація спільно з німецьким концерном BASF в Україні – світовим лідером у сфері фортифікації продуктів харчування. Учасники заходу обговорили важливість технології збагачення продукції харчової промисловості для зниження рівня захворювань серед населення планети, а також економічні вигоди, які отримують виробники від її імплементації.
Фортифікація (збагачення) продуктів харчування – це навмисне збільшення вмісту вітамінів та мікроелементів у продуктах заради поліпшення поживних якостей їжі та позитивного впливу на суспільне здоров’я. Практику збагачення продуктів харчування широко застосовують у світі. Зокрема, збагачення борошна мікродобавками практикують у Північній Америці та Європі понад 70 років. У США обов’язкове включення до складу борошна сполук заліза ввели під час Другої світової війни, коли в новобранців виявили високий ступінь анемії.
Зараз попит на фортифіковану продукцію у світі колосальний. Адже майже третина людей у світі не отримують достатньо вітамінів та мікроелементів, що призводить не тільки до погіршення індивідуального здоров’я, а також збільшує витрати держав на охорону здоров’я та знижує загальну ефективність економіки.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), за наступні 12 місяців дефіцит вітамінів і мінералів стане причиною смерті 1 млн дітей до досягнення п’яти років, смерті 50 тис. жінок під час або невдовзі після пологів, народження 19 млн дітей із порушеннями інтелектуального розвитку , народження 100 тис. дітей із психічними розладами, а втрати у сфері продуктивності праці серед дорослого населення становитимуть $6 млрд.
В Україні 24% дітей дошкільного віку страждають на брак вітаміну А. Нестачу вітаміну D зареєстровано у 81,8% осіб, 13,6% обстежених мали авітаміноз вітаміну D. Вторинний гіперпаратиреоз діагностовано в 11,9% пацієнтів.
Найбільший попит фортифікована продукція має в країнах Африки та Азії, що розвиваються, де населення найбільше потерпає від браку поживних мікроелементів. Водночас потребують збагачених продуктів харчування і в розвинених країнах.
Раніше представники 159 країн світу, зокрема Україна, ухвалили «Всесвітню декларацію та програму дій у галузі харчування», узявши на себе зобов’язання усунути хронічний брак у раціоні харчування основних вітамінів, мікроелементів та інших важливих сполук. Утім, для нашої країни фортифікація є досить новою, тому системної підтримки на державному рівні поки що бракує.
За словами президента Асоціації дієтологів України Олега Швеця, в Україні розроблено План профілактики та контролю інфекційних захворювань. Зокрема, серцево-судинних та онкологічних захворювань, діабету, а також хронічних захворювань легенів. «Там є окремий розділ із харчування. І частину цього розділу саме присвячено подоланню дефіциту вітамінів та мікронутрієнтів. Тобто це те, що наразі в планах, які час реалізовувати», – заявив він.
Дієтолог наголошує: раціон середньостатистичного українця залишає бажати кращого, хоча й потребує досконалішого вивчення. «Якщо подивитися на доступні дані, опитування домашнього господарства, що проводить Держстат, ми бачимо, що раціон не є ідеальним. Люди вживають багато продуктів, які проходять термічне оброблення, з великою кількістю солі, цукру та інших не дуже корисних елементів. У нас дуже плачевна ситуація з йодованою сіллю. Вона на межі ганьби. Тільки дві країни в Європі не мають даних щодо солі. І ми продовжуємо свій власний шлях», – резюмував Швець.
В Україні на ендемічних за йодом територіях мешкає близько третини населення. У нових економічних умовах споживання риби та морепродуктів, що містять багато йоду, різко зменшилося. Тому основним методом профілактики йододефіцитних захворювань є йодування продуктів харчування. Однак йодована сіль вирішує проблему лише частково. Йод у ній міститься як з’єднання, нестійке для зберігання та за термічного оброблення, тому норми збагачення підвищили до 40 мг на 1 кг продукту.
Тим часом є дані про негативні наслідки багаторічної йодної профілактики ендемічного зобу йодованою сіллю. Так, у США, Австралії, Німеччині спостерігається збільшення до 1,5% захворювань гіпертиреозом після 11-15-річної йодної профілактики сіллю або таблетками йоду. У Данії продаж йодованої солі зовсім заборонено.
Директор департаменту продовольства Мінагрополітики Микола Мороз звернув увагу на потребу усунення бюрократичних процедур на шляху добровільної фортифікації. «Якщо продукцію постачають на внутрішній ринок, підприємства мають орієнтуватися на закон про безпеку продуктів харчування, у якому зазначено, що в разі збагачення своєї продукції якимись мікроелементами, виробник повинен мати дослідження щодо їхньої безпеки. Ви також не можете маркувати свою продукцію, стверджуючи, що той чи інший елемент дає певні переваги для здоров’я. Це дуже важливо, адже за цим дуже ретельно стежить Антимонопольний комітет і Держспоживслужба. На жаль, виробник не хоче ризикувати твердженням про користь продуктів харчування, остерігаючись контролювальних органів. Їм легше відійти від цих бюрократичних процедур, не створюючи собі зайвих проблем», – сказав він.
Водночас Мороз наголосив, що Мінагрополітики провело консультації з вітчизняними виробниками щодо технічних можливостей фортифікації, які підтвердили готовність збагачувати свою продукцію. «У них уже є така можливість або вони готові поставити обладнання в найкоротші терміни. Єдине – треба масштабне дослідження, яке б підтвердило або спростувало потребу фортифікації продукції для населення України. Це вже компетенція МОЗ», – повідомив Мороз.
Зі свого боку, директор зі збагачення харчових продуктів та партнерства міжнародного концерну BASF Aндреас Блютнер заявив, що збагачення харчових продуктів є чудовою інвестицією у сферу харчування, охорони здоров’я, освіти та економіку загалом. «Експортні ринки потребують фортифікованих продуктів, оскільки це економічно вигідний спосіб поліпшити якість харчування. У 75 країнах є державні програми фортифікації борошна, понад ніж у 30 країнах – фортифікації олії, і зовсім небагато країн у світі не мають програм йодування солі», – зазначив він.
За його словами, фортифікація своєї продукції дає змогу підприємству вирізнитися на внутрішньому та експортному ринках. «Дієвий спосіб для бізнесу диференціювати свій продукт у ринковій конкуренції – це додати здорову складову доданої вартості», – резюмував він.
Гендиректор BASF в Україні, президент Німецько-Української промислово-торговельної палати (АНК) Андреас Лір вважає, що сфера фортифікації продуктів харчування має дуже велике майбутнє. Адже до 2050 р. населення планети збільшиться більш ніж на два мільярди людей, досягнувши близько 9,7 млрд.
«Сьогодні Китай – країна з найбільшим населенням, але 2050 року це буде Індія. Населення Нігерії, Бангладеш, Індонезії, Пакистану та Конго перевищить 300 млн осіб. З XIX століття ми зросли на 6 мільярдів. Щоб нагодувати людей, за наступні сорок років треба буде виробити стільки їжі, як за останні кілька тисячоліть. Тож потрібно навчитися виробляти більше їжі та робити її поживнішою», – зазначив він.
Крім того, говорить Лір, щороку світ втрачає частину родючої землі, що дорівнює за площею половині Англії. «12% ВВП України забезпечується продукцією сільського господарства. Для України це велика відповідальність, однак і велика можливість. Збагачуючи продукти харчування, українські компанії досягають дві мети: приєднуються до вирішення глобальних проблем світу та відкривають широкі можливості для свого бізнесу», – підсумував він.
Тим часом в Україні вже є перші успішні приклади фортифікації продуктів харчування. Зокрема, збагачення соняшникової олії вітаміном А дало змогу вітчизняним виробникам вийти на ринки Африки та Азії. Водночас фортифікація продукції не робить її значно дорожчою. Наприклад, фортифікація соняшникової олії збільшує її вартість лише на один цент за п’ять літрів.
