Грубі макроекономічні прорахунки влади призвели до того, що останнім часом зростає брак бюджетних коштів. Проблема з'явилася давно, вона наростала, але до певного моменту про це мало говорили. І лише після того, як почалися затримки з виплатою пенсій у липні цього року, а Держказначейство оголосило, що залишок коштів на єдиному казначейському рахунку знизився до непристойно низьких значень, проблема стала надбанням ЗМІ та широкого загалу.
Справді, за даними Державної казначейської служби, на Єдиному казначейському рахунку (ЄКР) на початок серпня 2018 р. залишилося всього 1,99 млрд гривень. Якщо врахувати, що саме з цього рахунку здійснюється фінансування бюджетних витрат, включно з витратами соціальними, тобто пенсіями, субсидіями, охороною здоров’я тощо, то залишок на рахунку є катастрофічно малим. Наприклад, рік тому на ЄКР було понад 40 млрд гривень.
Інформація про критичний стан казначейського рахунку з’явилася незабаром після масових затримок пенсійних виплат у липні 2018 р., чого не було з початку 2000-х років. У Держказначействі пояснили брак коштів на ЄКР виплатами на покриття дефіциту Пенсійного фонду (ПФ), щоб забезпечити виплату липневих пенсій. Таке пояснення є справедливим, проте лише частково.
Нагадаємо, нині ПФ фінансується переважно з двох джерел. По-перше, це надходження від єдиного соціального внеску (ЄСВ), тобто нарахування на офіційні доходи громадян. Ці надходження мають формувати близько 60% загального бюджету ПФ.
По-друге, решта 40% цього бюджету формують здебільшого трансферти з державного бюджету країни. Простіше кажучи, коштів, що збирає Пенсійний фонд, бракує для виконання ним своїх зобов’язань перед пенсіонерами, а тому держава змушена фінансувати брак.
Однак річ у тім, що заплановані держбюджетом на 2018 рік суми на покриття дефіциту ПФ виділяли своєчасно й у повному обсязі. За офіційними даними, трансферти з держбюджету надходять до Пенсійного фонду в повному обсязі – 72,3 млрд гривень за півроку, тоді як річний план становить 139,3 млрд гривень.
За словами економіста Андрія Блінова, проблема полягає в збиранні ЄСВ, адже за півроку його зібрано до ПФ лише 89 млрд гривень, а це на 15 млрд гривень менше, ніж потрібно згідно з планом. Такою є причина браку коштів у ПФ, що виник через економічні прорахунки уряду, який заклав до закону про бюджет на 2018 рік занадто оптимістичний сценарій щодо збирання податків та ЄСВ.
Та оскільки пенсії все одно платити потрібно більш-менш своєчасно, то ПФ часто бере в казначейства, по суті, у того-таки держбюджету, кредити на так зване покриття касових розривів. З наведених причин, на покриття касових розривів було потрібно коштів більше, ніж планували. До того ж Пенсійний фонд ледве повертає раніше взяті позики. Крім того, є ще й проблеми з наповненням бюджету з причин, про які йтиметься нижче. Все це й призвело до критичного зниження залишку коштів на казначейському рахунку.
А загалом проблеми з виплатою пенсій і проблема браку бюджетних коштів мають один корінь – грубі помилки уряду під час планування на 2018 рік доходів і витрат як бюджету держави, так і бюджету ПФ.
Згідно з офіційними даними, станом на 1 серпня план з мобілізації коштів до бюджету недовиконано більш ніж на 16 млрд гривень. Як наслідок, дуже недофінансовуються цілі сфери.
За даними економіста Віктора Скаршевського, оборону недофінансовано на 3,4 млрд гривень, органи правопорядку – на 4,8 млрд гривень, а найбільше страждає охорона здоров’я – недоотримано 6,4 млрд гривень. Якщо скласти ці суми і додати до них зазначені вище 16 млрд гривень недоїмки з бюджету, то загальна «дірка в бюджеті» становитиме вже 60 млрд гривень.
Утворена бюджетна діра має декілька складових. Голова Українського аналітичного центру Олександр Охріменко зазначає той факт, що митниця недобрала до бюджету понад 7 млрд гривень, хоча імпорт товарів до України навіть зріс на 17%. Звідси випливає висновок про те, що, попри гучні заяви про боротьбу з корупцією і тіньовою економікою, різного роду тіньові схеми на митниці й далі процвітають.
До бюджету-2018 закладали також надходження від МВФ і різних міжнародних донорів. Проте через фактичне припинення співпраці з МВФ ці кошти не отримали, і навряд чи до кінця року їх можна очікувати. Виникає питання, навіщо взагалі було закладати до бюджету такі сумнівні джерела наповнення, якщо вже під час формування бюджету вони видавалися вкрай сумнівними.
Сильно підвела в сенсі наповнення бюджету занадто міцна гривня та недостатньо висока інфляція. Нічого дивного в останньому вислові немає, адже що сильніше девальвовано національну грошову одиницю і що більшим є масштаб цін, то більше податків потенційно може потрапити до бюджету. В останні роки саме інфляція та девальвація валюти дозволяли урядам Яценюка і Гройсмана зводити кінці з кінцями в державних фінансах. Наприклад, так було 2017 року, коли інфляція сягала 14%, що й дало змогу забезпечити необхідні надходження до бюджету та, відповідно, бюджетні витрати.
Однак цього року Нацбанк узявся за придушення інфляції серйозно і зело в цьому досяг успіху, принаймні якщо говорити про монетарну інфляцію. Центробанк декілька разів підвищував облікову ставку, довівши її до 17%, чим зміг знизити інфляцію до 5%. До того ж ціни вперлися в стелю платоспроможності, і їхнє зростання дещо зупинилося. Якщо так піде й далі, то, на думку економіста Олексія Куща, річна інфляція не перевищить 10%. Це не дозволить уряду скористатись інфляційним механізмом поповнення бюджету.
Хоча Олександр Охріменко в коментарі Економічним новинам зазначив, що в кінцевому підсумку, девальвуючи гривню, країна і звичайні громадяни живуть гірше, ніж під час ревальвації: «Так, податки дійсно під час девальвації збираються набагато більші за обсягами, ніж під час ревальвації. Але ви зрозумійте, що Україна – імпортозалежна країна. Ми ж маємо купувати нафту та газ за валюту, які під час девальвації коштуватимуть значно дорожче, ніж за «спокійного» стану нацвалюти. Ну, зібрали ми більше податків, а ціни зростають, потрібно підвищувати заробітні плати та пенсії, а грошей на це немає. Як не крути, а нам потрібна девальвація. Саме за неї країна живе спокійно, експортери й імпортери працюють нормально без «будь-яких відхилень».
Залишається ще один, курсовий механізм, який зараз влада, здається, прагне задіяти, щоб врятувати виконання бюджету за надходженнями та забезпечити бюджетні, включно із соціальними, витрати, що особливо важливо перед виборами.
За деякими оцінками, 40% і більше доходів бюджету залежить від курсу гривні до вільно конвертованих валют. Сюди належать власне експортна виручка, ПДВ й інші податки на імпорт, акцизи, номіновані у валюті тощо. Очевидно, що вищим буде курс долара або євро, то більше гривневої маси потрапить до бюджету.
Бюджет на 2018 рік зверстано з урахуванням середньорічного курсу в розмірі 29,5 гривень за долар, а до кінця року курс має досягти позначки 30,1 гривень за долар. А середній курс від початку року наразі ледь перейшов 26 гривень за долар.
Здається, що нинішнє послаблення гривні саме й зумовлено умисною девальвацією національної валюти з метою наповнення дохідної частини бюджету.
Очевидно, що це вирішення проблеми за кошти простих громадян. Адже зростання курсу долара неминуче призведе до зростання цін, і не тільки на імпортні товари, а й на товари вітчизняного виробництва, включно з продуктами харчування та товарами першої потреби.
Окрім названих, однією з найважливіших причин браку коштів у бюджеті є занадто оптимістичний підхід Кабміну та депутатів під час підготовки й ухвалення бюджету-2018.
Говорячи про бюджетні прорахунки уряду, Олексій Кущ пояснює: бюджет-2018 зверстано так, що для його виконання зростання ВВП має становити мінімум 10%, а реальне зростання економіки наразі не перевищує 2,5%.
Звертаючи увагу на те, що у 2018 р. доходи бюджету вперше заплановано в сумі понад 1 трлн гривень, Кущ зазначає нереальність багатьох джерел доходів.
Найяскравішим прикладом можуть бути абсолютно фантастичні 24 млрд гривень від приватизації. Важко зрозуміти, чим керувалися чиновники та депутати, коли цього року вирішили закласти таку величезну цифру. Єдиний раз, коли Україні вдалось отримати таку велику суму від продажу державної власності, – гучний продаж Криворіжсталі, але це було на піку фінансової буму першої половини 2000-х років, і найближчим часом таке навряд чи можливо.
Такими ж неадекватними є плани із залучення до бюджету 5 млрд гривень від продажу конфіскованого в корупціонерів майна.
Украй підозріла ситуація склалася з головною державною монополією країни в особі «Нафтогазу». Незважаючи на те, що надходження до бюджету від компанії тільки дивідендами заплановано в сумі 30 млрд гривень, «Нафтогаз» наразі віддав до бюджету лише 12 млрд гривень. Робиться це з відома та дозволу уряду, до того ж з дуже цікавою мотивацією. Уряд дав «Нафтогазу» розстрочку до грудня нібито для того, щоб підприємство не брало кредитів. З огляду на це виникає запитання: навіщо брати кредити, якщо топ-менеджмент «Нафтогазу» не втомлюється бадьоро рапортувати про величезні прибутки компанії, отримуючи за це шалені премії?
Брак коштів на покриття витрат зростає, нещодавня затримка з виплатами пенсій є лише видимою частиною айсберга, і якщо уряд не вживе адекватних заходів, наслідки можуть бути найсерйознішими.
Уже зараз недофінансовуються охорона здоров’я, правоохоронні органи, оборона, освіта та культура. Недофінансування становить від 12% до 66% залежно від напрямку, і найбільше недофінансовано медицину.
Влада починає різати бюджетні витрати, а це загрожує новими проблемами. Скорочення витрат на пенсіонерів і бюджетників загрожує зниженням і без того невисокої купівельної спроможності та, як наслідок, падінням економіки.
Зараз влада з метою зниження витрат бюджету старанно скорочує кількість одержувачів субсидій та величину виплат. У травні цього року Кабмін вніс зміни до правил нарахування компенсації з комуналки. Істотно розширено перелік причин, за якими громадянам зможуть відмовляти в субсидії. За деякими оцінками, близько 70% одержувачів субсидій довелося їх переоформляти, а близько 2 млн домогосподарств позбудуться субсидій взагалі.
Проте ця економія цілком може «вилізти боком» для бюджету та загалом державних фінансів. Адже це призведе до подальшого зростання боргів в ЖКГ, які, за останніми даними, і так досягли астрономічної цифри в 36 млрд гривень. Крім того, скорочення субсидій зменшить надходження до бюджету коштів від «Нафтогазу», який втратить значну частину своєї дутої прибутковості.
Нарешті, от-от вибори, й електоральні наслідки урізання бюджетних витрат можуть бути згубними для нинішньої влади. Тому влада може взяти курс на девальвацію гривні та розкручування інфляції як джерела наповнення бюджету. Про це свідчить послаблення гривні останнім часом з можливістю виходу до грудня на позначку 30 гривень за долар, що дозволить затулити дірку в бюджеті.
Однак це спричинить ще більші економічні проблеми, про які вище й говорив Олександр Охріменко. Тож тут, як кажуть у народі, “палиця на два кінці”. А чи є вихід?!
