Окрім приголомшливих нещодавніх успіхів на полі бою, вісім місяців війни перетворили Україну на фізичний, фінансовий та економічний кошик. Мільйони біженців залишили країну, валовий внутрішній продукт країни скоротився приблизно на третину, а уряд, бюджет якого виснажений війною, має щомісячний дефіцит у розмірі 4 мільярдів доларів і більше - в основному фінансується за рахунок західних грантів, які є рятівним кругом для вчителів, пенсіонерів, що живуть на пенсії, і мільйонів інших.
Навіть якщо Росія піде зараз, Україна залишиться ослабленою на довгі роки. До того, як президент Росії Володимир Путін цього місяця обрушив ракетний шквал на українські електростанції та інші об’єкти, вартість ліквідації збитків, завданих критичній інфраструктурі країни, вже оцінювалася у майже 200 мільярдів доларів, згідно з дослідженням Київської школи економіки. І це лише частина загальної шкоди, завданої невибірковими атаками Москви. Про це пишуть Економічні новини з посиланням на The Washington Post.
Відбудова країни, яка є однією з найбільших в Європі за кількістю населення і площею, буде справою цілого покоління. “Не кожен день відбудовуєш цілу країну”, – сказав Влад Рашкован, колишній заступник голови українського центрального банку, який зараз представляє країну у виконавчій раді Міжнародного валютного фонду.
Одне питання – питання на 1 трильйон доларів, за оцінками деяких економістів – хто за це заплатить. Сполучені Штати та Європа, разом з міжнародними банками та інституціями розвитку, повинні взяти на себе провідну та спільну роль.
Для того, щоб Україна досягла успіху, вона також повинна бути реформована і повністю реконструйована як життєздатний претендент на вступ до Європейського Союзу, який може скористатися важелями впливу для здійснення цих реформ. Це означає, що відбудова України залежатиме не лише від грошей і бетону, хоча і те, і інше необхідне у величезних кількостях. Зрештою, доля країни буде залежати від трансформації мислення та управління в країні, яка була добре відома своїми олігархами та тотальною корупцією. Ще до того, як припиниться війна, країна має розпочати довготривалий, залізобетонний, прозорий проект трансформування міністерств, ринків, судів, підприємств та інституцій, піднявши їх до західних демократичних стандартів та стандартів вільного ринку.
Звичайно, це легше сказати, ніж зробити. Довоєнна Україна прагнула вступити до ЄС у тому сенсі, в якому трієчник прагне вступити до Ліги Плюща. Трансперенсі Інтернешнл назвала її третьою найбільш корумпованою країною Європи, поступаючись лише Росії та Азербайджану. Коли одного з головних поборників реформ в Україні нещодавно запитали, як поживає корупція в країні після місяців війни, він відповів сухо: “Добре те, що немає грошей”.
Президент України Володимир Зеленський, якого справедливо називають надихаючим лідером воєнного часу, протягом перших трьох років свого перебування на посаді був у кращому випадку неефективним у боротьбі з хабарництвом – саме завдяки цьому питанню він був обраний у 2019 році. Його другий прем’єр-міністр, звільнений у 2020 році, заявив, що пан Зеленський звільнив його через те, що урядові антикорупційні зусилля загрожували багатим можновладцям, наближеним до президента. Сотні мільйонів доларів державних коштів та іноземної допомоги були викачані за останні роки олігархами, які використовували кілька тисяч державних компаній України як банкомати за мовчазного сприяння уряду.
Реформи необхідно розпочинати навіть тоді, коли відбудова та гуманітарні зусилля прискорюються у зруйнованих містах, з яких виведені російські війська. Вони є ключовими не лише для того, щоб розпочати довгий шлях України до членства в ЄС – надзвичайно суворий процес – але й для того, щоб дати сигнал західним урядам та багатостороннім інституціям, що їхні долари допомоги не будуть вимиті олігархами та клептократами.
Україна розпочала вражаючу роботу з планування реконструкції – тисячі чиновників і численні робочі групи розробляють проекти відбудови житла, доріг, транспортних вузлів, заводів, веж зв’язку, водопровідних і каналізаційних систем. Її власний пресинг має супроводжуватися посиленою міжнародною увагою до довгострокових потреб України, навіть у той час, коли Захід кидає кошти, зброю і матеріальні засоби на допомогу у веденні екзистенціальної війни з Росією.
Західні лідери не можуть зволікати з визначенням того, хто буде контролювати і координувати сотні мільярдів доларів, які будуть потрібні з часом. Серед ймовірних кандидатів – Велика сімка, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку і сам ЄС. Хтось має бути головним, і якнайшвидше. Хорошим місцем для початку роботи над цим питанням є Берлін, де на 25 жовтня запланована міжнародна конференція з питань відновлення України.
У той же час, Україна повинна бути готова до того, що західна допомога буде суттєво обумовлена, і цунамі грантів і пільгових кредитів, на які сподіваються офіційні особи в Києві, швидше за все, буде наростати поступово. Це розчарує деяких українців. Але це реалістично з огляду на політичний та економічний тиск у країнах-донорах, які борються з енергетичною інфляцією, націоналізмом і втомою від війни. Обіцянка ЄС на початку цього року надати 9 мільярдів євро на покриття щомісячного бюджетного дефіциту України поки що принесла лише незначну частину від цієї суми.
Українці зі зрозумілих причин хочуть, щоб проект з відбудови країни передбачав використання російських активів, які були заморожені Заходом, в тому числі 300 мільярдів доларів на депозитах у російському Центральному банку. Без сумніву: Москва має сплатити репарації за війну. Але на заваді стоять юридичні, фінансові та політичні перешкоди. Навіть якщо деякі російські активи можуть бути заарештовані або вилучені шляхом переговорів, щоб допомогти Україні відновитися, це, ймовірно, займе довгі роки.
Інші кроки можуть і повинні відбуватися швидше. Захід вже надсилає великі пакети допомоги для вирішення нагальних проблем поза полем бою. У серпні Державний департамент оголосив про виділення гранту у розмірі 89 мільйонів доларів на знешкодження сотень тисяч російських мін, розкиданих на території, більшій за Вірджинію та Меріленд разом узяті.
Іншим важливим заходом є створення страхового фонду за підтримки міжнародних фінансових інституцій для сприяння інвестиціям приватного сектору. Без цього бізнес навряд чи зможе застрахувати проекти, які він розглядає в Україні. Корпорації, як правило, діють швидше, ніж міжнародні донори. Вони є ключем до створення добробуту в післявоєнній Україні.
Життєво важливим інтересом Заходу є не лише перемога над кривавим агресором, але й відновлення України в довгостроковій перспективі. Після того, як розпад Радянського Союзу три десятиліття тому призвів до того, що Україна стала незалежною країною, її слабкі інституції, глибоко вкорінена корупція і погане управління заохочувалися і використовувалися Москвою. Результатом цього стала катастрофа.
Найкращим курсом зараз є перебудова європейської архітектури безпеки шляхом забезпечення відродження України як динамічної, цілком сучасної країни – оплоту безпеки проти східного сусіда, який буде залишатися жорстоким в осяжному майбутньому.
