Найближчим часом парламент може ухвалити закони про реінтеграцію окупованих територій. Втім, в експертів накопичилось чимало запитань до цих документів.
Очікувано, уже під час двох найближчих пленарних тижнів — 7-17 листопада — президентський законопроект (№7163) про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях, який депутати Верховної Ради підтримали в першому читанні іще 6 жовтня, може бути затверджений парламентом в цілому.
Принаймні, у це вірить голова законодавчого органу Андрій Парубій. У ході спілкування із журналістами він заявив: «Я маю позитивні відчуття щодо цього законопроекту. В українському парламенті є достатня кількість патріотів, які зможуть віддати свої голоси за цей законопроект».
Іще одним, уже ухваленим законом №7164 «Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей» парламент нещодавно продовжив на рік термін дії закону про особливий порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО.
Із «продовженням особливого статусу на рік», з економічної точки зору, все більш-менш зрозуміло — згідно з твердженнями представників влади, цього від України вимагали міжнародні партнери. Піти всупереч їхніх побажань —залишитися без міжнародної підтримки. Наслідком останньої могло бути і скасування санкцій проти Росії. А от до інших законодавчо виписаних норм є багато запитань.
Попередньо зазначимо, що розроблялися обидва документи — №7163 і №7164 — спочатку як один законопроект. Розділили його вже в ході парламентських дискусій.
Презентував законопроект секретар РНБО Олександр Турчинов. З парламентської трибуни він заявив: «Шановні народні депутати! Запропонований законопроект має стратегічне значення для нашої країни. Він створює правові і організаційні умови для відновлення територіальної цілісності України, повної деокупації Донецької та Луганської областей, забезпечує тверду та непохитну правову позицію України в міжнародних судових інстанціях, у переговорних процесах, блокує будь-які спроби Російської Федерації продовжити агресію, маскуючись під миротворців. Головне, проект чітко і недвозначно визначає Російську Федерацію державою-агресором, а території окремих районів Донецької і Луганської областей окупованими».
Тим часом, президент Інституту права і суспільства Юрій Кармазін говорить про те, що насправді в законопроекті, що готується до другого читання, не все так «чітко і недвозначно», як про це стверджує Олександр Турчинов. Кармазін вказує на те, що окрім преамбули, яка досить декларативна, в змістовній частині проекту тільки згадується про збройну агресію Росії проти України (статті 6, 8, 9), однак окрема, чітко сформульована норма про законодавче визнання Росії збройним агресором відсутня. «Немає там також і конкретної дати початку агресії, що в майбутньому може створити значні проблеми під час визначення правової відповідальності РФ перед державою Україна, громадянами та юридичними особами», — каже він.
Зазначимо, що саме визнання Російської Федерації агресором може запустити в дію Женевську конвенцію про захист жертв війни, підписану 12 липня 1949 р. Нею встановлюється відповідальність агресора за дії на окупованій території
Тим часом, Юрій Кармазін вказує і на те, що відповідно до міжнародного права, будь-які матеріальні відшкодування потерпілій країні (репарації) можливі лише за умови введення воєнного стану внаслідок агресії іншої країни. «Це єдиний правовий механізм, який дозволяє звертатися до міжнародних судових інстанцій щодо відшкодування збитків Росією після завершення війни. За таких підстав Міжнародний військовий трибунал розглядатиме злочини фізичних осіб, а Міжнародний суд ООН визначає розміри відшкодувань, що має сплатити країна-агресор», — каже він.
Окрім того, за словами Юрія Кармазіна, введення правового режиму воєнного стану на територіях не підконтрольних українській владі «відкриє двері» для надання допомоги міжнародною організацією Червоного Хреста.
Прийняття закону про реінтеграцію у тому вигляді, в якому він є зараз, з точки зору Юрія Кармазіна, перешкоджає також і можливому наданню Україні збройної допомоги «Бо, якщо на території країни не встановлено воєнного конфлікту із сусідньою державою, тоді має місце громадянська війна (чи громадянський конфлікт), в який ніхто не має права втручатися ззовні», — аргументує він.
Юрій Кармазін вказує на те, що в історії міжнародних відносин уже був факт здійснення непрямої агресії — конфлікт «США-Нікарагуа». «Саме Міжнародний суд ООН став арбітром у справі «Нікарагуа проти США» і визнав, що США несуть відповідальність «за планування, керівництво і підтримку» нікарагуанських бойовиків (контрас).
Саме рішення МС ООН в справі «Нікарагуа проти США» може слугувати базою для міжнародно-правової оцінки дій Росії на сході України. Адже рішення МС ООН визнаються джерелом міжнародного права відповідно до пункту «d» статті 38 Статуту МС ООН. І Україна, і Росія визнає практику МС ООН як джерело міжнародного права як на доктринальному, так і на політичному рівнях», — каже президент Інституту права і суспільства.
Таким чином, саме введення правового режиму воєнного стану на територіях АР Крим, Донецької та Луганської областей, з точки зору Юрія Кармазіна, надало б можливість Україні розпочати міжнародні механізми відновлення територіальної цілісності, суверенності, незалежності України, повернення окупованих, анексованих територій, відшкодування збитків державою-агресором, покарання винних, відновлення конституційних прав громадян України та українських військовослужбовців, залучення міжнародної допомоги, в тому числі збройної, унеможливило б внесення змін до Конституції України та проведення виборів на непідконтрольних територіях, створило б можливість заміни Мінського формату переговорів на Будапештський.
Тим часом, повернення і реінтеграцію території, що зараз не є підконтрольною Україні, за рахунок державного бюджету України аналітики називають не інакше як «економічне самогубство». Усі ми добре уявляємо, якою може бути повернута Україні територія, яку іще до 2014 р. називали територією, що знаходиться на межі екологічної катастрофи.
Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука вважає, що допомогти Україні після реінтеграції непідконтрольних територій Донбасу зможе Європейський Союз. «Як людина, яка постійно спілкується з представниками європейської спільноти, котрі займаються реальною політикою, переконаний, що така допомога буде», — каже він.
Разом з тим, аналітики вказують на те, що на непідконтрольній сьогодні території України, практично, не має зараз ані представників малого бізнесу, ані представників середнього бізнесу, ані кваліфікованих спеціалістів — всі вони виїхали звідти іще на початку ескалації конфлікту. Повернути їх назад, сьогодні виглядає уже нереальним. Кожен із них розпочав уже своє нове життя з новими бізнес-планом і новою роботою, ніяк не пов’язаними із територією, з якої вони приїхали.
Народний депутат Верховної Ради Сергій Тарута, який є вихідцем із регіону і явно не із чуток знає про економічний потенціал окупованих територій Донецької і Луганської областей, також підтверджує факт того, що із регіону виїхала більшість кваліфікованих фахівців. «В основному там залишилися пенсіонери і ті, хто не може виїхати. Через рік там зовсім нікому буде працювати. Зараз на заводах працювати уже нема кому», — каже він.
Таким чином, виглядає, що повернутий регіон може стати як для бюджету України, так і для західних партнерів, які готові вкласти туди свої гроші, такою собі «бездонною діжкою», адже зрозуміло, що розвиток Донбасу напряму залежить від соціального зрізу та від рівня кваліфікації людей.
Директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова також говорить, що, попри те, що Україна готова реінтегрувати зараз непідконтрольну собі територію, робоча сила з тієї території не готова працювати на сучасних підприємства і не готова інтегруватися.
Виходом, на думку аналітиків, тут може стати створення вільних економічних зон. За прикладом Китаю 70-х років. “Вони були закриті від держави, там існували пільги для інвесторів, закриті зони, обмеження на міграцію людей. Однак, такі зони дають екстраординарні умови для розвитку», — каже позаштатний радник українського президента Олександр Пасхавер.
Про те, що найкращим способом інтегрувати Донбас буде створення окремої економічної зони, яка дозволить уникнути великого стресу для економіки країни, а також звинувачень регіону у всіх економічних негараздах, які можуть виникнути після возз’єднання, говорить також і Сергій Тарута.
Тим часом, варто також звернути увагу і на те, що законопроект про реінтеграцію містить в собі статтю 2, якою передбачено, що незалежно від набуття статусу внутрішньо переміщених осіб чи іншого спеціального правового статусу у переселенців з Донбасу зберігається право власності та інші речові права на майно.
Назвати конкретну суму, в яку може вилитися відшкодування збитків особам за зруйноване або пошкоджене приватне житло або домогосподарства, сьогодні ніхто не береться. Однак, цифру називають багатомільйонною.
Уже сьогодні до Європейського суду з прав людини подано більше 2000 справ про відшкодування завданих збитків.
До того ж люди, які були вимушені переселитися з окупованої території, зможуть захотіти отримати компенсацію за втрачений бізнес і активи.
Проблемною може виявитися і зв’язка «гривня-рубль». В преамбулі законопроекту про реінтеграцію констатується факт запровадження обігу російського рубля як єдиної валюти в окремих районах Донецької та Луганської областей, однак жодних превентивних мір та заборон проектом не передбачено.
