Ринок праці перебуває в жалюгідному стані. Одних фахівців випускають набагато більше, ніж їх потребує ринок праці, інших, особливо робітничих професій, - мало.
Нещодавно керівний партнер компанії Capital Times Ерік Найман заявив, що 12-річна середня освіта зменшить кількість робочої сили на 400 тис. осіб; щороку ми втрачаємо до 130 тис. осіб економічно активного населення внаслідок того, що на пенсію йде більше людей, ніж приходить на ринок праці молодих.
Експерт переконаний: щоб цей ринок не відчував жахливих проблем і через виїзд чималої кількості трудової сили за кордон, потрібно активно залучати як працівників пенсіонерів; також треба повернути колишню славу професійно-технічного навчання на базі 8-річної шкільної освіти й усіма методами пропагувати те, що далеко не всім молодим людям потрібно здобувати вищу освіту.
Останнє, на його думку, є просто необхідним для того, щоб дівчина чи хлопець, які усвідомили це, спокійно йшли вчитися, наприклад, на малярів або токарів. І після навчання отримували добру оплату за свою працю та були активними учасниками ринку праці, будуючи собі кар’єру саме в робітничих спеціальностях, усіляко вдосконалюючи свої навички та кваліфікацію.
«і» спробували проаналізувати, чи справді в Україні потрібні такі зміни на ринку праці, адже проблеми та методи їхнього вирішення, які викладають такі експерти, заслуговують на особливу увагу.
За даними експрес-огляду за третій квартал 2017 р. від компанії EY, 43% компаній уже відчувають труднощі через трудову міграцію за кордон. Ще 28% компаній убачають ризики через трудову міграцію найближчим часом.
«Як зазначають роботодавці, найбільш схильними до міграції є допоміжний персонал та працівники професійної ланки. Крім цього, за даними експрес-огляду за 2-й квартал 2017 р., з огляду на впровадження безвізового режиму, компанії-учасниці вбачають найбільші ризики персоналу серед виробничих спеціальностей (робітників), ІТ-фахівців, працівників сфери обслуговування, продажів та аграрних фахівців», – розповіли «і» в компанії.
Також її фахівці впевнені, що причини трудової міграції часто є поза зоною впливу компаній і не підлягають прямому регулюванню. Отже, ця проблема є справді важко вирішуваною.
Як цей процес може реально ще більше посилювати 12-річна освіта в наших середніх школах? У коментарі «і» генеральний директор Федерації роботодавців (ФРУ) Руслан Іллічов зазначив, що зменшення кількості робочої сили на 400 тис. осіб унаслідок введення 12-річної середньої (шкільної) освіти є не критичною цифрою.
«По суті, це не є великою проблемою. Однак у роботодавців є великі питання до якості освіти, яку сьогодні здобувають наші школярі. Ми зауважуємо, що після закінчення середньої школи більшість випускників не має елементарних знань у галузі точних наук, наприклад, з хімії або фізики. А без цього просто неможливо стати професіоналом у робочих, технічних спеціальностях. Дуже погано, що ми відходимо від точних наук у школі й надаємо перевагу гуманітарним знанням», – вважає Іллічов.
Його підтримує експерт з економічних питань Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Єгор Киян: «За даними Держстату, за підсумками першої половини 2017 р., частка зайнятості серед молоді у віці від 15 до 24 років становила 28,5%. За даними Українського центру оцінювання якості освіти, у середньому кількість випускників шкіл перебуває в проміжку від 200 до 300 тис. осіб.
З огляду на ці дані, лаг випускників призведе до втрати від 60 до 90 тисяч осіб економічно активного населення. Водночас загальний рівень безробіття в Україні, за методологією Міжнародної організації праці (МОП), становить 1,7 млн осіб (9,6% від загальної кількості), і зазначені цифри на його тлі є незначними.
З іншого боку, лаг випускників створить проблеми для викладачів вишів – зменшення кількості випускників вплине на кількість майбутніх абітурієнтів, зменшуючи кількість груп та навантаження працівників освіти нижче від мінімальних норм, загрожує масовими звільненнями».
Отже, справді саме в аспекті втрати частини робочої сили в разі 12-річної освіти особливих проблем не має бути. А непрямі втрати абітурієнтів і проблеми з працевлаштуванням викладачів, як кажуть, будуть помітними.
Чи потрібно за помітних проблем на ринку праці (значне падіння кількості економічно активного населення – з 20,9 млносіб у 2010 р. до 17,8 млносіб у 2017 р.), пов’язаних не тільки з природним його зменшенням, а й зокрема з істотним відтоком робочої сили за кордон, залучати пенсіонерів?
Руслан Іллічов вважає, що рішення лежить не в площині залучення на ринок праці пенсіонерів. «Тут важливо зрозуміти інше: чимала частина випускників вишів і середніх спеціальних навчальних закладів здобувають низьку за якістю та зовсім непридатну на практиці освіту. Роботодавець часто мусить переучувати таких молодих фахівців. В Україні потрібно ввести в практику систему німецької дуальної освіти. Вона полягає в тому, що студент вишу три дні на п’ятиденний робочий тиждень навчається у своєму університеті чи коледжі, а два дні – працює на підприємстві, отримуючи практичні навички та знання».
Свого часу такий спосіб підготовки майбутніх фахівців для промисловості Німеччини запропонували концерни Siemens та Mercedes, бо відчували «кадровий голод» робочих та інженерних професій на своїх підприємствах.
На його думку, також в Україні чимало вишів готують різних фахівців з надлишком. Іллічов наводить приклад морських вишів (мореходок), що готують кадри з управління морськими та річковими суднами. Він дивується, навіщо їх стільки в Україні. Справді, держава витрачає на них гроші, а потім, не знайшовши роботи в нашій країні (або взагалі ще навчаючись, студенти вже тоді орієнтуються на те, що після випуску вони поїдуть за кордон), вона втрачає і вкладені у випускників кошти, і потенційні трудові ресурси.
Єгор Киян також дотримується такого погляду: «Для вирівнювання ринку праці згадані методи майже не допоможуть. Тільки стимулювання інноваційної діяльності та захист інвестицій, чітка стратегія держави, захист високотехнологічних галузей і передавання досвіду та знань від старого покоління новому допоможуть створити нові робочі місця та стимулювати відповідний попит на робочу силу, вирівнюючи ринок праці та запобігаючи зменшенню рівня освіти населення».
Чи врятує український ринок праці широка пропаганда здобуття професійної технічної освіти (у колишніх ПТУ) та донесення до нашого молодого населення думки про те, що далеко не всім потрібна вища освіта, яку, справді, нині намагаються здобути майже всі?
На думку Руслана Іллічова, певна спеціальна державна програма, можливо, не потрібна: «А от що ми в силах зробити для того, щоб молодь опановувала робочі спеціальності, так це пропонувати їм високі рівні зарплат і всіма можливими способами популяризувати престижність робітничих спеціальностей в Україні. Тоді вони самі з великим задоволенням присвячуватимуть своє життя робітничій професії. Я нещодавно повернувся з Луцька, де, наприклад, оператор центру механічної обробки на місцевих підприємствах заробляє 16 тисяч гривень і більше. Ви зрозумійте, це не просто звичайний робітник – він керує обладнанням, що коштує сотні тисяч гривень. Туди не поставиш робітника в розумінні цього слова, скажімо, за радянських чи пострадянських часів. Тут має працювати висококваліфікований робітник з великим багажем технічних знань і знань автоматизації. Багато з них навіть знають іноземні мови. Ось чому, повторю, сьогодні просто необхідний високий рівень технічних знань, які закладаються ще в школах».
Експерти вважають, що держава має здійснювати вмілу політику на складному сьогодні українському ринку праці спільно з роботодавцями. А також ще більше контролювати кількість потенційних студентів з різних спеціальностей у бік їхнього зниження або, навпаки, збільшення (наприклад, регулювання кількості замовлення на юристів та економістів у наших вишах, яких зараз більше, ніж того потребує ринок праці).
