Приватизація держпідприємств: як не втратити важливі об’єкти

Приватизація підприємств, що перебувають у державній власності, дозволить збільшити дохідну частину бюджету, суми податкових відрахувань за рахунок залучення більш ефективних менеджерів до управління і інвестицій. Однак продаж великих держпідприємств може призвести до розбазарювання державного фонду, який залишився ще з радянських часів і має стратегічне значення, важливе для національних інтересів, національної безпеки і оборони, особливо під час війни. «Економічні Новини» спробували розібратися в цьому питанні на підставі думки експертів.

В жовтні 2019 року Верховною Радою був прийнятий Закон України “Про перелік об’єктів права державної власності, які не підлягають приватизації” № 1054-1, згідно з яким втрачає силу Закон України від 7 липня 1999 року № 847-XIV «Про перелік об’єктів права державної власності , що не підлягають приватизації».  Кабінету Міністрів України доручається протягом трьох місяців з дня опублікування закону розробити і подати на затвердження Верховній Раді перелік акціонерних товариств в яких частка корпоративних прав, що належить державі, у статутних капіталах не може бути меншою 50 + 1%.

Згідно з пояснювальною запискою, головною метою закону № 1054-1 є залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в економіку України, зростання продуктивності підприємств, створення нових робочих місць, усунення неоднозначності законодавчих норм у сфері приватизації державного майна. Після прийняття закону заступник голови Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України Павло Кухта повідомив про важливість цього закону для ефективного використання держмайна і написав в Facebook, що “Верховна Рада проголосувала за законопроект про скасування переліку заборонених приватизації об’єктів. Закон 1054-1 дасть можливість дійсно ефективно використовувати державне майно. По-перше, корпоратизовані держпідприємства, такі як Укрпошта, Укрзалізниця або Нафтогаз, позбудуться баласту і почнуть заробляти, а не витрачати на своє утримання. По-друге, продаж непрофільних активів компаній і міністерств поповнить держбюджет, а не чиїсь кишені “.

За словами  експерта з економічних питань  Віктора Скаршевського,  виходячи з показників, які закладені в бюджет, великої приватизації в цьому році не планується, тому що в дохід від великої приватизації закладено всього 6 млрд грн. “А для того, щоб виконати цей показник, досить продати всього лише одне підприємство, наприклад ПАТ “Центренерго”. Воно оцінювалося як раз в 6-7 млрд грн. Це означає, що ніяких великих продажів в цьому році не планується, незважаючи на всі ці декларації. В принципі може повторитися ситуація останніх п’яти років, коли щороку заявлялося про велику приватизацію, а нічого по факту не відбувалося “, – говорить експерт в ексклюзивному коментарі для “ЕН”.

Щодо стратегічно важливих для економіки країни підприємств Павло Кухта повідомив, що “з ними також буде все в порядку. Закон зобов’язує уряд подати на затвердження перелік держкомпаній, в яких не можна зменшувати частку держави нижче 50% + 1 акція протягом трьох місяців. Це і будуть стратегічні державні підприємства. Але їм вже можна буде залучати інвесторів як міноритарних власників і ефективно розвиватися, як у всьому світі! Решта підприємств, які були в списку, як можна швидше потрібно продавати через відкриті електронні торги в системі ProZorro.Продажі “.

Автор закону народний депутат України Роксолана Підласий написала в Facebook, що “… ми знайшли компроміс по новому переліку:  зобов’язати уряд подати на затвердження перелік держкомпаній, в яких не можна зменшувати частку держави нижче 50% + 1 акція. Це будуть ті ж стратегічні державні підприємства, які все так бояться віддати в приватні руки. Перевага такого підходу проти тотального «бана» на приватизацію полягає в тому, що ми можемо корпоратизувати ці компанії і залучити приватного інвестора на правах міноритарного акціонера, залишивши контроль за цими стратегічними підприємствами в руках держави. І це – прогресивний підхід до управління держвласністю зразка 2019 року, а не 1999. Решта підприємств з переліку можуть відразу піти на малу приватизацію через ProZorro або бути корпоратизованими, реструктуризованими і т. ін. Перебування їх під забороною до приватизації стимулювало лише тихі розкрадання і штучні накачування боргами але аж ніяк не розвиток цих компаній”.

Міністр економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України Тимофій Милованов щодо корупційної складової діяльності держпідприємств повідомив, що на сьогодні держпідприємства є одним з найбільших джерел корупції.

“В цілому масштаби корупції в держпідприємствах – це десятки мільярдів гривень. Велика частина з цих справ розслідується.  Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) розслідує справи про збитки державних підприємств на загальну суму понад 18 млрд гривень. Такі дані озвучив директор бюро Артем Ситник. «У фокусі наших розслідувань – більше 30 держпідприємств. Загальний розмір понесених збитків, за попередніми оцінками, перевищує 18 млрд гривень », – сказав глава НАБУ. Дані НАБУ за півроку 2019: протягом січня-червня 2019 детективи почали розслідування 533 кримінальних проваджень. Переважна більшість з них стосується розкрадання майна або нанесення шкоди державним підприємствам, в статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50%. Більше 60 виробництв пов’язані зі зловживаннями на підприємствах паливно-енергетичного (ПЕК) і оборонно-промислового (ОПК) комплексів “, – пише Милованов.

Співзасновник громадянської платформи “Нова країна” Андрій Длігач також підкреслює наявність корупційної складової в роботі держпідприємств і повідомляє, що “… у нас провалені конкурси на керівників більшості держкомпаній. Якщо практично вирішена проблема державних закупівель на держпідприємствах і там рівень корупції істотно знизився, то на продажах її поки що не побороли. Продаж продукції, виробленої на держпідприємствах, відбувається за безцінь, а потім структури, які обросли навколо державних підприємств, продают вже дорожче “.

Ситуація з держпідприємствами в Україні

Тимофій Милованов повідомив, що “в Україні наразі 3643 об’єкта, в яких держава має велику частку власності. З них 2300 більш-менш живі, інші треба визнати банкрутами. Причому більше тисячі з них були в списку заборонених до приватизації. Для порівняння – в світі кількість держпідприємств – одиниці. У державній власності повинні залишитися об’єкти, що забезпечують безпеку держави; є природними монополіями, які мають життєво важливе значення для суспільства; підприємства, чиї послуги / товари не можуть надаватися іншими підприємствами “.

Згідно з даними Державної служби статистики, в 2018 році кількість державних підприємств в Україні складала 3851 шт., а в порівнянні з 2013 роком їх кількість скоротилася на 2100 шт., що частково пов’язано з приватизацією, реструктуризацією або ліквідацією.

Кількість державних і комунальних підприємств в Україні 

Джерело: Держстат

За інформацією Урядового порталу, 40% держпідприємств припинили діяльність і є робочими тільки на папері. Кожне третє підприємство збиткове. Через недостатню якість механізму контролю та незадовільний рівень прозорості діяльність державних підприємств є джерелом корупційних ризиків і збитків держави.

У звіті Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України за 6 місяців 2018 року презентовані основні показники фінансово-господарської діяльності державних підприємств, огляд портфеля і загальна інформація про діяльність держпідприємств. Згідно з представленими даними, фінансові показники деяких великих державних підприємств за перші півроку 2018 року в порівнянні з аналогічним періодом минулого року погіршилися, зокрема, чистий прибуток ПАТ “НАК” Нафтогаз України “зменшився на 16,7 млн ​​грн, ПАТ” Державної продовольчо-зернової корпорації України “- на 143 млн грн, а ПАТ” Укргідроенерго “- на 100 млн грн.

Показники діяльність найбільших державних підприємств України

У той же час у порівнянні з 2015 роком результати діяльності підприємств значно покращилися, що пов’язано з запуском реформи щодо підвищення ефективності управління державною власністю

Трохи про реформу управління держпідприємствами 

Стратегія підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання державного сектора економіки була затверджена Кабінетом міністрів України ще в  2015 році. Головною метою реформи є забезпечення прозорості діяльності та звітності державних підприємств, поліпшення операційних і фінансових результатів, зниження частки держави в економіці і ліквідація непрацюючих підприємств. Відповідно до прийнятої стратегії, підвищення ефективності діяльності держпідприємств забезпечується шляхом впровадження наступних заходів: посилення бюджетного нагляду, вдосконалення корпоративного управління суб’єктами господарювання, реструктуризація і реорганізація суб’єктів господарювання, а також проведення прозорого та комплексного процесу приватизації.

Згідно з інформацією, представленою на Урядовому порталі, необхідність реформи назріла давно, оскільки з 1991 року державний сектор економіки практично не змінювався. Зараз головним завданням держави є зробити процес управління державними підприємствами прозорим і професійним, відповідно до найкращих міжнародних стандартів шляхом проведення докорінних змін.

Сучасна модель управління державними підприємствами передбачає введення ними інструментів корпоративного управління, зокрема стратегічного планування, розроблення та затвердження державою як акціонером окремих стратегій діяльності для кожного підприємства, призначення незалежних наглядових рад і розробку системи заохочення для наглядових рад і правління. Це ключовий фактор у забезпеченні результативного функціонування підприємства, що підтверджується досвідом багатьох державних підприємств в інших країнах. Такий підхід не тільки створить фінансову вигоду для державного бюджету, а й підвищить якість послуг, що надаються громадянам, позитивно вплине на національну економіку та бізнес-середовище, підвищить привабливість України для інвесторів, ліквідує корупційні ризики.

Президент Центру антикризових досліджень, д.е.н. Ярослав Жалило  вважає, що процес приватизації повинен розвиватися, тому що у нас є великі державні об’єкти, ефективність управління якими не відповідає сучасним вимогам.

Навіщо відбувається приватизація? Для того, щоб забезпечити більш ефективне управління майном. Тому сам по собі цей процес повинен розвиватися. Але необхідно враховувати кілька факторів. По-перше, коли ми говоримо про великі  державні об’єкти, необхідно, щоб процес приватизації кожного з них відбувався за спеціальною процедурою. Тобто щоб він опрацьовувався в ручному режимі з урахуванням всіх особливостей подання цим підприємством на ринку відповідних товарів і послуг, соціальної значущості, приорітетності для національних інтересів, для національної безпеки і оборони, що особливо важливо в контексті того, що війна триває.

Також важливо враховувати монопольну ситуацію на ринку. І тільки спираючись на ці особливості, необхідно вибудовувати конкретні і іноді навіть  специфічні умови, які необхідно враховувати при приватизації. Це дозволило б відвернути, по-перше, недобросовісних інвесторів, по-друге, спекулятивних інвесторів і, по-третє, врахувати, що великі, особливо держпідприємства, на сьогоднішній день виконують не тільки економічні, а й інші функції.

Другий момент, який необхідно враховувати, полягає в тому, що ситуація в українській економіці на сьогодні така, що очікувати отримання максимально можливого фінансового ефекту від приватизації не варто. Тому що зберігаються високі курсові та фінансові ризики, а темпи економічної динаміки залишаються слабкими. І, як наслідок, ціна активів занижена. Тому при проведенні приватизації необхідно перш за все залучати ефективного власника. І наступним кроком є ​​залучення додаткового фінансового ресурсу.

Дуже важливо, щоб ті державні підприємства, які будуть приватизовані, були розділені на ті, щодо яких сьогодні важливо якомога швидше забезпечити ефективне управління, і ті підприємства, від яких можна очікувати отримання доходу для бюджету, але необхідно вибрати відповідний момент на ринку з метою отримання максимального доходу від реалізації підприємства. Однак протягом цього періоду, звичайно ж, необхідно забезпечити ефективне управління підприємством, яке буде залишатися в держвласності”, – говорить експерт в ексклюзивному коментарі для” ЕН “.

Щодо планів уряду по  приватизації, то заступник голови Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України Павло Кухта написав в Facebook: “Як продати 800 держкомпаній вигідно і прозоро? Треба запросити кращих експертів, які мають досвід, згуртувати їх навколо гарної ідеї і почати працювати … Що важливо? Ми міняємо підхід до проведення приватизації. Відтепер приватизація організована як цілісний проект з певними етапами і термінами виконання. Підхід в кращих традиціях проектного менеджменту дозволить нам швидко і ефективно реалізувати і проконтролювати продаж держпідприємств, налагодити ефективну комунікацію між різними органами влади і якомога швидше дати позитивний результат. Ми нарешті зрушимо процес, який повинен був бути завершений ще в дев’яностих роках минулого століття, заради економічного добробуту країни “.

Таким чином, важливо забезпечити проектний підхід до проведення приватизації з урахуванням оцінки значущості кожного підприємства для національних інтересів, національної безпеки і оборони.

Іноземний досвід реформування 

Згідно з дослідженням Міжнародного Валютного Фонду щодо ефективності діяльності держпідприємств в європейських країнах з економікою, що розвивається, показники діяльності державних підприємств демонструють неоднозначну картину. З одного боку, держпідприємства грають важливу роль в економіках країн, що розвиваються, з іншого – їх прибутковість і ефективність використання ресурсів в значній мірі нижче, ніж на приватних підприємствах. Дані висновки відображаються в показниках рентабельності власного капіталу, окупності вкладеного капіталу і ККД працівників держпідприємств.

Дохід від діяльності державних підприємств в середньому становить 1-12% загального доходу бюджету і забезпечує 0,5-8% загальної зайнятості населення. У Словенії, Угорщині, Польщі та Болгарії понад 60% продукції енергетичного сектора генерується держпідприємствами. У гірничодобувних галузях Швеції і Естонії також переважають державні підприємства. У Польщі, Болгарії та Словенії близько 30% підприємств сектора водопостачання є комунальними. В Угорщині державні підприємства контролюють 20% транспортної галузі.

У деяких секторах діяльність держпідприємств сильно збиткова. У Південно-Східній Європі найбільші збитки від діяльності держпідприємств були в болгарському енергетичному секторі, зокрема у Національній електроенергетичної компанії. У Хорватії значні збитки від діяльності держпідприємств були зареєстровані в транспортному секторі. У Словенії великі борги накопичилися у Державній автомобільній компанії. В енергетичних секторах Болгарії, Хорватії, Естонії та Словенії загальна заборгованість держпідприємств становить від 5% до 7% ВВП. Транспортний сектор має заборгованість в розмірі близько 9% ВВП в Словенії і близько 6% ВВП в Словаччині.

Досвід реформування державних підприємств в європейських країнах з економікою, що розвивається

Джерело: Міжнародний Валютний Фонд

На думку авторів звіту, неефективність функціонування держпідприємств, зокрема висока заборгованість, слабка рентабельність і низька якість продукції, створюють великі ризики для макростабільності держави. На думку авторів дослідження, проблеми державного управління повинні вирішуватися шляхом комплексних реформ, зокрема удосконаленням структури управління держпідприємствами.

Важливо відзначити, що в Україні в реформуванні державного сектору також важливу роль відіграє вдосконалення структури управління. Міністр економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України Тимофій Милованов повідомляє, що сьогодні в Україні відбувається перезавантаження влади. “На всі позиції відповідно до законодавства призначаються виконуючий обов’язки та відкривається конкурс … У нас є чіткі критерії: фінансові результати, виконання KPI і завдань, репутація (особливо в області корупції), командність роботи”

Павло Кухта підкреслює важливість фінансових результатів діяльності підприємства при оцінці діяльності керівника і зазначає, що потреби в заміні керівника “ми визначали, виходячи з поганих фінансових показників підприємств, невиконання KPI і / або наявності інформації з декількох джерел по значним системним проблемам на підприємствах (в основному , на жаль, корупційного характеру) “.

Потенційні ризики при проведенні приватизації 

До основних ризиків при здійсненні приватизації експерти відносять: ризик низьких цін; недоотримання бюджетом доходів через неналежну підготовку держпідприємств до продажу; відсутність прозорості і чіткості процесів приватизації; соціально-економічні наслідки приватизації держпідприємств в базових галузях економіки; зниження ефективності діяльності приватизованих суб’єктів господарювання.

Відомий економічний експерт Гліб Ляшенко підкреслює важливість створення спеціального органу, який зможе гарантувати захист інвестицій.

” Нещодавно президент Зеленський підписав закон про скасування переліку заборонених до приватизації держкомпаній, тим самим відкривши дорогу до великої приватизації – наймасштабнішої в Україні за останні 20 років. Планується продати більше 1000 підприємств, серед яких “Нафтогаз”, вся газотранспортна система, “Укрзалізниця”, “Укрпошта”, “Енергоатом”, “Укроборонпром”, нафтопровід “Дружба”, все науково-дослідні інститути, підприємства космічної галузі, видавничі доми, порти і багато іншого, що до цього часу приносить прибуток в національний бюджет України. У мене створюється тривожне відчуття, що Україну готують до тотального розпродажу.

Причому проведений він буде в сліпому турборежимі. Не встигнемо озирнутися, як держава втратить стратегічно важливі, прибуткові активи, які після продажу в приватні руки можуть стати жертвою недобросовісних або непрофесійних інвесторів.

Прийдешня велика приватизація таїть в собі величезні ризики. Як мінімум, для ефективної приватизації Україні потрібен спеціальний орган, який зможе гарантувати захист інвестицій. Зараз його немає. І планів таких уряд, на жаль, не має “, – повідомляє експерт в ексклюзивному коментарі для” ЕН “.

Можна привести в приклад кейс з міжнародної практики щодо застарілої енергоструктури Каліфорнії, через що місцеві мешканці піддаються ризику виникнення пожеж. Незважаючи на те що акціонери енергокомпанії вкладають величезні кошти в модернізацію інфраструктури підприємства, виділених коштів все одно недостатньо, щоб повністю модернізувати лінії електропередач та інші об’єкти компанії. В результаті через аварії і несправності виникають пожежі, які залишають спаленими сотні будинків і вбивають людей. Рік тому через аварію на лініях електропередач почалася пожежа, яка знищила ціле місто і вбила 85 осіб. До даної ситуації, на думку експертів, привів брак контролю за діяльністю компанії з боку як керівництва підприємства, так і наглядових органів і політичної влади.

Таким чином, при приватизації стратегічно важливих об’єктів необхідно забезпечити ефективний контроль за їх діяльністю. Крім того, необхідно точно виділити стратегічно важливі для економіки країни підприємства з урахуванням оцінки значущості кожної компанії для національних інтересів, національної безпеки і оборони.