«Північний потік», що проштовхується могутнім консорціумом у складі «Газпрому» і європейських енергетичних корпорацій, отримав потужний удар з боку маленького Датського королівства. У 2020 р пустити поставки газу в Європу в обхід України у Путіна вже не вийде.
Якщо коротко, то Данія зажадала розглянути питання про прокладання «Північного потоку-2» за маршрутом, відмінним від раніше наміченого, і на його екологічну експертизу піде до півроку. І навіть після можливого позитивного висновку експертизи Данія абсолютно нічого не гарантує, прогнозуючи результат в стилі Гамлета, принца Датського: чи то бути, то чи не бути «Північному потоку-2».
Це дає шанси України укласти з «Газпромом» контракт на транзит російського газу в Європу, і «Газпром» при цьому буде досить поступливим, оскільки терміни вже “горять”. До речі, останнім часом різко збільшилися обсяги газу, що прокачується по нашій трубі. Проблема лише в тому, що для умілого використання сприятливого моменту в національних інтересах країни потрібен адекватний політикум.
Отже, компанія Nord Stream 2 AG, яка займається реалізацією проекту «Північний потік-2», була змушена, за наполяганням властей Данії, погодитися на розгляд третього варіанту прокладки трубопроводу у винятковій економічній зоні Данії південніше острова Борнхольм. Тільки на оцінку впливу труби на екологію піде від 3 до 6 місяців, після чого влада Данії буде розглядати і порівнювати всі три варіанти. Терміни такого розгляду не встановлені, а тому вони можуть тривати хоч до незкінечності. У будь-якому випадку, з 1 січня 2020 року «Північний потік-2» однозначно не запрацює. І для України це дуже добра новина.
Особливістю зазначеного третього варіанту прокладки трубопроводу через виняткову економічну зону (ВЕЗ) Данії південніше острова Борнхольм є те, що раніше ця територія вважалася спірною між Польщею та Данією, що гальмувало реалізацію в цих водах будь-яких проектів. Тепер домовленості по розділу ІЕЗ досягнуті, але Польща ще не ратифікувала двосторонні угоди з Данією.
Але і це ще не все. Будучи останньою країною, яка ще не видала дозвіл на прокладку трубопроводу, Данія відрізняється від інших країн, в водах яких проходить трубопровід, наявністю в своєму законодавстві цікавої особливості. У 2017 році в Данії був прийнятий закон, що дозволяє забороняти прокладку комунікацій в територіальних водах за політичними мотивами. Якби не ця обставина, то друга нитка «Північного потоку» пройшла б по маршруту першої черги трубопроводу в територіальних водах Данії південніше острова Борнхольм. Тому виникло питання про прокладання труби не в територіальних водах, а у виключній економічній зоні Данії, в зв’язку з чим з’явилися другий і розглядається зараз третій варіанти прокладки. Але ця обставина в принципі не дозволяє заборонити будівництво.
Конвенція ООН 1982 року по морському праву передбачає, що в міжнародних водах, в тому числі у виняткових економічних зонах, «гарантується свобода прокладки підводних кабелів і трубопроводів нарівні і поряд зі свободою судноплавства і польотів».
Таким чином, єдиний шлях для зриву будівництва трубопроводу – це затягування з видачею дозволу на будівництво в ІЕЗ. У теорії, затягування може тривати дуже довго, оскільки ніяких обмежень на час розгляду не існує.
Однак в будь-якому випадку, зриваються плани по запуску з 2020 року «Північного потоку-2». Іншими словами, пустити поставки газу в Європу в обхід України у Путіна вже не вийде. Новий контракт з Україною на транзит газу «Газпрому» укладати доведеться, оскільки «Газпром» пов’язаний багаторічними контрактами на поставку газу в Європу, а також тому, що російському бюджету вкрай необхідна виручка від продажу газу.
У Москві вже звучать істеричні заяви про те, що через Данію Україна зможе нав’язати Росії «кабальний» транзитний договір, а сам транзит через Україну є мало не «збитковим». Такі заяви виглядають більш ніж дивно і провокаційно на тлі інформації щодо різкого збільшення в середині квітня обсягу прокачування російського газу, що викликано ремонтом газопроводу Ямал-Європа, який проходить через Білорусь. В результаті добове прокачування газу через українську ГТС збільшилося на 60 млн кубометрів – до 300 мільйонів кубів на добу, що відповідає 110 млрд кубів щорічного обсягу. Нагадаємо, ще нещодавно 60-80 млрд кубів на рік вважалося непоганим показником. Таким чином, наша ГТС в черговий раз показала себе надійним і гнучким інструментом поставки палива до Європи, особливо з урахуванням наявності на західному кордоні унікальних підземних газових сховищ.
Ще один удар по «Північному потоку-2» завдав Євросоюз, прийнявши поправки до своєї Газової директиви. Згідно з документом, доступ до газопроводу, крім «Газпрому» і європейських компаній-учасників проекту, повинні отримати треті сторони в обсязі близько 50% потужності газопроводу. При такому розкладі «Північний потік-2» перетворюється в додатковий і другорядний маршрут, в якому власне «Газпром» може використовувати тільки половину потужності.
У російських медіа висловлюється обґрунтоване припущення про те, що Данія навряд чи видасть дозвіл на будівництво трубопроводу через свою економічну зону доти, поки Москва не укладе з Києвом новий контракт на транзит газу.
Євросоюз також наполягає на тому, щоб контракт між «Нафтогазом» і «Газпромом» на транзит газу в Європу після 2019 року був підписаний. Дії Данії лише зміцнили Європу в цій наполегливості, оскільки там побоюються перебоїв з поставками палива і / або його нестачі, що призведе до різкого зростання цін і падіння конкурентоспроможності економіки.
Ще на початку нинішнього року Єврокомісія запропонувала «Газпрому» і «Нафтогазу» приступити до узгодження умов нового контракту на транзит газу після 2019 року, навіть з урахуванням того, що «Північний потік-2» стане до ладу. Путін на словах також висловлювався за продовження контракту, але останнім часом з’явилася інформація, що «Газпром», начебто, повідомляв своїх європейських партнерів про те, що з початку 2020 року почнеться перерозподіл поставок газу з українського напрямку на «Північний поток- 2». У зв’язку з цим виникла реальна загроза того, що українська ГТС залишиться “не при справах» або при мінімальному завантаженні, яке не дозволить забезпечити хоча б мінімальну рентабельність роботи системи.
Після зазначених проблем з «Північним потоком-2» вже і в Москві заговорили про те, що розраховують продовжити дію договору про транзит після 2019 року на взаємовигідних умовах. За повідомленнями ТАСС , такі плани озвучив заступник міністра енергетики Росії Анатолій Яновський.
Називаються і терміни таких переговорів, щоправда, поки орієнтовні. Яновський підкреслив, що чергова зустріч представників профільних відомств України і Росії за участю представників Євросоюзу планується у травні нинішнього року. Якщо ж травнева зустріч результату не принесе, то наступна зустріч, на думку російського чиновника, відбудеться у вересні-жовтні 2019 року. При цьому участь представників ЄС називається Москвою в числі обов’язкових умов таких зустрічей.
Про можливі умови контракту на транзит поки що нічого невідомо. Озвучено лише побажання Путіна про те, що умови ці повинні бути привабливими для Москви. Що це означає конкретно, поки незрозуміло, але очевидно, що реальний зрив закінчення будівництва «Північного потоку-2» і відсунення його запуску в експлуатацію на невизначений термін повинні зробити Москву більш поступливою. Це дає Україні серйозні козирі на переговорах.
Нарешті, продовження контракту на транзит має важливе військове і геополітичне значення для України. Очевидно, що продовження транзиту газу через Україну буде утримувати Путіна від ескалації агресії проти нашої країни. Чи Кремль буде, умовно кажучи, бомбити територію, через яку пролягає труба, що забезпечує значну частину валютної виручки і надходжень до бюджету.
У цьому сенсі Датське королівство зіграло величезну позитивну роль не тільки для України, але і для стабільності в Європі взагалі.
