Посол Південної Кореї в Україні Лі Янг-Гу в інтерв'ю «і» розповів про нинішню ситуацію в корейській економіці, роботу та розвитку великих південнокорейських компаній в Україні, про те, як корейці сприймають наше бізнес-середовище, про українські інвестиції в Корею та нові перспективи співпраці наших країн.
Президенти Кореї жодного разу не відвідували Україну. Це наводить на думку, що корейська сторона не надто зацікавлена вибудовувати дипломатичний діалог з українською… Чи є на це об’єктивні причини?
Це зовсім не так. Наразі корейська сторона приділяє увагу організації візитів до України. Наш політичний діалог розвивається добре, з боку Кореї були візити прем’єр-міністра та спікера парламенту. Цього року, з нагоди 25-ї річниці встановлення дипломатичних відносин між Республікою Корея та Україною, ми очікуємо реалізації візитів на високому рівні.
У Південної Кореї з В’єтнамом склалися тісні економічні зв’язки: корейські інвестиції в цю країну становлять $32 млрд. Чи може досягти таких великих масштабів співпраця України та Кореї?
Справді, це гарний приклад відносин, що посідає перше місце за обсягом інвестицій. І я, як посол, постараюся, щоб українсько-корейські економічні відносини розвивалися. Адже в України величезний потенціал. У 2016 р. ми провели три економічних форуми та Міжурядову комісію з питань торговельно-економічного співробітництва. І я думаю, що вони стануть стартом комерційних контрактів між підприємцями наших країн. Зараз ми спільно працюємо над так званим «Генеральним планом», що заснований на конкретних інвестиційних проектах. Якщо його затвердять, він стане доброю базою двостороннього співробітництва.
А які це проекти?
Наприклад, проекти з використання сонячних батарей, проекти в аграрному бізнесі та машинобудуванні, у банківському та енергетичному секторах, у сфері електронного уряду, будівництва сміттєпереробних об’єктів, модернізації лікарень. Таких проектів 25, з яких буде визначено десять пілотних. Але для їхньої реалізації треба встановити механізм дії та досконально вивчити український інвестиційний клімат. А також створити певну рекламу для корейських ділових кіл, щоб залучити їхній капітал у вашу державу.
У нашій країні досить давно зміцнилися такі найпотужніші корейські корпорації, як Daewoo та Hyundai. Наскільки успішною є їхня робота в Україні?
Компанія Daewoo International є великим зернотрейдером, яка активно здійснює експорт українського зерна і в перспективі планує побудувати власний зерновий термінал, а також далі розвивати аграрну інфраструктуру. Також на нещодавньому бізнес-форумі в Києві між компанією Posco Daewoo та Міністерством аграрної політики України підписано Меморандум про намір співпраці. Posco Daewoo хоче створити в Україні компанію з лізингу сільськогосподарського обладнання для малих і середніх фермерських господарств. Також раніше обговорювали інші спільні великі проекти, однак поки що не вийшло їх здійснити через ситуацію в Україні. Зараз сторони розглядають можливі варіанти їхньої реалізації.
Цікаво, що думають ділові кола Кореї про специфіку українського бізнес-клімату? Напевно, це не дуже схвальні відгуки. З огляду на те, що нинішніх корейських інвестицій майже немає в нашій країні…
Багато корейців просто бояться інвестувати в Україну, тому що є питання до місцевого бізнес-середовища. Хоча, мушу зазначити, що бізнес-клімат в Україні поліпшується. Щодо проблеми малої активності корейців, вона полягає в тому, що наші компанії майже не мають інформації про український економічний потенціал. Тому треба змінити сформований імідж України на світовій арені, де її сприймають лише як країну конфлікту.
Ви акцентували, що бізнес-клімат в Україні поступово поліпшується. Але частка прямих корейських інвестицій становить близько 0,35% всіх іноземних інвестицій у нашу економіку ($171,6 млн за 2015 рік). Виходить, що поліпшення бізнес-клімату поки що не допомогло залучити інвестиції.
Я думаю, що низький рівень корейських інвестицій в українську економіку – тимчасове явище. Тому нам треба частіше організовувати переговори на вищому рівні, а також спілкування наших ділових кіл у формі бізнес-форумів. Як я знаю, влітку в Україні створено Національний інвестиційний рада при Президентові України. Сподіваюся, що ця організація сприятиме якнайшвидшому зміцненню наших взаємних відносин.
Останнім часом у наших двосторонніх відносинах “кульгає” не тільки інвестиційне питання, а й взаємний товарообіг: у 2015 р. він був найнижчим за останнє десятиліття – близько $855 млн. А які прогнози на майбутнє?
Вважаю, що в майбутньому наш товарний обіг можна збільшити через постачання українського зерна. Зараз Корея купує в Україні 1,5 млн тонн зерна щороку. Але я бачу потенціал його збільшення.
І що потрібно для цього зробити?
Для досягнення такого обсягу постачання потрібно буде декілька років. За цей час треба забезпечити розвиток відповідної інфраструктури, зокрема будівництво зернових терміналів.
Завдяки чому ще можна збільшити показники двостороннього товарообігу?
Незважаючи на нинішні недоліки, я бачу велику перспективу для нас. В України гарне географічне розташування – є вихід на ринки СНД та європейських країн. А в Кореї – багато представництв міжнародних корпорацій і різних ноу-хау в багатьох галузях економіки. Було б добре створити бізнес-платформу, на кшталт китайської Alibaba, основними видами діяльності якої є торгові операції між компаніями за схемою «бізнес для бізнесу» (B2B) та роздрібна онлайн-торгівля. Позитивним імпульсом став би початок переговорного процесу щодо укладення Договору про вільну торгівлю між нашими країнами.
У жовтні минулого року в Києві відбувся українсько-корейський бізнес-форум. Які його результати? Чи укладено серйозні контракти?
Такі форуми проводять віднедавна, тому для укладання будь-яких угод минуло мало часу. Проте це пошук консенсусу, і корейська сторона виявляє велику зацікавленість до таких форумів, адже високо оцінює український ринок. В Україні є гарні умови для залучення інвестицій і висококваліфіковані кадри, дуже вигідне географічне розташування, інфраструктура, досить розвинені наукова та IT-сфери. Також корейцям цікава ваша країна як стратегічний хаб між СНД та Європейським союзом. Гадаю, результати зустрічей наших бізнесменів не забаряться.
А як ідуть справи з українськими інвестиціями в корейську економіку?
На жаль, українських інвестицій у Корею ще менше, ніж наших в Україну. Можна сказати, що їх узагалі немає. Напевно, тому що український бізнес мало чув про економічний потенціал Кореї та його відлякує географічна віддаленість нашої країни. Як альтернативу, я б запропонував створення спільних підприємств, заводів або інвестування великих аграрних українських компаній у Корею.
З 1980 по 1996 рр. Корея збільшила свій ВВП в 9,5 разів. Україна змогла б повторити цей п’ятнадцятирічний стрибок в економічному розвитку?
Чому ні?! Немає нічого нереального. Щодо можливостей України, якщо нам вдасться реалізувати «Генеральний план», про який я вже говорив, то він стане справжнім економічним проривом. Для цього нам треба здійснити «Стратегію з розвитку українсько-корейського співробітництва» і будуть потрібні кваліфіковані кадри, яких у вашій країні досить.
А як так швидко вам вдалося змінити свою країну?
Цьому сприяли підтримка та гарантії уряду для бізнесу. Реформи було орієнтовано на експорт, підвищення конкурентоспроможності малих і середніх підприємств, відкриту політику для активного залучення інвестицій і впровадження агресивних реформ на основі п’ятирічного плану розвитку економіки.
Останні сорок років Корея демонструвала значне економічне зростання й успішну інтеграцію в світову економіку. Якщо ще в 1960-і рр. ВВП на душу населення в Кореї був нарівні з найбіднішими державами Африки та Азії, то 2004 року наша держава стала в один ряд зі світовими державами, з ВВП близько $1,5 трлн.
Зараз ЗМІ дедалі частіше пишуть, що в економіці Кореї фіксується спад. Яким насправді є стан корейської економіки?
Зараз, справді, спостерігається такий спад. Після 2012 р. наша економіка стала повільно зростати, через падіння світової економіки. Друга причина – це підвищення конкуренції. Крім цього, потрібно зважати, що будь-яка високорозвинена країна завжди страждає через низьке зростання економіки – і в нас теж є така проблема. Після економічного піднесення, коли наш ВВП щороку становив 7,9% в середньому, темпи зростання економіки в Кореї впали до 4,1% (2000-2010 рр.), а з 2011 р. – до 3%.
А що відбувалося з корейською економікою останнім часом?
Позаторік економічний спад фіксувався на рівні 2,7%, а 2016 року – майже 3%. Проте, порівняно з іншими державами, у нас непогані макроекономічні показники. Наприклад, наш рейтинг кращий, ніж у Японії. Ми посідаємо шосте місце у світі за обсягами експорту, з торгівлі – дев’яте, а за обсягом ВВП – одинадцяту позицію ($1,378 трлн).
Корея – країна з уже розвиненою економікою, а в таких державах завжди низьке зростання економіки. До того ж у нас велика конкуренція з Китаєм. Тому ми прагнемо максимально зміцнювати нашу конкурентоспроможність, особливо у сфері науки та технологій.
А які у Вас у країні зарплати, навіть за нинішнього спаду в економіці?
У нас дуже високі заробітки. Середня заробітна плата в Кореї становить близько $3000, з якої 25% витрачають на освіту. А ще 25% заробітку йде на соціальні потреби.
А як у Кореї нині справи з пенсійним забезпеченням?
Система пенсій – досить складне та серйозне питання в Кореї. Наш Пенсійний фонд – один із чотирьох найбільших у світі. У Кореї велику увагу приділяють системі соціального добробуту, однак ця система ще потребує поліпшення. У нас діє окрема пенсійна система для державних службовців, військовослужбовців та викладачіва. Для приватного сектора в нас є Національна пенсійна система, до якої спільно роблять внески і роботодавці, і ті, хто працюють. Після виходу на пенсію можна отримувати близько $1000, однак цієї суми недостатньо для проживання в Кореї. Тож треба ще багато працювати для розвитку в цьому напрямку.
