Глибоко всередині нашої планети, на межі між ядром і мантією, ховаються дві гігантські й досі загадкові структури, помічені під Африкою та Тихоокеанським регіоном. Ці масивні утворення, відомі як області з наднизькою швидкістю зсувних хвиль (LLSVPs), сповільнюють проходження сейсмічних хвиль, що одразу вказує на їхній незвичний склад.
Нові дані, опубліковані в журналі Nature Geoscience, пропонують абсолютно інше бачення їхнього походження — і ставлять під сумнів чинні наукові моделі ранньої історії Землі, пише Джордано.
Дослідження показало, що традиційна гіпотеза про те, що LLSVP — це рештки стародавньої тектонічної діяльності або уламки планети Тейя, яка могла брати участь у формуванні Місяця, не узгоджується з новими сейсмічними спостереженнями. Натомість комп’ютерні моделі вказують, що їх формування може бути наслідком повільного підняття легких елементів із ядра, які під час давнього охолодження планети перемішувалися з мантією і концентрувалися у стійкі “плями”.
За словами геодинаміка Йошінорі Міядзакі з університету Ратгерса, ці масивні структури — своєрідні “відбитки пальців” умов, що панували на планеті мільярди років тому. Можливо, саме витік магнію та кремнію з ядра й став тією силою, яка створила такі аномальні утворення, здатні зберігатися упродовж геологічних епох.
Тривалий час геологи вважали, що структура Землі формувалася під впливом “океанів магми”, які вкривали планету на ранніх етапах її існування: важкі елементи опускалися в ядро, а легкі ставали основою мантії. Однак LLSVP не вписуються в цю просту схему. Їхня складна внутрішня будова свідчить про хаотичне перемішування шарів, яке могло бути спричинене не зовнішніми подіями, а внутрішніми процесами, що відбувалися на межі ядра.
Міядзакі наголошує, що розуміння природи цих “мантійних плям” може пояснити, чому Земля стала стабільною та придатною для життя — на відміну від інших планет Сонячної системи. Аномалії, які ховаються за тисячі кілометрів під ногами, досі впливають на геологічні процеси на поверхні й можуть стати ключем до розгадки еволюції планети.
Науковці продовжують моделювання, адже LLSVP залишаються однією з найбільш незбагненних структур у надрах Землі.
