Британські вчені розробили батарею з терміном служби понад 5 тисяч років.
У сфері автономного енергозабезпечення зафіксовано науковий прорив: дослідницька група з Університету Брістоля у співпраці з фахівцями Британського управління з атомної енергії (UKAEA) презентувала нове джерело електроживлення, яке може функціонувати понад п’ять тисяч років без потреби у зовнішньому підключенні, повідомляє ЕКСПЕРТ.
Інноваційна технологія базується на застосуванні ізотопу вуглецю-14, інкапсульованого у штучний алмаз. Така комбінація дає змогу генерувати мікропотужний, але стабільний електричний струм протягом усього періоду напіврозпаду ізотопу, що становить приблизно 5700 років. За даними наукового журналу Earth, джерелом ізотопу виступають відпрацьовані матеріали ядерних реакторів.
Процес енергогенерації відбувається за рахунок випромінювання бета-частинок, які вивільняються під час повільного розпаду вуглецю-14. Потрапляючи у структуру алмазу, електрони високої енергії спричиняють появу електричного струму. Окрім цього, алмаз виконує функцію захисного екрана, адже здатен ефективно поглинати шкідливе випромінювання, що робить пристрій безпечним навіть для використання в медичних технологіях.
Експерти UKAEA зазначають, що подібне джерело живлення не призначене для живлення побутових пристроїв, однак воно має значний потенціал для застосування у стратегічно важливих сферах. Йдеться, зокрема, про живлення імплантованих медичних приладів, аварійних маяків, супутників, військових сенсорів або автономних систем моніторингу в екстремальних умовах — від глибоководних зон до космічних орбіт.
Як відзначає професор Том Скотт з Університету Брістоля, технологія наразі перебуває на стадії доопрацювання. Серед бар’єрів для масового впровадження називають високу собівартість синтетичних алмазів, нормативні обмеження щодо поводження з радіоактивними матеріалами, а також суспільні побоювання стосовно терміну «радіоактивна батарея».
Попри це, фахівці наголошують на екологічному аспекті винаходу: пристрій не лише демонструє нульовий рівень зовнішнього випромінювання, а й дозволяє перетворити ядерні відходи на довготривалий енергоресурс. Науковці вбачають у розробці перспективний напрям для майбутнього енергозабезпечення в умовах, де традиційні джерела живлення є недоступними або ненадійними.
