Низькоферментована дієта зараз у трендах у гастроентерологічній дієтології. Нові дослідження повідомляють про потенційні переваги дієти з низьким вмістом ферментації в лікуванні симптомів синдрому подразненого кишечника – поширеного захворювання, що вже торкнулося мільйонів людей на планеті.
Що таке низькоферментована дієта, як вона працює і які її ризики – читайте далі.
Яким людям підійде низькоферментована дієта
Дотримання низькоферментованої дієти може значно зменшити дискомфорт, пов’язаний з синдромом подразненого кишечника. Він характеризується болем у животі, здуттям, метеоризмом та порушеннями випорожнень (діарея або запор), що негативно впливають на якість життя.
Незважаючи на наявність різних методів лікування, універсального рішення для повного усунення симптомів досі не знайдено.
Особливості низькоферментованої дієти
Низькоферментована дієта є відносно новим підходом до харчування, метою якого є зменшення утворення кишкових газів та інших побічних продуктів ферментації вуглеводів, які не перетравлюються у тонкому кишечнику і досягають товстої кишки. Вважається, що ці продукти ферментації, включаючи гази (водень, метан і сірководень), спричиняють здуття, біль та інші неприємні відчуття, пов’язані з синдромом подразненого кишечника.
Основні правила низькоферментованої дієти:
- Обмежити споживання продуктів, що містять багато вуглеводів або інгредієнтів, які не перетравлюються організмом, і тому піддаються ферментації бактеріями кишківника.
- Дотримуватися інтервалу між прийомами їжі у чотири-п’ять годин.
Дозволені продукти:
Овочі
Морква, огірки, болгарський перець, баклажан, кабачок, помідори, зелена квасоля, листя салату, шпинат, кале, мангольд, рукола, пастернак, картопля.
Фрукти та ягоди
Авокадо, апельсини, виноград, чорниця, полуниця, малина, ананас, ківі, диня.
Зернові
Білий рис, безглютенові макарони з білого рису або кукурудзи, хліб на заквасці.
Білкові продукти
Курка, індичка, нежирна яловичина, свинина, риба (лосось, тунець, тріска тощо), морепродукти (креветки, гребінці), яйця.
Горіхи та насіння
Мигдаль, каштани, лісові горіхи, волоські горіхи, пекан, макадамія, бразильський горіх, насіння соняшнику, насіння гарбуза.
Молочні продукти та альтернативи
Жовті сири (пармезан, чеддер, манчего, грюєр), молоко без лактози, мигдальне, кокосове, рисове, вівсяне молоко.
Трави та спеції
Базилік, орегано, чебрець, розмарин, петрушка, зелена цибуля, кінза, імбир, м’ята перцева, кориця.
Олії та жири
Оливкова, кокосова олії, олія авокадо, вершкове масло (в помірних кількостях).
Напої
Вода, трав’яний, зелений та чорний чай, кава.
Підсолоджувачі
Мед (в невеликих кількостях), кленовий сироп.
Індивідуальна переносимість може відрізнятися, тому важливо адаптувати меню відповідно до своїх симптомів та потреб.
Інтервали в їжі в низькоферментованій дієті
Правильний розподіл прийомів їжі є ключовим елементом низькоферментованої дієти, оскільки він дозволяє травній системі ефективно переробляти поживні речовини, мінімізуючи ймовірність ферментації. Між прийомами їжі шлунково-кишковий тракт отримує час для завершення процесу перетравлення їжі, що зменшує накопичення речовин, які викликають підвищене газоутворення, здуття та біль у животі.
Ще однією важливою складовою є мігруючий моторний комплекс – серія скоординованих скорочень шлунка та тонкого кишечника під час голоду. Цей механізм допомагає очистити шлунково-кишковий тракт від залишків неперетравленої їжі та бактерій. Достатні інтервали між прийомами їжі дозволяють мігруючому моторному комплексу працювати ефективніше, знижуючи ризик надмірного росту бактерій та ферментації.
Крім того, регулярні інтервали між їжею допомагають уникнути переїдання та зменшують навантаження на травну систему, що сприяє кращому засвоєнню їжі та зниженню ризику газоутворення.
Отже, інтервали між прийомами їжі є важливими з огляду на кілька факторів:
- вони дозволяють травній системі ефективно переробляти їжу;
- зменшують ймовірність ферментації;
- підтримують оптимальну роботу мігруючого моторного комплексу;
- допомагають контролювати обсяг споживаної їжі та запобігти переїданню.
Відмінності між низькоферментованою дієтою та дієтою з низьким вмістом FODMAP
Основна мета низькоферментованої дієти – знизити утворення газів у кишечнику шляхом обмеження продуктів, які живлять кишкові бактерії. Вона фокусується на споживанні легкозасвоюваних вуглеводів і білків, уникаючи продуктів з високим вмістом клітковини та стійкого крохмалю.
Дієта з низьким вмістом FODMAP розроблена для зменшення симптомів синдрому подразненого кишечника та інших шлунково-кишкових захворювань. Вона передбачає обмеження споживання певних видів вуглеводів – FODMAP (ферментованих олігосахаридів, дисахаридів, моносахаридів і поліолів), які погано всмоктуються у тонкому кишечнику, що призводить до їх ферментації у товстій кишці та викликає симптоми, такі як здуття, гази, біль та діарея. Дієта з низьким вмістом FODMAP поділяється на три фази: виключення, повторне введення та персоналізацію, що дозволяє визначити індивідуальні тригери симптомів.
Хоча обидві дієти спрямовані на зменшення ферментації у кишечнику, низькоферментована дієта зосереджена на обмеженні продуктів, що стимулюють ріст бактерій, а дієта з низьким вмістом FODMAP на обмеженні продуктів, багатих на FODMAP.
Таким чином, низькоферментована дієта пропонує перспективний підхід для зменшення симптомів синдрому подразненого кишечника, зокрема здуття та болю в животі.
Важливо адаптувати дієту до власних потреб, тому перед початком змін у раціоні слід проконсультуватися з лікарем, особливо при наявності шлунково-кишкових захворювань.
