В одній з бойових бригад ЗСУ спалахнув черговий скандал. Матері загиблих бійців заявляють, що у 110-й бригаді “ставлення до людей, як до одноразового ресурсу”.
Про це повідомила у Facebook мати загиблого воїна Іллі Чернілевського Ольга.
“Мені боляче за мого сина, загибель якого і ще багатьох його побратимів – на совісті керівництва 110 бригади, про це свідчать ті, хто вижив. 7 травня (2022 року – ред.) хлопців просто розстрілювали, керівництво не надало їм жодної підтримки. Нагородження комбрига Чумака Золотою зіркою – плювок на їхні могили і підтвердження думки: що більше знищено людей, то вищу нагороду матимуть командири. Ставлення до людей як до одноразового ресурсу – цим славиться 110-а”, – написала мати.
Зазначимо, український поет, співак, композитор, перекладач, актор дубляжу Ілля Чернілевський загинув 7 травня 2022 року, біля cела Кам’янка Покровського району Донецької області, захищаючи Україну від російських окупантів.
Крім того, Ольга Чернілевська наводить текст ще однієї із тисяч нещасних матерів.
“Мій син, який воює від 24 лютого 2024 року, артилерист. В результаті ліквідації деяких бригад і створення нових він попав у 110 бригаду. Після прибуття в бригаду, через дві години його відправили на 0. Вони йшли, один одного не знають, бо всі нові в бригаді, не знають навіть командирів, не встигли хоч познайомитись і обмінятися телефонами, як їх відправили на бойове завдання, як піхотинця. Документи, телефон, він залишив там, де його поселили. Їх там розбомбив літак, той, якого пізніше збили, і мій син поранений, контужений опинився в госпіталі. Телефона немає, цифри він не пам’ятає, все плутається Згадав тільки прізвище матері, тобто моє, і дружина одного пораненого, велика її подяка, знайшла мене через соціальні мережі. А з бригади ніхто нічого не повідомляв. Навіть, як везли його в госпіталь, не кинули сумки з документами і телефоном. Це означає, що дійсно люди там нічого не варті. Вони одноразове м’ясо, яке нікому не потрібне”.
Жінка сподівається, що, може, хтось з керівництва бригади це прочитає та згадає, що їх також народила мати, і вона чекає і переживає так, як чекають сотні матерів їхніх підлеглих солдат.
“Вони благають вас – будьте людьми. Ви брали номери телефонів рідних – чому ніхто не зателефонував і не повідомив, де знаходиться мій син? Де шукати його документи? Якщо він нікому не потрібний, то він потрібен мені і я його заберу додому”, – наголосила мати бійця, якого вона сама знайшла в госпіталі.
