Останні місії NASA виявили на Марсі велику кількість перхлорату. Ці солі можуть поглинати воду з атмосфери, створюючи концентровані розчини, відомі як розсоли. Вчені вважають, що таке середовище, ймовірно, могло підтримувати життя як у минулому, так і зараз.
Про це пише Knowridge.
Що показало дослідження
Оскільки рідка вода необхідна для життя, стратегія NASA у пошуках життя на Марсі полягала в тому, щоб “слідувати за водою”, що змусило вчених звернути пильну увагу на ці перхлоратні розсоли.
У новому дослідженні, опублікованому в журналі Nature Communications, вчені з Коледжу біологічних наук дослідили, як унікальне геохімічне середовище Марса могло підтримувати життя як у минулому, так і зараз.
Команда на чолі з доцентом Аароном Енгельхартом перевірила два типи рибонуклеїнових кислот (РНК) і білкових ферментів із Землі, щоб побачити, як вони функціонують у перхлоратних розсолах.
Хто може вижити в екстремальних умовах Марсу
Їх висновки показали, що РНК добре себе почували у перхлоратних розсолах, а от протеїнові ферменти – ні. Тільки білки з організмів, які живуть в екстремальних умовах на Землі, таких як висока температура або високий вміст солі, можуть функціонувати належним чином.
У перхлоратних розчинах ферменти РНК були здатні до незвичайних реакцій, таких як генерування нових молекул з атомами хлору – реакція, яку раніше вчені не спостерігали.
“Ці результати показують, що РНК чудово підходить для дуже солоних середовищ, знайдених на Марсі, і може бути присутнім на інших небесних тілах. Ця надзвичайна толерантність до солі може вплинути на те, як життя могло сформуватися на Марсі в минулому або як воно могло формуватися в нинішніх умовах на Марсі”, – сказав Енгельхарт.
Команда продовжує досліджувати хімію хлорування, яку вони виявили, а також інші реакції, які РНК може виконувати в середовищах з високим вмістом солі. Це дослідження не тільки проливає світло на потенціал життя на Марсі, але й розширює розуміння адаптивності та стійкості життя в екстремальних умовах.
