Оленів запідозрили у зараженні людей “вірусом зомбі”.
Вперше за історію медичної науки олені стали об’єктом підозри у передачі людям “вірусу зомбі”, офіційно відомого як хронічна виснажлива хвороба (CWD). Це захворювання, яке призводить до серйозного нейродегенеративного розладу, може мати страшні наслідки, інформує T4.
Згідно зі звітом, опублікованим медичними дослідниками зі Школи медицини Терези Лозано Лонг у Сан-Антоніо, Техас, у журналі “Neurology”, виявлено два випадки хвороби Крейтцфельдта-Якоба у мисливців, які, ймовірно, споживали м’ясо оленів, заражених CWD. Це рідкісне та швидкопрогресуюче нейродегенеративне захворювання відоме своєю смертельністю та відсутністю лікування, асоційоване з зараженими пріонами — інфекційними білками, що руйнують головний мозок.
Один із пацієнтів, 72-річний чоловік, звернувся до лікарів зі скаргами на сплутаність свідомості та агресію, що є типовими симптомами захворювання. Він раніше вживав в їжу м’ясо оленя, що страждав на CWD. Його друг, який також їв м’ясо цієї популяції оленів, помер від хвороби Крейтцфельдта-Якоба.
Лікарі встановили, що стан пацієнта погіршувався незважаючи на лікування, і він помер через місяць після початку симптомів. Посмертна діагностика підтвердила, що йому було діагностовано спорадичну форму хвороби Крейтцфельдта-Якоба з гомозиготною амінокислотою метіоніном, кодованою кодоном 129 (sCJDMM1).
Дослідники відзначають, що важко розрізнити клінічні випадки хвороби Крейтцфельдта-Якоба, спричинені звичайними причинами, від можливих випадків, що асоційовані з CWD, без детального аналізу пріону, який є інфекційним агентом. Тому попередні висновки про передачу хвороби від оленів до людей залишаються гіпотетичними, але ці звіти стимулюють подальше дослідження в цій області.
Центри з контролю та профілактики захворювань США визначають хронічну виснажливу хворобу як пріонну хворобу, яка специфічно вражає оленів, лосів та карибу. Хвороба викликає аномальне згортання білків у мозку, що призводить до нейродегенерації. Особливість CWD полягає в її здатності швидко поширюватися серед популяції диких тварин через контакт з біологічними рідинами та заражене середовище.
Важливо зазначити, що наразі вчені активно вивчають можливість перетину видового бар’єру цими пріонами, оскільки в історії медицини вже були випадки, коли аналогічні хвороби переходили від тварин до людей. Найвідоміший приклад — це варіант хвороби Крейтцфельдта-Якоба, що був спричинений вживанням зараженого м’яса у Великій Британії під час епідемії коров’ячого сказу у 1990-х роках. Тоді загинуло майже 200 людей.
Автори звіту закликають до обережності та вжиття додаткових заходів безпеки для мисливців та інших осіб, які можуть контактувати з потенційно інфікованими тваринами, а також наголошують на важливості ретельного моніторингу здоров’я тих, хто вживає в їжу м’ясо диких оленів. Розвиток подій в області досліджень CWD і потенційної її небезпеки для людей залишається предметом міжнародного наукового інтересу.