Істерія на Заході щодо наростаючої загрози з боку Москви, тішить і бавить одночасно. Звичайно, час нині явно не до жартів, але все ж таки відверто «приколює» очевидний факт: до кінця другого року найбільший за часів Другої світової війни в Європі до Заходу, нарешті, став доходити, що ця війна є далеко не лише проблемою України. що над світом нависла загроза тотальної війни у зв'язку із прагненням московського реваншизму до переділу сфер впливу та кордонів. Це розуміння приходить передусім до Європи, оскільки війна в Україні відбувається в безпосередній близькості, але хвилі такого розуміння поступово починають докочуватися і до Америки, зайнятої внутрішніми розбірками, власне, як і Європа.
Результатом такого хоч і повільного, але все ж таки усвідомлення стала своєрідна істерія, яка прозирає в західних медіа, а часто навіть у заявах політиків та чиновників різного рангу.
У наступному тексті буде багато посилань на публікації в західних медіа, які ілюструють заявлену тут тему, але для початку як найяскравіший приклад наведемо буквально останню на момент написання цих рядків публікацію британського видання The Telegraph під промовистою назвою War with Russia is coming. Britain is determined to lose », що можна перекласти як « Наступить війна з Росією. Великобританія сповнена рішучості програти ». У цій публікації йдеться про те, що в умовах військових загроз, що наростають у світі, насамперед з боку Москви, британські збройні сили до війни зовсім не готові через недостатнє фінансування, брак озброєнь і підготовленого особового складу, чисельність якого треба терміново нарощувати.
Подібні нотки на Заході звучать все частіше не лише в медіа, а й від офіційних осіб та численних експертів.
І треба зазначити, що подібна істерія має реальну основу через відверту неготовність Заходу вести справжню війну такого характеру, яку зараз веде Україна. Неготовність як суто технічну, і морально-психологическую.
Інша річ, що істерією зупинити агресію не можна. І хоча деякі практичні дії Заходом робляться, зокрема, спроби наростити виробництво озброєнь, але поки що набагато більше розмов, ніж реальних справ.
Тож НАТО воно чи не НАТО?!
У Європі істерія підігрівається перспективами приходу до влади в Америці Трампа, а також невпевненістю членів НАТО у своєму ж альянсі та непорушності зобов’язань по 5-му параграфу, якими всі досі пишалися.
Що стосується загрози з боку «Трамп-фактора», то нещодавно американське видання Politico з посиланням на єврокомісара ЄС з питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретона у публікації « Trump vowed he’d’ never ‘ «ніколи» не допоможе Європі, якщо на неї нападуть » привела заява Трампа під час його перебування президентом у 2020 році про те, що Штати не захищатимуть Європу у разі вторгнення. Висловив це Трамп голові Єврокомісії Урсулі фон дер Ляйєн, чому Тьєррі Бретон, за його словами, особисто був свідком. Трамп заявив, що «НАТО мертвий», і Америка вийде з НАТО.
Звичайно, просто так «вийти з НАТО» не вийде, оскільки є безліч юридичних та практичних складнощів. До того ж, нещодавно Конгрес США ухвалив законодавчу норму, яка забороняє президентові одноосібно без згоди Конгресу приймати рішення про членство в альянсі.
Але Америка може у разі нападу на інші країни НАТО просто «відморозитися», і це буде рівнозначно поразці Заходу, оскільки на даний момент НАТО – це насамперед США, а решта членів НАТО, включаючи країни Європи, є надто слабкими у воєнному відношенні.
Задля справедливості слід зазначити, що претензії Трампа до європейських членів альянсу, насамперед до Німеччини, мають певні підстави. Всупереч своїм зобов’язанням щодо членства в НАТО, вони протягом десятиліть надто мало коштів вкладають в альянс, і левову частку витрат на його утримання припадає на США.
Власне єврокомісар Бретон навів ці погрози Трампа саме для того, щоб переконати європейців більше вкладати грошей в оборону.
Різні варіанти реакції європейських еліт на небезпеку зі Сходу видно у заяві міністра закордонних справ Литви Габріелюса Ландсбергіса, який назвав можливе виведення американських військ із Європи «кошмарним сценарієм на тлі продовження війни в Україні.
“Європа в її нинішньому вигляді перебуває у великій небезпеці, і ми безумовно вважаємо годинник до наступного етапу російської ескалації”, – сказав глава литовського МЗС. Ландсбергіс і розкритикував країни, які обмежують підтримку України та стверджують, що це може призвести до ескалації конфлікту.
На думку міністра, ці аргументи дуже важко зрозуміти. Якщо Україні не вдасться стримати Росію, “цю роботу доведеться виконувати іншим”, заявив Ландсбергіс, припустивши, що надалі Росія може атакувати країну НАТО.
«Всі в регіоні запитують: так кому доведеться це робити?» ― сказав глава МЗС Литви.
На тлі подібних настроїв у НАТО згадали, що вони поки що військовий блок, а не лише дискусійний майданчик для проведення посиденьок на військово-політичну тематику. Результатом стали найбільші з 1988 маневри в Європі, намічені на початок лютого.
Як повідомляє видання Newsweek у публікації « Is NATO Mobilizing 90,000 Troops for War With Russia? What to Know » чи « НАТО мобілізує 90 000 військовослужбовців для війни з Росією? Що треба знати? », Альянс оголосив про початок найбільших військових навчань за останні 35 років. Близько 90 000 військовослужбовців візьмуть участь у маневрах, які офіційний представник альянсу назвав «сценарієм імітації конфлікту, що зароджується». Хоча Росія в заяві не згадувалась, агентство Reuters повідомило, що в документі альянсу Росія названа «найзначнішою і найпрямішою загрозою безпеці членів НАТО».
Як повідомив головнокомандувач сил альянсу в Європі американський генерал Крістофер Каволі, операція, яка отримала пафосну назву «Стійкий захисник 2024» (Steadfast Defender), триватиме до травня. Частина навчань пройде в Польщі, яка має кордон з РФ, а також у країнах Балтії, які «найбільш схильні до ризику потенційного російського нападу», у Німеччині, Норвегії та Румунії.
У такій тривалості є щось «лукашенківсько-путінське». Нагадаємо, що Москва також проводила в Білорусі маневри тривалістю в місяці, і вони закінчилися в лютому 2022 повномасштабною агресією проти України.
Голова Військового комітету НАТО адмірал Роб Бауер сказав, що 90 000 солдатів – це «рекордна кількість військ, яку ми можемо задіяти і провести навчання такого масштабу, в рамках всього альянсу від США до Європи». Щоправда, адмірал згадав, що в останніх за часів холодної війни великих навчань у Європі 1988 року брали участь 125 тисяч військовослужбовців країн НАТО, тобто за цим показником нинішні навчання не дотягують.
Крім особового складу, НАТО залучає понад 50 кораблів, понад 80 винищувачів, вертольотів та безпілотників, а також 1100 бойових машин, включаючи 133 танки, що, відверто кажучи, також не вражає.
Легенда навчань передбачає напад РФ на одного з членів НАТО, що приводить у дію статтю 5 про колективну оборону. Є в цьому щось заспокійливе для тих членів НАТО, насамперед із невеликих країн, близьких до Росії, які засумнівалися в надійності НАТО і дуже побоюються за своє майбутнє.
«Стійкий захисник 2024» стане наочною демонстрацією нашої єдності, сили та рішучості захищати один одного, наші цінності та міжнародний порядок, заснований на правилах», — сказав Верховний головнокомандувач сил НАТО в Європі Крістофер Каволі.
Істерія на Заході наростає – і це нас в Україні бавить і тішить!
Відразу ж обмовимося, що часи нині не для забав, але все ж таки спостерігати за накачуванням громадської думки російською загрозою на Заході дуже цікаво, тим більше що загроза ця дуже реальна, щоб і хто б про це не говорив.
Крім того, це об’єктивно вигідно Україні. Принаймні це дає бодай якусь надію на те, що від істерії в медіа та заявах політиків на Заході, насамперед у Європі, перейдуть до конкретних кроків, і це допоможе Україні вистояти.
Наведемо деякі приклади політико-інформаційної кампанії на Заході, спрямованої на формування відповідної думки серед обивателів та політикуму.
Наприклад, оглядач агентства Bloomberg Мартін Івенс пафосно озаглавив свою публікацію ” Europe Should Arm Against Barbarians at Its Gates “, тобто ” Європа повинна озброїтися проти варварів біля своїх воріт “.
Автор констатує, що «основи світового порядку розхитуються вщент, Росія, Китай, Іран і Північна Корея кидають виклик статус-кво, а збройні сили Америки перенапружені». Британія виділяє на оборону трохи більше 2% ВВП, що відповідає мінімальним вимогам НАТО. У багатьох європейських союзників справи ще гірші. Однак ще 1984 року, за п’ять років до падіння Берлінської стіни, на військові потреби Великобританії виділялося 5,5% ВВП.
Автор зазначає, що якщо адміністрація Трампа кине Україну у скрутну хвилину і змусить Європу взяти на себе відповідальність за власний захист, буде потрібна революція у військовому та дипломатичному мисленні. Континент виглядає зовсім непідготовленим до цього.
Нинішнього року НАТО відзначає своє 75-річчя. Досі альянс підтримував світ, але, з Трампом чи без нього, американська підтримка не може бути гарантована на вічні часи. Водночас Росія завжди залишатиметься загрозливим фактором у Європі, як Китай – в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
Міністр оборони Сполученого Королівства Грант Шаппс похвалився, що Королівський флот, британська армія та Королівські ВПС направлять 20 000 осіб на навчання НАТО «Стійкий захисник 2024», а всього альянс залучить 90 000 військовослужбовців. У східній Європі буде розміщено 16 000 солдатів, Королівський флот направить 2000 моряків на восьми бойових кораблях і підводних човнах, 400 королівських морських піхотинців будуть направлені за Полярне коло.
Насправді, участь Великобританії у передовій обороні НАТО не надто велика. Британія очолює одну бойову групу в Естонії, скоротивши свою присутність там удвічі з 2022 року, на ротацію прямує менше 900 солдатів.
Бойовий склад армії скоротився до 76 000 військовослужбовців, що найнижчим показником з часів Наполеона. Сьогодні Королівський флот, як і армія, є тінь себе колишнього. Він навіть не може набрати достатньо моряків для управління військовими кораблями. У ході нинішнього конфлікту в Червоному морі винищувачам-бомбардувальникам RAF Typhoon довелося завдавати ударів по хуситах з бази на Кіпрі, розташованій за 2600 миль. Два британські авіаносці знаходяться вдома в Портсмуті в очікуванні ремонту, і ходять чутки, що попередник Шаппса хотів законсервувати або продати один із цих дорогих кораблів.
Автор констатує: ми живемо у немислимий час. Варвари вже біля воріт, але Європа поводиться так, ніби їх там немає.
Від себе відзначимо, що аналогія, що проводиться автором, з Стародавнім Римом і варварами, відверто кажучи, кульгає. Варвари стояли на значно нижчому ступені розвитку, ніж Рим, але Рим це не врятувало. Путінська Росія може поступатися у військово-технологічній могутності хіба що Америці, та й то з застереженнями, а об’єднаній Європі поки що навіть до пострадянських руїн руїн військовополонену дуже далеко, що Європа вже починає визнавати. Але, крім визнавати, треба вже щось робити, причому терміново. При цьому Рим упав не так від ударів варварів, як від внутрішньої деградації, і тут Мартін Івенс має рацію.
Цікаве трактування реалій, що склалися, дає оглядач Роб Ліддл публікацією в британському виданні The Spectator під заголовком ” The West must stop playing Mr Nice Guy ” або ” Захід повинен перестати грати в містера Славного Хлопця “.
Автор зазначає, що поведінка Заходу щодо України була справжнісіньким проявом пасивної агресії, як і запрошення шведів та Фінляндії до НАТО. Проблема з пасивною агресією полягає в тому, що вона не виграє воєн і служить лише для того, щоб розбурхати наших ворогів – а їх легко розбурхати.
Причини такої обережності автор бачить у тому, що розвинений світ розм’якнув і розслабився від світу та достатку довше, ніж будь-коли у своїй історії, і що б не відбувалося у світі, на Заході все ще думають, що мають право триматися за це, але це помилка. Крім того, люди, які стоять біля керма в США, Європі та Британії, не мають необхідних моральних орієнтирів та цілепокладання, але так виграти війну неможливо.
У свою чергу, британське видання The Times опублікувало розгорнутий текст під промовистим заголовком ” UK must train citizens for war with Russia, says army chief ” або ” Великобританія має підготувати громадян до війни з Росією, каже глава армії “. У ньому наводиться думка начальника генштабу британських збройних сил сера Патріка Сандерса про те, що найближчим часом цивільні особи мають бути навчені та екіпіровані для формування «громадянської армії» чисельністю в десятки тисяч осіб на випадок, якщо Великобританія буде втягнута у війну з такою країною. як Росія. При цьому Сандерс публічно розкритикував брак фінансування армії та її нездатність модернізуватись. За його словами, протягом трьох років армія має бути збільшена до 120 000 осіб, включаючи регулярних солдатів, резервістів та «стратегічний резерв», які мають на увазі відставні військовослужбовці. Однак Сандерс заявив, що цього буде недостатньо і що для перемоги у війні необхідно вжити заходів, щоб забезпечити «бойову готовність населення у разі потреби». Він сказав, що «розсудливо закласти основи для «національної мобілізації». Сандерс наголошує не тільки на збільшення чисельності особового складу, а й на терміновому оснащенні армії сучасними озброєннями в необхідній кількості.
За даними The Times, у Міністерстві оборони ведуться переговори про створення загальної чисельності армії у 500 000 осіб, готових до бою, включаючи тих, хто вже служить, та цивільних осіб, які готові захищати країну у разі нападу. Міністри вивчають, як Україна мобілізувала своїх громадян на боротьбу з Росією, надавши їм зброю та базову підготовку. У Великій Британії ніхто не буде покликаний до армії, але населення сподіваються переконати виконати свій обов’язок перед країною, що, відверто кажучи, викликає величезні сумніви, навіть якщо судити з опитувань, вірити яким теж не варто.
Зазначається, що нині чисельність армії становить 102 529 осіб, включаючи резервні сили, порівняно із збройними силами загалом, які включають 139 492 регулярних та 32 951 резервістів – всього 172 443 військовослужбовці.
Реагуючи на виступ Сандерса, колишній міністр оборони Великобританії Тобіас Еллвуд закликав прислухатися до слів генерала і підкреслив, що у світі «панує 1939 рік» і що Великобританія не готова впоратися з тим, що «насувається на горизонті».
Згадують у ході цієї істерії про Україну, яка зараз закриває собою Європу і в якій Москва, по суті, розбирає із Заходом, що в Москві і визнають.
Про це для Bloomberg пише оглядач Хел Брендс у публікації ” Ukraine’s Desperate Hour: The World Needs a Russian Defeat”. Після одного року війна, це здавалося, що Putin був йти до тягнуться weakened, humbled nation. Entering year three, he has a chance to break Western solidarity » або « Відчайдушна година України: світові потрібна поразка Росії. Після року війни здавалося, що Путін має намір очолити ослаблену, принижену країну. Вступаючи у третій рік війни, він має шанс зламати західну солідарність ».
З лютого 2022 року західні аналітики намагаються зрозуміти, що війна в Україні означає для всього світу. Після обнадійливих перших місяців війни і невиправданих надій на контрнаступ України, майже через два роки війна призвела в похмурий глухий кут.
На початку 2024 року сили Путіна зміцнилися, перспективи України туманні, західні санкції не виправдали сподівань. 2022 року російська економіка скоротилася лише на 2,2%, а 2023 року відновила зростання. Російська торгівля переорієнтувалася Азію. Геополітично амбівалентні держави, такі як Туреччина та ОАЕ, допомагають Москві пом’якшити економічну ізоляцію. У найближчому майбутньому не передбачається ні розвалу економіки, ні розвалу військової машини, що підтримується нею.
Хоча Росія зазнала величезних втрат, але путінський режим мобілізував сотні тисяч нових солдатів і поставив економіку на військові рейки. Завдяки величезним вливанням, військове виробництво в Росії стрімко зростає — у 2024 році Росія випустить більше артилерійських снарядів, ніж США та Європа разом. Москва посилила партнерство з Іраном, Китаєм та Північною Кореєю – автократіями, які тепер забезпечують Росії військову та економічну підтримку.
Вийшовши з цього конфлікту, Росія може стати гіпермобілізованою ревізіоністською державою з великою кількістю підготовлених військових кадрів та глибоким почуттям образи на Захід, що створює величезні загрози на східному фланзі НАТО.
Навпаки, демократична спільнота більше не виглядає такою цілеспрямованою та єдиною. На Заході зростає «втома від України». Якщо Дональд Трамп переможе на виборах, демократична солідарність може перетворитися на трансатлантичну ворожнечу. І якщо США в результаті відмовляться від України, Київ може зазнати військової поразки, яка матиме глобальні наслідки. Воно продемонструє експансіоністським автократіям можливість нав’язати свою волю усьому світу.
Якщо США та їхні союзники зможуть знайти в собі сили та рішучість довести Україну до прийнятного результату, який зробить її економічно життєздатною та обороноздатною у військовому відношенні, і при цьому закликати Росію до відповіді за свою поведінку, конфлікт все ще може мати конструктивні наслідки. Якщо ж Захід не зможе цього зробити, руйнація світового світопорядку може прискоритися.
У правильній накачці громадської думки до хору публіцистів приєдналися чиновники та політики.
Британське видання The Telegraph у публікації « NATO warns of all-out war with Russia in next 20 years » або « НАТО попереджає про тотальну війну з Росією в найближчі 20 років » наводить слова глави Військового комітету НАТО адмірала Роба Бауера про те, що збройним силам треба бути готовими до бойових дій, а громадянському населенню необхідно приготуватися до конфлікту, який кардинально змінить їхнє життя, бо потрібно мобілізувати велику кількість цивільних осіб.
“Ми готуємося до конфлікту з Росією”, – з військовою прямотою заявив НАТОвський адмірал.
Йому вторить міністр цивільної оборони Швеції Карл-Оскар Болін, який заявив, що всі шведи повинні готуватися до війни, про що пише німецький Bild в однойменній публікації ” Alle Schweden sollen sich auf Krieg vorbereiten “.
«У Швеції може бути війна… Світ стикається з перспективою безпеки, пов’язаної з більшими ризиками, ніж будь-коли після закінчення Другої світової війни… Шведи мають взяти за зразок здатність українців захистити себе після початку конфлікту з Росією у лютому 2022 року. Українські громадяни «зустріли тотальну війну з тотальним опором», – заявив шведський міністр, закликаючи громадян та владу негайно розпочати підготовку до такої перспективи.
До міністра приєднався і головнокомандувач збройних сил Швеції Мікаель Бюден.
Бурхливу агітаційно-пропагандистську кампанію розгорнув міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус, який набирає популярності. Видання Bild наводить його слова про те, що протягом 5-8 років Росія може напасти на одну з країн НАТО, а тому військовий міністр Німеччини закликає заздалегідь вжити відповідних заходів, посиливши оборонну промисловість, прискоривши підготовку особового складу та наростивши його чисельність. пропонується допустити до бундесверу осіб, які не мають німецького громадянства, але довгий час проживають у Німеччині.
Пропозиція Пісторіуса про залучення до Бундесверу осіб, які не мають німецького громадянства, викликала суперечливу реакцію – від схвалення до відторгнення.
Особливо звернула увагу критична думка з цього приводу політичного оглядача все того ж таки Bild Петера Тіде, який заявив, що найманство в бундесвері неприйнятне і нагадує про колоніалізм.
« Тобто немає паспортів, але так – німецької військової форми? Ми що, не захищатимемо себе, а посилатимемо іноземців на фронт? Ми самі надто ліниві та боягузливі, але нехай інші стануть гарматним м’ясом, захищаючи нашу країну? Це не для нас! Нація, яка не захищає себе. Громадяни, які не можуть здати зброю, бо навіть не хочуть брати її до рук. Мітингуєте за мир, але не захищаєте його? При цьому посилаються — і ХДС/ХСС також на такі приклади, як Франція чи Великобританія. Дві колишні колоніальні держави любили використовувати іноземні війська у своїх війнах. Росіяни першими кинули на фронт підкорені народи Сибіру, англійці поводилися так у Пакистані. А ми? Ми зараз наймемо греків чи албанців? Минули часи, коли Вермахт комплектував прибалтійські частини. І на відміну від британців, яким індійські сикхи вже 160 років допомагають охороняти королівський палац, ми навряд чи можемо звернутися до колишніх колоній у Папуа, Ціндао чи Німецькій Південно-Західній Африці.
У громадянина вільної країни також є обов’язки. Наприклад, захищати свою країну. А разом з нею і бабусю, і дідуся, і тітку Гертруду, і дядечка Отто. Свій будинок та ділянка. Процвітання та свободу… Ми, громадяни, маємо самі захищати нашу Німеччину. Нехай і у рамках європейських союзів. Дуже довго ми покладалися на старших братів. Час маршувати самим. Наша країна – наша відповідальність! »- Не на жарт розійшовся оглядач видання Bild Петер Тіде.
Прямо аж ридати хочеться від розчулення, особливо, коли читаєш про захист «бабусі, дідуся, тітоньки Гертруди та дядечка Отто»!
Дійшло до того, що в Європі заговорили навіть про нарощування ядерного потенціалу. Особливо розчулює, що подібні пропозиції звучать із Німеччини, яка одразу після Другої світової заявила про відмову від ядерної зброї, хоча американські боєголовки під час Холодної війни там розміщувалися.
З такими пропозиціями виступив військовий експерт Карл Масала з університету Бундесверу в Мюнхені. Всюдисущий Bild наводить його слова про те, що європейські країни повинні терміново вжити заходів і модернізувати свої збройні сили, включаючи ядерний щит як засіб стримування можливої російської агресії, особливо, якщо США перестануть гарантувати безпеку європейських країн. Експерт вважає, що в цьому процесі головну роль відіграватиме Франція, а Німеччина, у свою чергу, могла б профінансувати французькі програми створення ядерної зброї. Характерно, що він не згадує формально європейську Британію, яка нещодавно вийшла з ЄС, яка теж має деяку кількість ядерної зброї.
У бій ідуть таблоїди!
Особливого колориту цієї істерії надає той факт, що до неї підключилися таблоїди, розраховані на багатомільйонну армію масових обивателів, зокрема, німецький Bild та британський The DailyMail. Лякати масового обивателя московською загрозою – це дуже правильний шлях, бо так, нарешті, має дійти, що все справді дуже серйозно. До того ж, повторимо, це вигідно Україні.
Насамперед, «підметушився» той самий Bild, який у публікації « Bundeswehr bereitet sich auf Putin-Angriff vor » або « Бундесвер готується до атаки Путіна » розкрив зміст «секретного документа» міністерства оборони Німеччини наступного змісту.
Вже у лютому цього року може відбутися можлива ескалація відносин між НАТО та Росією. Це сценарій, у якому крок за кроком, місяць за місяцем описується, як діятиме Володимир Путін, і як НАТО доведеться захищатись. У цьому сценарії Бундесверу ескалація розпочнеться лише за кілька тижнів, і в бій доведеться відправляти десятки тисяч німецьких солдатів. За сценарієм, Росія запускає чергову хвилю мобілізації та закликає до армії додатково 200 тисяч людей у лютому 2024 року. Весною Кремль розпочне масштабний наступ в Україні і на тлі недостатньої підтримки Заходу до червня 2024 року завдасть ЗСУ поразки.
Далі за цим сценарієм РФ провокує агресію проти етнічних російських меншин у Прибалтиці. Почнуться зіткнення, які Росія використовує у вересні як нагоду провести великі навчання «Захід 2024» із залученням 50 000 солдатів на заході Росії та Білорусі.
У жовтні 2024-го Росія перекине війська та ракети середньої дальності до Калінінграда з метою удару по Сувалському коридору, щоб з’єднати Калінінградську область з Білоруссю через територію Литви.
У грудні – одразу після американських виборів – там може початися прикордонний конфлікт та заворушення. РФ спробує скористатися тим, що політична система США може бути паралізована
У січні 2025 року Польща та країни Балтії зберуть засідання Ради НАТО і заявлять про зростання загрози з боку Росії, яка у березні перекине додаткові війська до Білорусі та до кордонів Прибалтики. У травні 2025 року НАТО прийме рішення про «заходи для надійного стримування», щоб запобігти нападу Росії на Сувалкський коридор з двох сторін – Білорусі та Калінінграда.
У «День Х», згідно з цим «секретним» сценарієм, головнокомандувач НАТО віддає наказ про перекидання на східний фланг 300 тисяч солдатів, у тому числі 30 тисяч військових Бундесверу.
Втім, стверджується, що наведений сценарій, ймовірно, розглядатиметься як «легенда» згаданих вище навчань НАТО, які проводитимуться, зокрема, в Польщі та Балтії.
У відповідь на шум, що вибухнув після публікації цього сценарію, в Бундесвері з німецькою флегматичності пояснили, що розгляд різних сценаріїв, навіть якщо вони вкрай малоймовірні, є частиною забезпечення обороноздатності, особливо в ході військових навчань.
Публікація Bild викликала реакцію у відповідь Москви в особі Сергія Миронова, голови фракції «Справедлива Росія — За правду» в Державній Думі Росії. Прес-служба Миронова направила до редакції видання листа наступного змісту:
« Ця спекуляція, звичайно, абсурдна та провокаційна. Її єдина мета — посіяти ще більшу паніку серед європейців, посилити антиросійську істерію та придушити голоси тих, хто потребує припинення підтримки неонацистів в Україні та переходу до розумного діалогу з Росією. Цікаво, яке значення надають Калінінградській області автори подібних провокацій. Російський анклав на карті Європи справді діє їм на нерви. Зважаючи на все, вони також входять до числа авторів публікацій у німецькій пресі, які мріють про реванш та «повернення Східної Пруссії»… Будь-яка спроба блокувати або навіть атакувати Калінінградську область неминуче призведе до військового зіткнення з Росією. Це справжня червона лінія, а точніше червона кнопка, натиснувши яку Захід неминуче змусить Росію вжити заходів у відповідь…. Будучи ядерною державою, Росія використовуватиме всі доступні сили та засоби для захисту своєї території ».
У наявності пряма загроза ядерною зброєю.
Ще більшого «шурхоту» наробила публікація в британському таблоїді The Daily Mail під довгим, істеричним та місцями фантастичним заголовком « Long-range missiles strike civilian targets across Europe». Baltic states invaded. AI-controlled tanks rule the battlefield. Як НАТО боротьба з російською боротьбою в 20 років, тероризмом на зразок того, що він буде неповноцінний », тобто « Ракети великої дальності вражають цивільні цілі по всій Європі. Країни Балтії зазнали вторгнення. Танки, керовані штучним інтелектом, керують на полі бою. НАТО попереджає про напад Росії через 20 років, жахливий прогноз того, як він розвиватиметься ».
Наведемо основні тези цієї публікації, в якій дається прогноз нападу Росії на НАТО через 20 років.
2024 року витрати Росії на оборону зростуть до 140 млрд доларів — це третина національного бюджету. На думку авторів публікації, ці зміни не мають сенсу, якщо вони спрямовані «виключно на нинішнього супротивника — Україну, країну з населенням у третину населення Росії, яка ледь тримається на ногах». “Зміни мають сенс тільки в тому випадку, якщо Росія готується до війни з великим противником, таким як НАТО”, – стверджується у статті.
Спочатку – кібервійна та ракетні удари: «росіяни могли б використовувати кібератаки, щоб створити проблеми з робочою силою в морських портах або порушити логістику та ланцюжки поставок. Можливий навіть конфлікт у космосі, коли супутники атакуватимуть один одного або їх сигнали придушуватимуться».
Потім буде жорстка ракетна атака, яка повинна буде вивести з ладу ключові військові об’єкти та об’єкти інфраструктури в Східній Європі та за її межами.
Москва може використати цю оновлену військову міць, щоб спочатку атакувати вузьку смужку землі, відому як Сувалкський коридор, розташовану між Польщею, Литвою та російським Калінінградом.
Путін розгорне свій російський флот до виконання життєво важливого завдання: встановлення контролю над північним арктичним маршрутом. “Якщо вони відріжуть нас від нього, це буде катастрофою”, – заявив відставний американський генерал Бен Ходжес, колишній командувач військ США в Європі.
Москва може розгорнути підводні човни або підводні апарати, щоб перерізати життєво важливі підводні кабелі, завдавши безпрецедентних збитків та порушивши західну інфраструктуру, логістику та комунікації в умовах ескалації майбутнього конфлікту.
У міру подальшого розвитку військового союзу між Москвою та Пхеньяном існує ймовірність того, що Північна Корея може використовувати ядерну зброю, щоб посилити тиск на західні альянси з азіатськими партнерами.
Автори цього твору запитують: як уникнути тотальної війни?
Хоча незрозуміло, якими будуть цілі нападу Росії на НАТО, аналітики очікують, що першими об’єктами нападу стануть країни колишнього СРСР, оскільки Москва чітко та однозначно засуджує розширення НАТО на ці країни, які Кремль вважають сферою свого впливу. Тому країни Східної Європи можуть зазнати з боку Москви якщо не завоювання, то дестабілізації з метою підірвати союз НАТО.
Перемога Москви може призвести до повалення прозахідних урядів, які добровільно та демократичним шляхом вступили до Європейського союзу та НАТО, заміни їх російськими маріонетками чи партіями, більш схильними до співпраці з Кремлем, і тим самим до розвалу альянсу.
Як же Захід може завадити цьому? На думку експертів, ключовим моментом є стримування. Для цього НАТО та його країни-члени повинні мати збройні сили, які не тільки готові відобразити будь-яке вторгнення російських військ, але й досить сильні, щоб перевершити армію Москви настільки, що Кремль не захоче розпочинати атаку з самого початку.
Але стримування – не вічне рішення, і за ним мають бути узгоджені зусилля щодо відновлення постійного зв’язку та позитивних дипломатичних відносин з Москвою.
Іншими словами, перспективу тотальної поразки та розвалу Росії на Заході не розглядають принаймні поки що.
До речі, про коридор у Калінінградський ексклав Росії як причину можливої ескалації між Москвою та Заходом докладно йшлося у публікації « Калінінградський коридор у Третю світову війну ». Що ж до Арктики, то боротьба за контроль над нею з найактивнішою участю Москви ведеться вже багато років, про що йшлося у давній, 2017 року, публікації « В Арктиці стає спекотно ».
Словом, істерія навколо цілком реальної агресії Москви в Європі вийшла знатна, але проблема в тому, що поки що вона не переросла у конкретні практичні дії щодо підготовки до цієї агресії та її запобігання, що має виражатися, зокрема, у масштабній підтримці України.
Адже так Європі дійсно доведеться воювати самій, а займатися цим серйозно там вже давно розучилися.
