В статті, опублікованій у грудні 2021 року, я заявив, що майбутнє Європи вирішуватиметься в Україні. Рік потому те, що раніше могло здатися сміливою заявою, тепер є загальновизнаним фактом. Україна стала щитом Європи, захищаючи континент вздовж 2500-кілометрової лінії фронту.
З кожним новим успіхом української армії загрози, що стоять перед НАТО і Європейським Союзом, зменшуються. За останні десять місяців Україна знищила велику кількість російських армійських підрозділів, які десятиліттями готувалися до нападу на Захід. На відновлення військового потенціалу Росії підуть роки. Героїзм України дав Європі дорогоцінний час для переосмислення свого підходу до безпеки і оборони, вважає Міністр оборони України Олексій Резніков, інформують Економічні новини.
Ця переоцінка має розпочатися з відвертого осмислення подій останніх дванадцяти місяців. Усі довоєнні попередження України щодо ймовірних наслідків повномасштабного російського вторгнення справдилися – від мільйонів біженців до глобальних енергетичної та продовольчої криз. Рік тому лідери Німеччини все ще наполягали на тому, що газопровід “Північний потік-2” є суто економічним проектом. Зараз до болю очевидно, що повернення до такого роду “business as usual” з путінською Росією не може бути.
З моменту початку російського вторгнення 24 лютого міжнародне співтовариство здійснило низку відповідних кроків щодо санкцій проти Росії та надало Україні життєво важливу підтримку, яка змінила хід війни. Тим не менш, факт залишається фактом: ми просили про більшість з цих кроків ще до вторгнення, але отримали відповідь, що це неможливо. Ця обережність коштувала нам дуже дорого.
Небезпека не обмежується лише самою Росією. Останніми місяцями Москва намагається сформувати злочинні коаліції з іншими терористичними режимами. Росія та Іран зараз тестують дешеві, але смертоносні технології безпілотників проти українських цивільних об’єктів. Не буде несподіванкою, якщо ця зброя незабаром буде розгорнута ще десь. Російські військові технології, запропоновані Ірану в обмін на його підтримку в Україні, становлять додаткову загрозу міжнародній стабільності.
І Росії, і Ірану раніше були запропоновані широкі можливості для проведення політики глобальної інтеграції на дуже привабливих умовах. Замість цього вони свідомо обрали конфронтацію і намагаються перетворити на зброю все – від поставок енергоносіїв і продовольства до мігрантів і соціальних мереж. Це доводить помилковість попередніх спроб заспокоїти Владіміра Путіна і дає чітке уявлення про те, чого ми можемо очікувати, якщо західні лідери не займуть більш рішучу позицію. Сьогоднішня і без того тривожна ситуація з безпекою лише погіршиться, якщо Росія не зазнає рішучої поразки у 2023 році.
Світ вже заплатив страшну ціну за передачу Росії геополітичної ініціативи. Для України це десятки тисяч людських життів та руйнування у масштабах, яких Європа не бачила з часів Другої світової війни. Для широкої міжнародної спільноти економічні втрати вже можуть обчислюватися трильйонами доларів. Очевидно, що настав час спробувати іншу формулу.
Першим кроком до подолання нинішньої кризи безпеки є повернення ініціативи. Це означає впровадження жорстких превентивних заходів, а не просто реагування на дії Росії. Життєво важливо визнати нові безпекові реалії, створені російською агресією, і відкинути спроби воскресити провальну і дискредитовану політику минулого. Шляху до довоєнного статус-кво не може бути. Найголовніше, західні лідери повинні однозначно визначити поразку Росії як досяжну і бажану мету.
Наступний рік надасть Заходу чудову можливість зробити все правильно. Ми очікуємо зіткнутися з багатьма з тих самих викликів безпеці, що й у 2022 році, в тому числі з можливістю нових масштабних російських наступальних операцій на Київ та інші українські міста. Коли 24 лютого почалося вторгнення Путіна, світ спочатку був приголомшений. Цього разу таких виправдань бути не може.
Росія зараз намагається виграти час для того, щоб переозброїтися. Вона бомбардує українську енергетичну інфраструктуру та створює гуманітарну катастрофу, щоб змусити Україну повернутися за стіл переговорів. Паралельно з цим, всілякі голоси закликають до повернення до дипломатії і виступають за вигідний Кремлю компромісний мир, який лише створить підґрунтя для нової війни. Це найбільш нагальний виклик, що стоїть перед міжнародним співтовариством. Партнери України мають відкинути такі заклики і наголосити, що мир неможливий без поразки Росії.
Замість того, щоб шукати для Путіна “лазівки”, які б зберегли йому обличчя, західні політики зараз повинні шукати можливості скористатися слабкістю Росії. Це означає надання Україні засобів протиповітряної оборони, ракет дальнього радіусу дії, танків і літаків, необхідних для закінчення війни.
Невиконання цього не унеможливить ескалації, як стверджують деякі критики. Навпаки, нерішучість міжнародних партнерів України лише заохочує Кремль до продовження агресії. Невже хтось досі серйозно вірить, що ненадання Україні західних винищувачів убезпечить світ від наступного російського вторгнення? Чи відсутність адекватних систем протиповітряної оборони завадить Кремлю придбати іранські балістичні ракети? Настав час відмовитися від таких ілюзій.
У 2022 році Україна довела, що вона більш ніж здатна ефективно використовувати західні поставки зброї. В умовах, коли Росія намагається перегрупуватися і готує нову хвилю атак, немає сенсу зволікати з поставками зброї, керуючись недоречними побоюваннями ескалації. Це призведе лише до нових жертв і збільшить ціну остаточної поразки Росії. Замість цього Захід повинен засвоїти уроки минулого року і діяти рішуче.
Успіхи України на полі бою знову і знову підтверджують, що єдиною мовою переговорів, яку визнає Росія, є мова сили. Україна змусила армію Путіна відступити з північної частини країни та розгромила російські війська в Харківській та Херсонській областях. Потоплення флагмана Чорноморського флоту Росії та знищення стратегічних бомбардувальників на базах в глибині Росії виявилися набагато ефективнішими для привертання уваги Росії, ніж будь-які дипломатичні жести.
Якщо Україна не отримає необхідної підтримки у 2023 році, сьогоднішні зростаючі виклики безпеці будуть множитися в геометричній прогресії по всьому світу. Широкий спектр авторитарних режимів уважно стежить за розвитком подій в Україні і розглядатиме будь-який російський успіх як зелене світло для власних актів агресії. Існує також небезпека, що інші регіони світу виявляться менш здатними захистити себе, ніж Україна.
Цей жахливий сценарій є як передбачуваним, так і таким, якого цілком можна уникнути. Якщо міжнародне співтовариство забезпечить достатнє військове постачання, є всі підстави вважати, що Україна завершить свою боротьбу з Росією у 2023 році. Це стане потужним сигналом для будь-яких диктаторів та завойовників світу, що сила не є життєздатним зовнішньополітичним інструментом.
Перемога України принесла б із собою перспективу сталого миру та можливість розбудови величезного потенціалу країни. Наслідки також відчуватимуться далеко за межами України: ситуація з безпекою, ймовірно, значно покращиться на Балканах, Близькому Сході, Кавказі, а також у Центральній Азії та Африці. У глобальному масштабі успіх України надихнув би весь демократичний світ, продемонструвавши оновлену силу міжнародного порядку, заснованого на правилах.
Світ увійшов у 2023 рік на роздоріжжі. Росія прагне зруйнувати прогрес останніх десятиліть і затягнути всіх нас назад в епоху імперської агресії, але Кремль повинен спочатку подолати український опір. Якщо Росія зазнає рішучої поразки в Україні, шлях до більш безпечної і процвітаючої планети буде відкритий. Забезпечення цієї поразки має бути головним пріоритетом міжнародної спільноти у 2023 році.
