Без панування в повітрі Росія не може зупинити наступ української армії або вести ефективну вогневу кампанію, розраховуючи на безпілотні літальні апарати та ракети.
Російське вторгнення в Україну зіткнулося з проблемами, починаючи від поганої скоординованості і закінчуючи невмотивованістю солдатів, але затьмарює і поглиблює все це критична помилка на початку війни, кажуть західні військові чиновники: неспроможність встановити контроль над українським небом. Про це пишуть Економічні новини з посилання на WSJ.
Не маючи переваги в повітрі, Росія не змогла зупинити українські атаки на свої війська з високомобільних артилерійських ракетних систем М142, або “Хімарс”, та іншого озброєння, що постачається з США, та інших видів зброї. Збройні сили України скористалися обмеженою здатністю Росії відповісти, відвоювавши у російсько-окупаційної армії сотні квадратних кілометрів території з початку минулого місяця.
Нещодавно Росія відреагувала на успіхи України на полі бою смертоносними атаками на цивільні об’єкти з використанням ракет і безпілотників. Але навіть ці удари демонструють слабкість повітряної стратегії Москви, кажуть західні військові аналітики, оскільки вона змушена покладатися на дистанційні літальні апарати, а не на пілотовані літаки, побоюючись, що вони будуть збиті.
“Нездатність досягти панування в повітрі є однією з вирішальних речей, які коштували Росії переваги у війні”, – сказав Якуб Яновський, військовий аналітик з Oryx, консалтингової фірми з розвідки з відкритих джерел, яка відстежує втрати техніки протягом цієї війни.
Коли Росія розпочала своє широкомасштабне вторгнення 24 лютого, військові експерти з обох сторін припускали, що Москва націлиться на засоби протиповітряної оборони України і швидко ліквідує їх, перш ніж просуватися далі. Саме такий підхід застосовували американські війська в обох війнах у Перській затоці та Лівії, оскільки він допомагає захистити екіпажі літаків, що атакують, а також наземні або військово-морські сили, які їх підтримують.
Але після того, як Росія досягла певних початкових успіхів, вразивши українські системи протиповітряної оборони і порушивши її комунікаційну систему, Київ перегрупувався і зміг зупинити російські повітряні атаки. До початку березня Україна збивала все більшу кількість російських літаків і вертольотів. Військово-повітряні сили України, попри перші втрати, продовжували літати і вступали з російськими льотчиками в повітряні бої.
До весни російські військові літаки перебували в російському повітряному просторі або над частинами України, що перебували під повним контролем Москви. Російські бомбардувальники запускали крилаті ракети з-поза зони захисту російських систем протиповітряної оборони. Російські військові вертольоти в Україні пересувалися дедалі більш обережно.
В результаті такої невпевненості військово-повітряних сил, російські наземні війська, які могли б покладатися на свої літаки і вертольоти для забезпечення прикриття вогнем, натомість опинилися під ударами українських літаків, безпілотників і артилерії.
Здатність України захистити свою протиповітряну оборону в перші тижні війни стоїть в одному ряду з обороною Києва, столиці, серед досягнень, які дозволили її владі і військовим зберегти контроль над більшою частиною країни, попри безперервні російські атаки, кажуть аналітики.
“Українці перебувають у набагато сильнішій позиції, ніж вони були б, якби росіяни досягли панування в повітрі”, – сказав Дуглас Баррі, старший науковий співробітник з питань військового повітряного простору Міжнародного інституту стратегічних досліджень, аналітичного центру в Лондоні.
На відміну від боротьби України з російськими сухопутними військами, яка від самого початку отримала величезну допомогу у вигляді наданої західної зброї, її протиповітряна оборона значною мірою покладається на системи радянських часів, які Україна підтримувала і вдосконалювала протягом трьох десятиліть. Багато в чому нездатність Росії вивести з ладу ці системи є більш помітною, тому що Москва використовує те ж саме обладнання, в тому числі зенітно-ракетні комплекси великої дальності С-300, плюс менші і високомобільні пускові установки “Бук” і “Тор”, кажуть аналітики.
Коли розпався Радянський Союз, Україна мала особливо велику кількість цих систем і досі має високе співвідношення систем до території порівняно зі стандартами країн-членів Організації Північноатлантичного альянсу, відзначив Микола Бєлєсков, науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень, урядового аналітичного центру України.
Пан Бєлєсков зауважив, що Україна змогла зберегти свою протиповітряну оборону та частину військово-повітряних сил, перемістивши літаки та оборонні системи з місць їх постійної дислокації та розосередивши їх. Він віддав належне американській розвідці перед війною, яка надала Україні достатньо попереджень, щоб захистити її озброєння. За його словами, розвіддані на початку вторгнення про час і напрямок атак також допомогли Україні розмістити техніку там, де вона могла б допомогти найбільше.
“Росія бомбардувала аеродроми та радари ЗРК, але ці удари не були успішними”, – сказав пан Бєлєсков.
Кремль спочатку сподівався отримати контроль над Україною протягом приблизно трьох днів, очікуючи на широку підтримку після повалення уряду, і тому, можливо, обмежив свої початкові атаки, сказав пан Баррі.
“На початку було схоже на те, що вони не хотіли надмірно руйнувати, бо хотіли, щоб країна працювала безперебійно” після їхнього запланованого захоплення, – сказав пан Баррі. Російські війська також, схоже, не завдавали подальших ударів по ракетних батареях, радіолокаційних установках або командних центрах, щоб вивести їх з ладу, що є стандартною практикою серед країн-членів НАТО, сказав пан Баррі.
На користь Україні також свідчить відсутність у російських ВПС практики комплексного придушення засобів протиповітряної оборони, зазначив пан Бєлєсков. Такі маневри вимагають ретельної координації засобів радіоелектронної боротьби зі штурмовиками та ракетними ударами.
До середини травня російські втрати в Україні знизилися до менш ніж 10 літаків і вертольотів на тиждень, у порівнянні з більш ніж 60 на тиждень на початку березня, згідно з даними Oryx. З тих пір, як минулого місяця Україна розпочала наступ на сході і півдні, який дозволив швидко відвоювати тисячі квадратних кілометрів території і завдав важких втрат російським наземним військам, втрати пілотованих літаків дещо зросли.
“Втрати вказують на те, що військово-повітряні сили використовуються як пожежна команда, коли виникають проблеми з локальними формуваннями”, – сказав пан Яновський.
Минулого тижня Україна заявила, що збила чотири російські вертольоти протягом 18 хвилин.
Україна, яка має набагато менше літаків, ніж Росія, також виконує польоти з обережністю і зазнала втрат. Але підтримка місцевого населення, широке використання безпілотників і доступ до американської розвідки допомогли їй компенсувати відсутність переваги в повітрі. Крім того, російські сили в Україні мають обмежені можливості збивати українські літаки, що дає їм більшу свободу дій. Останнім часом українські літаки атакують російські засоби ППО на території, яку контролює Москва.
Зараз Москва замінила пілотовані літаки на ракети і безпілотники – в тому числі у великій кількості, які постачає Іран – для нанесення ударів вглиб України. Багато з них націлені на об’єкти цивільної інфраструктури, такі як електростанції. Багато з цих ударів були недостатньо точними, що призвело до масової загибелі і поранень цивільних громадян.
У відповідь на це члени НАТО пообіцяли надати Києву додаткові сучасні засоби протиповітряної оборони і створити всеосяжну інфраструктуру протиповітряної оборони. Хоча ця складна технічна робота потребує часу, вона може дати Україні одну з найсучасніших в Європі систем захисту від повітряних ударів усіх видів, стверджують військові експерти.
