Схвалення більш ніж двома третинами Палати представників США санкцій проти компаній, причетних до будівництва «Північного потоку-2», викликало змішані почуття. З одного боку, це давно очікувалося, але розраховували на більш об'ємні заходи. З іншого боку, краще так, ніж просто довготривалі розмови на цю тему.
Отже, нижня палата американського Конгресу проявила одностайність, схваливши санкції щодо «будівельників обхідних потоків». За це рішення проголосували 337 членів палати представників з 435 можливих, проти – 49 конгресменів, в тому числі 41 демократ, 6 республіканців і один незалежний депутат.
Таким чином, незважаючи на те, що демократи дали значне число противників санкцій, в цілому голосування показало знаменне єднання республіканців і демократів в цьому питанні. Втім, цього слід було очікувати, оскільки, поряд з головним промоутером санкцій проти «Північного потоку» сенатором-республіканцем від Техасу Тедом Крузом, законопроект про санкції вносила також демократ і сенатор від Нью-Гемпшира Джинн Шейхін, що виражає, мабуть, думку значної частини демократів . Єдність з даного питання обох таборів американського політикуму є вельми показовою.
Таке рішення не тільки накладає власне санкції, але також вносить певні норми в оборонний бюджет на 2020 рік. Причому санкції стосуються будівельників як «Північного потоку- 2», так і «Турецького потоку». Прийняте рішення свідчить, що санкції збережуть свою дію також в тому випадку, якщо трубопроводи змінять свої назви.
Що вирішили і як це буде діяти
Санкції безпосередньо торкнуться задіяних в зазначених трубопровідних проектах суден для прокладки труб в море на глибині 100 футів і нижче. Також санкції будуть накладені «на іноземних осіб, які свідомо продавали, здавали в оренду або надавали ці судна для будівництва такого проекту або сприяли оманливим операціям в наданні цих суден для будівництва згаданих газопроводів».
На думку республіканця-сенатора Теда Круза, «введення санкцій проти компаній, які беруть участь в будівництві російського газопроводу, призведе до припинення існування цього проекту, оскільки у Росії немає технологій для прокладки трубопроводу по дну моря». Круз вважає, що в самому крайньому випадку введення таких санкцій затримає спорудження трубопроводів більш ніж на рік.
Слід зазначити, що Круз вважає «Північний потік» мало не світовим злом. Він оголосив свого роду «хрестовий похід» цього проекту, називаючи його «змовою Меркель і Путіна».
Крім іншого, санкції передбачають, що співвласникам і співробітникам компаній, що потрапили під санкції, буде відмовлено у видачі американських віз, а вже діючі візи будуть анульовані. Крім того, нерухомість, майно та інші активи таких осіб на території США будуть заморожені, тобто вони не зможуть ними розпоряджатися.
Для остаточного введення санкцій потрібно їх схвалення Сенатом, тобто верхньою палатою Конгресу, а також підписання відповідного документа Дональдом Трампом. Голосування в Конгресі намічено на найближчий час. Спостерігачі поки не бачать особливих перешкод для успішного проходження і остаточного ухвалення документа про санкції.
У разі остаточного прийняття подальший алгоритм буде наступним: протягом двох місяців Державне казначейство США і офіс Держсекретаря, який є, як відомо, аналогом нашого Міністерства закордонних справ, повинні подати в комітети Конгресу США спільну доповідь, що містить перелік юридичних і фізичних осіб, які підпадають під санкції. Після вступу в силу закону особам, що в нього ввійшли, дається 30 днів на те, щоб припинити діяльність, пов’язану з будівництвом трубопроводів, щоб не потрапити під санкції.
У «Нафтогазі України» вважають такі санкції дієвими, оскільки Росія не має відповідної техніки, а тому змушена користуватися послугами зарубіжних компаній, які такими технологіями володіють, так само як використовувати для прокладки підводних трубопроводів спеціальні іноземні судна і обладнання.
Чи очікували більшого, і чому цього не сталося
У той же час, спочатку очікувалися куди більш жорсткі американські санкції відносно значно ширшого кола осіб.
Пропоновані санкції торкнуться, наприклад, Allseas Group SA – швейцарської компанії з голандськими коріннями, яка спеціалізується на укладанні підводних трубопроводів, монтажі та демонтажі морських платформ, підводному будівництві. Компанія має в своєму розпорядженні судна, технології та обладнання. Тут, начебто, все зрозуміло, особливо якщо врахувати швейцарську, а не євросоюзну юрисдикцію компанії, про що нижче.
Однак Allseas – це всього лише тільки виконавець, підрядник. Дають гроші і «замовляють музику» куди більш серйозні компанії, причому далеко не тільки «Газпром».
Раніше висловлювалися припущення, що санкції торкнуться європейських учасників проекту «Північний потік». Відомо, що фінансування проекту ведуть і в консорціумі беруть участь французька компанія Engie, австрійська OMV, британсько-голландська Shell, німецькі Uniper і Wintershall. Це великі транснаціональні компанії з європейських країн, безсумнівно, мають інтереси в Америці, а тому логічно було б ввести санкції і проти них, але на такі санкції американці не наважилися.
Чому? Тому що це призведе до повномасштабної торгово-економічній війні між Старим і Новим світом, яка має непередбачувані наслідки для глобальної економіки, та ще й в умовах аналогічної війни між Америкою і Піднебесною. Одна справа «зачепити» морську фірму-трубоукладача з Голландії, прибудовану в сухопутній, але низькоподатковій для іноземців Швейцарії, а інше – торкнутися одночасно цілого ряду транснаціональних нафтогазових корпорацій, що мають потужне політичне лобі, в тому числі в Америці.
Можна з упевненістю сказати, що, якщо б зазначені енергокомпанії мали шанси потрапити в санкційні списки, голосування в Палаті представників США могло б мати зовсім інші результати, і рішення взагалі могли б не прийняти.
В Євросоюзі зазвучали недвозначні погрози запровадити відповідні заходи проти американського бізнесу, який має в Європі величезні інтереси, активи та інше. Перш за все прозвучали погрози запровадити експортне мито на зріджений сланцевий газ, з яким американські компанії зараз виходять на європейський енергетичний ринок.
Нещодавно глава комітету бундестагу з економіки та енергетики Клаус Ернст заявив, що в разі введення Америкою санкцій проти країн і / або компаній, які беруть участь в реалізації проекту «Північний потік-2», Німеччина може ввести санкції у відповідь, наприклад, у вигляді мит на американський скраплений природний газ (СПГ).
Потрібно розуміти, що в цьому світі все дуже непросто, і глобальними гравцями рухає зовсім не альтруїстична любов до справедливості.
Глобальною метою Америки в останні роки став вихід американського скрапленого газу на європейський ринок. Але ринок цей перенасичений, бажаючих поставляти енергоносії в багатеньку платоспроможну Європу вистачає з надлишком. Досить згадати хоча б Алжир і Катар.
На європейський ринок під патронатом та за активної участі Туреччини рветься Азербайджан з його багатими запасами родовища «Шах Деніз» та інші. До європейського ринку придивляється навіть колишня радянська Середня Азія, але там є потужний конкурент в споживанні в особі Китаю. Словом, щоб застовпити місце під сонцем на європейському ринку, американцям потрібно когось на цьому ринку посунути, а краще видавити з нього зовсім. В якості такої мішені вони вибрали «Газпром», використавши момент загострення україно-російських відносин через московську агресію і закінчення терміну дії контракту на транзит російського газу в Європу в умовах, коли «Північний потік» повністю не добудований, а його висновок на проектну потужність є питанням майбутнього.
Не будемо зараз вдаватися в подробиці про те, що американський скраплений природний газ (СПГ) поки що істотно дорожче російського. До того ж, доставка СПГ через океан ще в достатній мірі не налагоджена через відсутність відповідної інфраструктури. Все це проблеми не завтрашнього дня, а віддаленого майбутнього.
Словом, слід розуміти, що боротьба американців з «Північним потоком» – це питання, перш за все, геополітичних і економічних інтересів, а не допомога Україні і обмеження впливу Москви.
Очевидно, що в разі, якщо американцям вдасться налагодити поставки СПГ в Європу і його продаж там, витіснивши Москву, то Україна точно так само втратить транзит, як і в разі повноцінного запуску «Північного потоку».
А якщо «Баба Яга» буде проти?
Щоправда, заяву зазначеного німецького депутата про введення Німеччиною мит на американський СПГ слід сприймати із значним скепсисом. Справа в тому, що, будучи членом Євросоюзу, Німеччина сама по собі підняти ввізні мита на що-небудь, включно з газом, не може. Таким питаннями в Євросоюзі займається Єврокомісія (ЄК). Можна, звичайно, говорити про те, що Німеччина є в ЄС «найголовнішою серед рівних», а тому може продавити потрібне рішення ЄК своїм авторитетом. До того ж, буквально нещодавно ЄС очолила німкеня Урсула фон дер Ляйен. Але все ж, рішення в ЄС приймаються консенсусом, і далеко не всі країни налаштовані різко антиамериканськи. Багато держав мають свої інтереси, які розходяться з інтересами Німеччини. Багатьом країнам газові розбірки Німеччини і США можуть бути байдуже, але вони не захочуть сваритися з заокеанським гегемоном.
Власне, і німецького авторитету для продавлювання подібних рішень може не вистачити. Після мігрантської кризи Німеччина вже не та. Великої шкоди її авторитету завдає намічене на 2021 рік сходження з політичної арени Ангели Меркель і невизначеність з її наступником. Та й авторитет самої Меркель після мігрантської кризи теж уже не той.
Нарешті, є країни, які є проамериканськими, і занадто антиамериканські рішення можуть просто заблокувати. Найяскравішим прикладом тут може служити сусідня Польща, яка часто виступає відвертим союзником США. До того ж, Польща, яка, до речі, налаштована досить вороже проти «Північного потоку», демонструє, нехай і з «викрутасами», але все ж політику відмови від російських енергоносіїв з переходом на скраплений газ, в тому числі американський. Виражається це, перш за все, тим, що Річ Посполита посилено будує на своєму Балтійському узбережжі інфраструктуру з прийому зрідженого газу.
Словом, введення Європою будь-яких економічних санкцій проти Америки, так само як і мит на енергоносії, це не така проста справа.
Тому, повторимо, розтиражовану московськими медіа заяву Клауса Ернста, депутата бундестагу від лівої партії Die Linke, який «не рівно дихає» до Москви, слід сприймати досить критично. Хоча і відмітати таку можливість не варто.
А тепер про Україну
Зараз важко сказати, наскільки ефективними виявляться санкції США проти будівельників «Північного потоку- 2», звичайно, якщо ці санкції будуть остаточно введені. І поки важко сказати, які заходи вживатиме Європа і чи зробить вона їх взагалі. Але ось Україна, як не парадоксально на перший погляд, крім виграшу від можливої затримки в будівництві «Північного потоку-2», цілком може отримати ще більші проблеми, якщо нинішня влада, як і попередня, полізе в чужі «розборки».
Нагадаємо, що минула влада і деякі грантоїди абсолютно безвідповідально втягнули країну в заокеанські розборки між демократами і республіканцями, точніше Трампом, який, строго кажучи, не зовсім республіканець. Тим самим було ускладнене і без того незавидне становище України в умовах московської агресії, про що доводилося неодноразово писати .
Щось подібне може статися і цього разу. Не встигли за океаном прийняти рішення про санкції, як в Україні вже зазвучали бадьорі голоси різнокаліберних чиновників з радісною підтримкою американських санкцій. Подібні заяви лунали з «Нафтогазу», з МЗС і так далі.
Що значить в даному випадку «підтримка України американських санкцій проти будівельників трубопроводів»? Якщо чесно, то нічого, крім гучних заяв, розрахованих на набуття прихильності за океаном.
Такі санкції – так! – на руку Україні, та й то, як сказано вище, в коротко- і середньостроковій перспективі, поки американці на зуміють залити Європу своїм зрідженим газом. Звичайно, якщо зуміють … Дійсно, Україна повинна цим вміло скористатися, зумівши нав’язати Москві максимально довгостроковий і вигідний нам контракт. Але слід, повторимо, як можна менше кричати на весь світ про свою підтримку чогось там, на що ми реально не впливаємо, знову влізаючи в чужі розборки.
Можливі наслідки вже прозвучали в заяві згаданого вище депутата бундестагу Клауса Ернста.
«Україна отримала і отримує політичну і фінансову підтримку від Євросоюзу і в той же час виступає за екстериторіальні санкції США, які торпедують нашу енергетичну політику. Це ставить під сумнів цю допомогу від Євросоюзу », – заявив депутат бундестагу Клаус Ернст. Як то кажуть, коментарі зайві.
Дійсно, Україна повинна працювати з європейськими партнерами в питанні «Північного потоку». Україна, повторимо, повинна використати затримку в спорудженні трубопроводу і американські санкції для вибивання з Москви максимально вигідних для себе умов транзиту. Але українським політикам, чиновникам та іншим персонажам треба якомога менше – пардон! – «триндіти», роблячи гучні, але зовсім дурні заяви й втручався в чужі розборки. Досить того, що тепер копійчана американська військова допомога ставиться адміністрацією Трампа в залежність від того, чи буде Україна давати компромат на основного опонента Трампа на майбутніх виборах – Джозефа Байдена.
А зараз наші недалекі функціонери піаряться гучними безглуздими заявами про підтримку американських санкцій проти будівництва трубопроводів. Очевидно, це буде заборона швейцарським сухопутним кораблям швартуватися біля причалу якоїсь Голої Пристані! Так і згадується Остап Бендер з його Нью-Васюками! ..
Що ж стосується власне американських санкцій, то, незважаючи на їх явну обмеженість, краще вже менше, ніж зовсім нічого!
