З 1 січня 2018 року громадяни України будуть зобов'язані сортувати всі побутові відходи за видами відповідно до норми закону «Про відходи».
Проте постанову Кабміну України з переліком та послідовністю операцій, здійснюваних зі сміттям, досі не ухвалили.
Чи готова наша країна в особі держави та прості громадяни психологічно й економічно до такого серйозного акту, адже, по суті, сортування сміття в Україні ніколи не було?
Для початку зазначимо, що приблизно 40% сміття – це корисні й цінні вторинні ресурси, такі як папір, скло та полімери.
Як зазначає професор Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя Богдан Андрушків, для досягнення культурного рівня збирання, сортування та перероблення сміття, а також розвитку на цій базі специфічного бізнесу потрібно створення законодавчого підґрунтя та державний підхід на рівні центральної та місцевої влади: «Тому Верховна Рада для початку має ухвалити необхідні зміни до певних законодавчих актів. Також потрібно закрити сміттєзвалища, що забруднюють атмосферу, підземні води та ґрунти, і побудувати сучасні сміттєпереробні заводи, сміттєсортувальні лінії, полігони для утилізації відходів, які неможливо переробити. Потрібно раз і назавжди зрозуміти, що сміття – це не тільки великі гроші, а й економіка, а в період передвиборчих перегонів ще й велика політика».
Отже, одного ухваленого закону «Про відходи» явно не досить. Не збудовано в усій країні потрібної кількості спеціальних сміттєсортувальних ліній та сміттєпереробних заводів. Досить згадати Львів, де вже протягом багатьох років ніяк не можуть розпочати будівництво сміттєпереробного заводу. Однак і в Києві ситуація, на думку експертів, нічим не краща, а можливо, набагато гірша, ніж у західній «столиці» країни.
Віталій Лозенко, керівник ОСББ «Добробут» (Київ) заявив «і» про потребу виконання необхідного закону «Про відходи» саме у сфері сортування сміття: «І ви, можливо, навіть здивуєтеся, але психологічно члени мого ОСББ до цього нововведення готові. Більш того, зазначу, що до нього готові й комунальні ЖЕКи. Щодо нас, то керівництво ОСББ поступово протягом декількох років привчало своїх членів до сортування сміття. Так, ми почали зі збирання батарейок і люмінесцентних ламп. Зараз ми шукаємо підрядників, з якими укладемо договори на збирання та вивезення сортованого сміття».
За словами Лозенка, перша ланка в ланцюзі збирання – вивезення – перероблення сміття до таких нововведень готова. А от остання «ланка» – перероблення – до такого майже не готова. «В Україні дуже мало сортувальних ліній та сміттєспалювальних заводів. До 1 січня 2018 року їхня, звичайно, не побудуєш у достатній кількості, але ж починати колись треба. І нам буде дуже боляче, якщо ми, збираючи відсортоване сміття в окремі контейнери (будуть спеціальні ємності для збирання окремо пластику, картону та паперу, а також скла), усвідомлюватимемо, що воно піде на загальне міське звалище в змішаному вигляді. Тобто наша робота із сортування сміття поки що буде нікому не потрібною», – зазначає він.
Те, що комунальні ЖЕКи столиці та мешканці, яких вони обслуговують, психологічно й економічно готові до сортування сміття, підтвердило спілкування кореспондента «і» з одним із керівників ЖЕКу №402 ЖРЕО Дніпровського району Києва, який побажав залишитися неназваним: «Сортування сміття в різні контейнери у нас буде. Зазначу, що мешканці ввіреного нам мікрорайону вже зараз ставляться до цього питання дуже серйозно. Найактивніші з них сортують тверді відходи. Тож до нововведення, такого необхідного для всіх нас, ми готові».
Чого не можна сказати про готовність столиці до перероблення відсортованого сміття. Так, щороку в Києві накопичується до 1,2 млн тонн твердих відходів, з яких на полігони та сміттєзвалища (тобто в непереробленому вигляді) йде левова частка сміття – 67,2%. На спеціальному заводі з перероблення сміття – «Енергія» – «спалюють» до 22%. За словами заступника голови Київської міської державної адміністрації Петра Пантелєєва, нещодавно розроблено Концепцію поводження з твердими відходами. Як запевняє міський чиновник, у цьому документі особливу увагу звернено на сортування сміття та вилучення з нього цінних ресурсних компонентів – скла, пластику, металів. А нині в Києві сортують лише 11% твердих відходів.
Отже, столиця України поки що не готова виконувати статті закону «Про відходи». Адже наразі (усього за менше ніж чотири місяці до початку дії цього закону) готова лише одна Концепція. Усе лише в планах. Так, за словами Петра Пантелєєва, столична влада планує побудувати п’ять сміттєпереробних заводів потужністю від 350 до 450 тисяч тонн на рік.
Проте в цьому напрямі в столиці все-таки дещо робиться. Так, у Києві, за європейськими прикладами, встановили 50 підземних сміттєвих баків, де є поділ сміття за його типами. За словами голови міської державної адміністрації Віталія Кличка, до кінця року їх буде вже 300, у 2018 р. – до тисячі. Однак це теж лише плани (і невідомо, чи втіляться вони в життя), а поки що таких контейнерів для величезного мегаполісу замало.
Набагато гірше йдуть справи з готовністю до сортування сміття в сільських населених пунктах, багато з яких дотепер не мають навіть звичайних баків для відходів. І селяни виносять або вивозять сміття до найближчих лісосмуг. За ці питання мають серйозно взятися сільські та селищні ради депутатів. Тим більше, що на закупівлю контейнерів різних модифікацій, як зазначає Богдан Андрушків, потрібні не такі вже великі гроші. «Та й селяни в багатьох населених пунктах самі розуміють, що жити та смітити навколо себе просто не годиться», – зазначає він.
А от сказати, що галузі з перероблення заздалегідь відсортованого сміття в Україні взагалі немає, було б перебільшенням. Так, наприклад, на полігоні райцентру Муровані Курилівці (селище у Вінницькій області) нещодавно ввели в експлуатацію сучасну лінію із сортування твердих відходів, що забезпечить їхню утилізацію з цього населеного пункту та ще 59 містечок і сіл. Тут відходи сортують й «отримують» окремо поліетилен, метали, папір, скло та всілякі органічні елементи. Ця лінія може переробляти 15-20 тонн твердих відходів, що дало змогу продовжити практично вдвічі експлуатацію полігона, розташованого поблизу Мурованих Курилівців.
Як зазначає голова Вінницької обласної державної адміністрації Валерій Коровій, таке стало можливим завдяки успішній реформі з децентралізації, що сьогодні відбувається в Україні: «Сортувальна лінія – це типовий проект. Під час його реалізації ми розглядали різноманітні технології. Тепер можна з упевненістю сказати, що в нас будуть гроші, як з обласного, так і з селищного бюджету, для фінансування створення та введення в експлуатацію таких ліній в інших куточках нашого регіону». Отже, місцева влада з успіхом знаходить і гроші на будівництво таких ліній, що може стати прикладом для інших областей та районів країни.
Частково готові до виконання зазначеного закону й на прифронтовій Донеччині, що особливо радує. Так, поблизу Краматорська розпочали будівництво другої черги (перша діє) регіонального полігона твердих відходів. Невдовзі будівництво таких полігонів розпочнуть у Маріуполі, Волновасі та Кураховому. Утім, це знову-таки лише плани. Як обіцяє голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський, незабаром на Донеччині (до Нового року) почне працювати перша в Україні пересувна установка для утилізації люмінесцентних ламп, що пройшла європейську сертифікацію.
Є також думка, що для виконання накреслень закону «Про відходи» потрібно перепрофілювати пункти приймання вторинної сировини, яких в Україні нині є чимало, у міні-сортувальні пункти. Вони також матимуть популярність у населення, адже за приймання вторсировини в такі пункти, українцям платитимуть, що вже є стимулювальним чинником.
