В аграріїв завершився 2016/2017 маркетинговий рік. Його остаточні підсумки підібють найближчим часом, а поки що спробуємо оцінити ситуацію на ринку елеваторів, від якого залежить збереження врожаю та його прибутковість.
Для України, що входить до трійки світових лідерів з експорту зернових, зерно – стратегічний товар. Перспективна, прибуткова й інвестиційно приваблива галузь торгівлі зерном забезпечує надходження валюти в країну. Частка продукції агропромислового комплексу в загальному експорті України у 2016 р. досягла 42%, що в грошовому виразі становить $15,2 млрд.
За останнє десятиліття експорт зернових та олійних культур збільшився більш ніж утричі. У 2015/2016 МР, за даними Міністерства аграрної політики і продовольства, експорт зерна склав 39,487 млн тонн, що перевершило показники попереднього сезону на 13,5%.
Як повідомляє прес-служба міністерства, з початку нинішнього МР українські аграрії поставили на зовнішні ринки 43,02 млн тонн зернових. Це перевищило очікувану рекордну цифру 41,6 т, заплановану ними за підсумками минулого року, і тим більше прогноз міністерства сільського господарства США (USDA) на рівні 31,83 млн т.
Агросектор у зоні підвищеного інтересу інвесторів
З погляду інвестицій аграрний сектор навіть в умовах політичної та економічної нестабільності залишається привабливим.
За даними Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», за I квартал цього року частка аграрного сектора зросла з 13,5% до 16,8%, порівняно з аналогічним періодом 2016 р. А загальний обсяг капітальних інвестицій за той самий період, за інформацією Держстату, досяг 10,9 млрд грн, перевищивши на 57,9% показники минулого року.
За 2016 р. до АПК України надійшло 44,2 млн грн, за даними Інституту аграрної економіки. Основними напрямами, у яких виявляють активність глобальні трейдери, що прийшли в Україну, є перевалочні термінали, елеваторні потужності, логістичні комплекси.
У найближчі п’ять років Україна планує збільшити вал зернових з 60 до 100 млн тонн. Однак зношена інфраструктура для зберігання та транспортування часто не відповідає вимогам міжнародних компаній.
Логістика з перешкодами
Як підрахував Світовий банк, поганий стан логістичних об’єктів в АПК України призводить до того, що аграрії недоотримують $0,6-1,6 млрд.
Логістична складова – це актуальна проблема українських аграріїв, що ускладнює доставку зерна та впливає на ціну продукції. Основний вид транспорту – залізничний – перевозить 62-63% зернових, автомобільний – близько 35% і 2% припадає на річковий транспорт.
Посилення з травня 2016 р. габаритно-вагового контролю на дорогах загального користування значно збільшило собівартість автомобільного перевезення. Це призвело до того, що частина вантажів перейшла на залізницю, підвищивши попит у піковий сезон на вагони-зерновози, до чого «Укрзалізниця» виявилася не готова.
За прогнозами Центру транспортних стратегій (ЦТС), до 2020 р. дефіцит зерновозів може досягти 7-18 тис. вагонів (залежно від стратегії зі списання старого парку). Крім дефіциту зерновозів, учасників ринку турбує недостатня пропускна здатність залізничних під’їздів до портів.
Перевезення зернових – це не все ланки логістичного ланцюжка торгівлі зерновими. Найважливіше місце належить елеваторам, брак яких став відчутною проблемою для виробників і трейдерів.
За даними ЦТС, сумарні потужності всіх зернових елеваторів в Україні становлять 45 млн тонн. Українська зернова асоціація оцінює можливості зерносховищ скромніше – не більше 35 млн тонн.
Основні гравці на елеваторному ринку – трейдери, агрохолдинги та державні компанії. Згідно з рейтингом компаній з елеваторних потужностей у 2016 р., складеним Elevatorist.com, п’ятірку лідерів очолює Державна продовольчо-зернова корпорація України. За нею йдуть група Ukrlandfarming (з найбільшим банком землі в країні), компанії «Кернел», «Нібулон» та «Миронівський хлібопродукт».
Водночас будівництво нових потужностей здійснювала лише компанія «Нібулон», яка запустила річковий термінал на Південному Бузі з можливістю одночасного зберігання 76 тис. тонн зернових. Решта учасників ТОП-5 модернізували наявні зерносховища.
Дефіцит елеваторних потужностей
У Каталозі підприємств елеваторної промисловості зареєстровано 730 елеваторів. Менше половини з них оснащені силосними ємностями та високопродуктивними транспортувальними лініями, а більшість елеваторів – це склади підлогового зберігання з низьким рівнем механізації. Близько 80% потужностей потребують модернізації. З елеваторів силосного зберігання лише половина не зношені, бо побудовані в останні десять років.
Труднощі створює не тільки низька якість багатьох елеваторів, а й високі ціни на їхні послуги, пов’язані з високими витратами. Застаріле обладнання не дає змоги якісно зберігати зерно, а також істотно збільшує час завантаження. Наприклад, сучасний елеватор може завантажити за один день близько 54 вагонів, застарілий – до 10.
Дефіцит необхідних потужностей для зберігання, за різними оцінками, становить близько 10-15 млн тонн, а з урахуванням прогнозу зростання експорту попит на елеватори збільшуватиметься.
Відсутність достатньої кількості потужностей не дає змоги виробникам обирати оптимальний час із піковими цінами для продажу продукції, роблячи їх заручниками власників зерносховищ.
Бажання знизити залежність від зовнішніх чинників підштовхує гравців ринку до будівництва власного сучасного елеватора. У 2015 р. аграрії витратили майже 15% вкладених у сільське господарство за цей період капітальних інвестицій (понад $200 млн) на будівництво. За прогнозами аналітиків, протягом десяти років аграрії вкладуть ще $12 млрд.
Надійна подушка безпеки аграріїв
Кінець червня 2017 р.відзначився відкриттям нових елеваторів. У Запорізькій області компанія «Нібулон» відкрила перевантажувальний термінал «Хортиця». Для будівництва використали кредит Європейського інвестиційного банку.
ТОВ «Бучачагрохлібпром» відкрив новий елеватор у Тернопільській області потужністю 30 тис. тонн.
Зростанням та укрупненням потужностей стурбовані багато компаній. Так, АПК «Буковина» планує збільшити потужність свого елеватора в Чернівецькій області на 22 тис. тонн. Компанія Grain Alliance в найближчі кілька років розраховує майже подвоїти свої потужності, довівши їх до 400 тис. тонн. Компанія «Кернел» збільшила потужності на 200 тис. тонн, придбавши 100% у бізнесі «Українських Аграрних Інвестицій» і додавши в такий спосіб 7 елеваторів у Чернігівській, Сумській та Тернопільській областях.
Будівельний бум 2017 р. почасти був спровокований торішньої провальною логістикою, коли нічим було вивозити зерно, а елеватори стояли переповненими.
Як розповіла Олеся Чернишенко, директор з управління проектами компанії «Агро Регіон», брак зерновозів торік серйозно ускладнив роботу, затримавши виконання контрактів. Нинішній елеватор компанії потужністю зберігання 30 тис. тонн застарів і потребує модернізації. «Високі ціни за зберігання на аутсорсингу, недостатній обсяг власних потужностей і логістичні проблеми призвели до закономірного рішення будувати власний сучасний елеватор, – повідомила вона. – Найближчим часом новий елеватор буде побудований у Житомирській області. Його перша черга збільшить потужність на 15 тис. тонн».
Однак будівництво власних зерносховищ можуть дозволити собі великі компанії та агрохолдинги. За оцінками фахівців, введення в експлуатацію елеватора коштує досить дорого. Ціна тільки одного елеватора – близько $170-200 за тонну.
Тому в інтересах дрібних агровиробників об’єднуватися та будувати кооперативні елеватори за прикладом фермерів у Канаді та Франції. Мінагропрод повідомив про відкриття на початку червня нинішнього року першого кооперативного елеватора в Дніпропетровській області, який об’єднав понад 50 фермерів із земельним банком близько 25 тис. га.
А директор «Консалтингового агентства ААА» Сергій Наливка вважає, що проблеми немає. «Так, елеватори застаріли. Але врожаї останніх років зберігаються, експорт іде, зерно не гниє, нинішні елеватори цілком нормально справляються, впевнений експерт.
«Будувати чи модернізувати елеватор – це більше потреба агрохолдингу», – зазначає він. Агрохолдингам треба підвищувати капіталізацію та мати можливість оптимізувати свої продажі, тому їм вигідно будувати нові елеватори.
«Транснаціонали роблять це за свої операційні гроші, – вважає експерт. – А дрібним аграріям простіше покласти своє зерно комусь на зберігання». І закиди аграріїв, що ціна зберігання є високою, Сергій Наливка називає необґрунтованими. «Перед кожним новим урожаєм починається крик, що дорого, – каже експерт. – Можна зберігати цілий рік, на тлі вартості зерна й олійних ціна тонни зберігання вийде просто копійки».
Автор: Оксана Івахненко
