У країні реформують пенітенціарну систему. Основні пріоритети реформи - повноцінне впровадження служби пробації, що дасть змогу людині не розривати соціальні зв'язки, у максимально комфортних умовах змінювати своє життя, а також ресоціалізація, мета якої - змістити фокус на психологічну роботу з порушниками, дати шанс більшій кількості ув'язнених повернутися до нормального життя в суспільстві.
Чорноморська колонія №74 – це своєрідний анклав усередині великої Одеси. Тут діють свої правила, вирує життя та робота, відбуваються різноманітні заходи, одружуються, вагітніють і виховують малят. У колонії перебувають жінки, засуджені вперше. Усі вони абсолютно різні, але їх поєднує те, що раніше всі вони помилилися, відбувають покарання та сподіваються, що в майбутньому зможуть повернутися до нормального життя.
Не відриваючись від світу
Щоб це сталося, ув’язнені намагаються жити повноцінним життям, навчатися чогось нового (починаючи від звичайної середньої освіти та закінчуючи здобуттям професії), ходити на роботу, читати книжки, брати участь у самодіяльності. Крім того, з ув’язненими постійно ведуть психологічну роботу, щоб ті змогли максимально просто знову стати частиною суспільства.
Начальник Чорноморської виправної колонії Тетяна Шукляр зазначає, що, перебуваючи в ізоляції, дуже просто втратити будь-які соціальні навички, які є елементарними для тих, хто перебуває на волі.
«До колоній потрапляють різні люди: іноді без освіти та паспортів. Тут їм намагаються допомогти розв’язати головні проблеми. З ув’язненими працюють два психологи, допомагають дванадцять волонтерських організацій, проводяться тренінги зі зниженню агресії, працюють школа та ПТУ, у якому в’язні можуть здобути професію перукаря або швачки», – зазначає Тетяна Шукляр.
Жінки, що відбувають покарання в Чорноморській колонії, можуть реалізувати своє право на працю, отримуючи за це, хоч і невеликі, гроші. Витратити їх можна на свій розсуд: купити щось у місцевому невеликому магазинчику, де ціни дещо нижчі, ніж за межами зони, або надіслати їх своїм рідним.
Крім того, підневільні жінки багато читають. Бібліотекар, яка сама відбуває покарання, розповідає, що стіни бібліотеки ніколи не бувають порожніми: популярність мають детективи, дамські романи, релігійна література, яку регулярно привозять різні організації. До речі, про релігію. На території жіночої колонії №74 будують церкву, де жінки зможуть шукати душевний спокій.
Діти, народжені за колючим дротом
У жіночій колонії разом з ув’язненими мамами живуть діти від народження і до трьох років. Аналог колонії з дитячим будинком у нашій країні є тільки в Чернігові. Мами двічі на день гуляють зі своїми чадами, виховують їх, годують, деякі – працюють на дитбудинок. Після трьох років дітину можуть забрати родичі, або вона вирушить до дитячого будинку, сподіваючись, що колись знову зможе бути зі своєю найріднішою людиною.
Покарання без в’язниці
Щоб людина, яка вчинила не тяжкий злочин, не потрапляла за ґрати, в Одесі, як і в деяких інших містах, почали впроваджувати інноваційний підхід – пробацію. Дивлячись на приклад інших держав (Канада, Норвегія або Молдова), Україна раніше стала на шлях реформації, намагаючись «гуманізувати» систему покарань у країні.
Саме повноцінне впровадження служби пробації є основним пріоритетом реформи пенітенціарної системи. У кожній країні принципи її роботи організовуються по-різному, але цілі їхні дуже подібніі. Пілотні офіси пробації в Україні відкриті за допомогою AGRITeam Canada і вже встигли показати добрі результати, надихаючи на активне продовження роботи.
Після впровадження такої інновації правопорушники на період випробувального терміну перебуватимуть під наглядом пробаційної служби: інформацію, яку зберуть фахівці (наприклад, причини та обставини вчинення злочину, стан порушника), згодом використають у суді.
Шанс на другий шанс
Поки що на шляху «молодої» реформи є чимало бар’єрів: брак досвідчених кадрів, фінансування, скептицизм суспільства. Незважаючи на це, прогрес помітний.
Завідувач сектору кримінально-виправної інспекції УДПСУ Одеської області Ольга Боровська зазначила, що в центрі, який зараз працює в місті, одночасно перебувають і неповнолітні, і дорослі: «Ми регулюємо цей процес, діти приходять на реєстрацію в один день, дорослі – в інший, щоб негативно не впливати один на одного».
Також, за її словами, в Одесі найближчим часом почне працювати новий міський центр пробації виключно для неповнолітніх від 14 років. Поки що в невеликому приміщенні завершуються будівельні роботи, але вже помітно, що результат має бути непоганим.
Представник Державної пенітенціарної служби України в Одеській області каже, що їхня мета в тому, щоб дітям хотілося приходити сюди просто так: «Вони можуть приходити сюди в будь-який час: просто спілкуватися, робити уроки, грати в настільний теніс, учитися будувати нове життя в гармонії із суспільством і законом. Хлопчики можуть пити чай, дівчатка – вчитися азів кулінарії».
Створення центрів пробації – спроба змінити систему покарання в країні так, щоб головною метою її роботи стала не помста людині, яка скоїла злочин, а надання їй другого шансу на зміну свого життя.
Киев-Одесса
