Ті люди, які вимагають скасування санкцій, уведених Євросоюзом щодо Росії, часто наводять як аргумент ділові інтереси. Однак російський ринок не є настільки важливим.
Багато європейських політиків і представників економіки – не в останню чергу з Німеччини – останнім часом закликають до часткового або повного скасування санкцій, уведених Євросоюзом щодо Росії. Здебільшого в їхніх закликах залишається неясним, чи має Кремль для цього виконати певні умови.
У такому разі ці заклики суперечать офіційній позиції Європейської ради. Ця Рада 2014 р. висловила одностайну думку 28 членів Євросоюзу, згідно з якою скасування економічних санкцій пов’язано з «цілковитим виконанням Мінських домовленостей». Це означає повне виведення російських військ, найманців, радників і добровольців з українського Донбасу.
Анексію Москвою Криму критики західних санкцій нечасто згадують. Тим більше вони не зачіпають такі питання, як фактична окупація молдовського Придністров’я, а також грузинських регіонів – Абхазії та Південної Осетії. І нещодавні російські дії в Сирії здебільшого залишаються за межами дискусії про економічні санкції.
Тому без виконання Росією принаймні Мінських домовленостей будь-яке скасування санкцій було б невиправданою дією та безвідповідальним сигналом на адресу політиків у всьому світі, що підтримують ірредентистські та сепаратистські рухи.
«Прагматичні» ділові інтереси
Здебільшого прихильники більш поступливої позиції щодо Росії намагаються відвести дебати в інший бік. Вони хочуть відійти від міркувань, пов’язаних з міжнародним правом, від питань європейської безпеки та єдності Заходу, а натомість пропонують ділові розрахунки. Вони заявляють про свою прагматичну й реалістичну позицію на відміну від їхніх нібито занадто ідеалістично налаштованих супротивників.
Сумніви, пов’язані з безпекою східноєвропейських держав, мають, відповідно до такої логіки, поступитися місцем більш конкретній користі від поліпшення економічних зв’язків з Росією.
Аргументи противників санкцій спираються на нібито велике значення на сьогодні російського ринку, а також на його нібито ще більший потенціал у майбутньому. Подібний погляд призводить до постійних скарг з боку деяких європейських підприємств та їхніх лобістів – особливо в Німеччині – щодо нібито високої економічної ціни, яка виникає щоразу, як продовжують санкційний режим.
А яким же насправді є той загальний збиток європейської економіки, заподіяний унаслідок уведення санкцій? Наскільки важливим для зовнішньої торгівлі Євросоюзу є сучасний російський ринок? І наскільки значним він би став після часткового або повного скасування санкцій?
Менше торгівлі з Росією, менше доходів
За останні два роки в економічних зв’язках між Євросоюзом і Росією спостерігався значний спад. Згідно з даними Eurostat щодо платіжного балансу, експорт товарів до Росії 2012 р. досяг своєї найвищої точки і склав 122,1 млрд євро, а 2015 р. він опинився на рівні 73,1 млрд євро, тобто скоротився приблизно на 40%. Експорт послуг з Євросоюзу до Росії 2013 р. склав 30,3 млрд євро, і це був найвищий показник. У 2015 р. він знизився на 19% і склав 24,4 млрд євро. Приплив доходів від капіталу з Росії в Євросоюз у той же період часу скоротився на 28%, в абсолютних цифрах – з 26,7 млрд євро до 19,1 млрд євро.
На перший погляд ці дані вказують на серйозний вплив західних санкцій і відповідних санкцій Росії на економіку Євросоюзу. Але це не так.
Економіка Євросоюзу, проте, перебуває в доброму стані
Оскільки економіка Євросоюзу загалом задовільно впоралася з наслідками санкційного режиму. Та й торгівля загалом після введення санкцій відчувала себе відносно добре. Обсяг загального експорту з Євросоюзу в період з 2013 по 2015 р. зріс з 1692 млрд євро до 1785 млрд євро. У той же період часу обсяг експорту послуг збільшився із 700 млрд євро до 811 млрд євро, а приплив доходів від капіталу зріс із 541 млрд євро до 580 млрд євро.
Крім того, західні санкції не були головною причиною скорочення торгівлі між Євросоюзом і Росією. Ці причини, ймовірніше, пов’язані з рецесією в Росії, а також з обвалом її валюти, що, зі свого боку, стало наслідком насамперед значного скорочення цін на нафту з кінця 2014 р.
У структурному відношенні економічні проблеми Росії зумовлені більше високою залежністю цієї країни від експорту сировинних товарів (насамперед ідеться про нафту, нафтопродукти та природний газ), а також неконкурентоспроможністю російської обробної промисловості. Ця залежність ускладнюється через інституційні слабкості, непередбачуване втручання держави в економіку, а також скорочення кількості працездатного населення. Щодо цього західні санкції та дії Росії у відповідь відіграють другорядну роль.
Різного роду впливи на торгівлю важко уявити в точних цифрах. Однак є відповідні оцінки. Найбільш цитованим джерелом є присвячена Росії доповідь Міжнародного валютного фонду (МВФ), опублікована в серпні 2015 р. У цій доповіді МВФ доходить висновку про те, що російський ВВП в перший рік після введення санкцій скоротився з цієї причини приблизно на 1-1,5 процентного пункту.
Того ж року реальний ВВП Росії зменшився через рецесію на 3,7%. Частка рівноважного зростання російської економіки за стабільної ціни на нафту становить близько 1,5%. Отже, відносне послаблення російської економіки 2015 р. загалом склало близько 5%.
Якщо взяти за основу наведені цифри, можна зробити такий висновок: ефект від уведених санкцій становить приблизно чверть або третину від загального показника послаблення економіки.
Втрати Євросоюзу, що піддаються підрахунку
У Євросоюзі, навпаки, ефект від санкцій виявився вельми незначним, про що свідчить зростання сукупного експорту та іноземні інвестиції з моменту введення санкцій. Це означає: значення російського ринку для Євросоюзу в жодному разі не є великим, що цілком суперечить риториці дружньо налаштованих до Кремля лобістів.
Статистика світових торгових відносин Євросоюзу – тобто не враховуючи внутрішньоєвропейську торгівлю – надає додаткове підтвердження. Частка Росії є невеликою. Лише 4,1% доходу від експорту Євросоюзу припадає на Росію, 3,0% доходів від експорту послуг і 3,3% доходів від капіталу. Порівняння економічних відносин Європейського союзу та Сполучених Штатів доводить, якими незначними є російські показники, і ось відповідні цифри – 21,3%, 21,6% і 28,5%.
Питання в тому, чи зможе російський ринок у майбутньому збільшити своє значення. Більшість економічних експертів уважають, що санкції будуть скасовані в середньостроковій перспективі. Наприклад, МВФ у своїй оцінці світової економіки виходить з того, що це станеться 2018 р.
Значення Росії залишається невеликим
Розвиток Росії в зазначений період залежатиме насамперед від ціни на нафту. У своєму нещодавно опублікованому прогнозі МВФ спираться на те, що барель нафти наступного року коштуватиме в середньому 42,96 долара, а 2018 р. – 50,64 долара. Після цього нафта буде ще дорожчою, і до 2020 р. ціна бареля нафти може зрости приблизно до 60 доларів.
На підставі прогнозу МВФ щодо зростання російської економіки та курсу рубля ми приблизно оцінили значення економічних відносин з Росією для Євросоюзу у 2020 р. За нашою оцінкою, навіть у разі повного скасування санкцій з початку 2018 р. є малоймовірним, що доходи від торгівлі та від капіталу внаслідок економічних відносин з Росією досягнуть найвищих показників 2012 р. і 2013 р. Імовірніше, наші розрахунки вказують на істотне скорочення відносної значущості Росії для Євросоюзу 2020 р.
Це пов’язано з тим, що – все це за прогнозом МВФ – ВВП Росії 2020 р. (у сучасних цінах і в євро) ще залишатиметься меншим, ніж 2013 р. Певна річ, для таких передбачень, як завжди, треба брати до уваги певні застереження. І протягом найближчих п’яти років, звичайно, багато що може змінитися.
Проте ми робимо чотири висновки:
– по-перше, навіть 2013 р., коли ціна на нафту перевищувала 100 доларів за барель, а рубль був сильним, російський ринок, що перебував на найвищій точці свого розвитку, мав відносно обмежене значення для Євросоюзу;
– по-друге, і без того невелика частка Росії в торгівлі Євросоюзу скоротилася насамперед через обвал цін на нафту, а також через західні санкції в комбінації з економічними наслідками агресії Кремля проти України, його сирійської кампанії, тимчасового конфлікту з Туреччиною, а також через інші дії, що завдають шкоди економіці;
– по-третє, істотне пожвавлення економіки порівняно з низьким рівнем 2015 р. є можливим у середньостроковій перспективі, однак це не гарантовано;
– по-четверте, незалежно від того, відбудеться чи не відбудеться пожвавлення російської економіки, відносна економічна значущість Росії для Європейського союзу, тобто її частка порівняно із значенням інших ринків для економіки Євросоюзу, залишатиметься нижчою або набагато нижчою від того рівня, що був до української кризи.
Не шукати економічних шансів там, де їх немає
Західні політики та керівники економіки мають звернути увагу на це. Звичайна екстраполяція вчорашнього досвіду в майбутнє призводить до ілюзорних очікувань. Зовнішньополітичні рекомендації не мають спиратися на широко й гучно поширювані хибні економічні прогнози. Величезна територія Росії та її важлива роль у міжнародній дипломатії не повинні схиляти західних високопоставлених політиків до того, щоб побачити економічні шанси на російському ринку, яких, принаймні в найближчому майбутньому, не буде.
Тому можливе скасування санкцій має більшою мірою ґрунтуватися на цінностях, на міжнародному праві та на логіці політики у сфері безпеки, а не на уявних настійних економічних інтересах. Хоча деякі підприємства в Євросоюзі отримають вигоду від послаблення режиму санкцій.
Однак ефект від послаблення або від скасування санкційного режиму на економіку Євросоюзу буде незначним.
Величезні людські та природні ресурси пострадянської Росії є багатообіцяльними. Однак нинішні правителі в Москві не змогли використати великий потенціал своєї країни. Протягом першої декади нового тисячоліття Росія, незважаючи на високі ціни на нафту та постійне прагнення західних країн до більш тісного партнерства, мало зробила для того, щоб провести модернізацію, а потім, у 2014 р., тимчасове вікно знову зачинилося.
Понад десять років високі ціни на нафту та природний газ надавали можливість Кремлю ліквідувати глибинні структурні патології в російській економіці. Цей час ілюзій уже минув. Російський ринок, яким ми його знали раніше, більше не існує. І він не відродиться найближчим часом.
