Посол України в Туркменістані Валентин Шевальов розповів «і» про туркменський газ, українські проекти в Туркменістані та про перспективи відновлення прямого авіасполучення між Києвом та Ашгабатом.
Запитання: Ще декілька років тому Україна підтвердила зацікавленість у відновленні постачання туркменського газу як альтернативного джерела. Чому настало затишшя в цьому питанні?
Відповідь: Був період, коли наш товарообіг обчислювався мільярдами, завдяки постачанню туркменського газу. Президент Гурбангули Бердимухамедов був не проти відновлення постачання газу в Україну. Але при цьому туркменська сторона виходила з того, що спочатку треба погодити умови транзиту з РФ, бо російська ГТС – єдиний шлях, яким туркменський газ може потрапити до України. З Росією намагалися домовитися ще у 2011-2012 рр. Та вона не хоче пропускати ці потоки через свою територію.
До речі, у НАК «Нафтогаз» залишився борг перед Туркменістаном за поставлений ще 2006 р. газ – $670 тис., який компанія досі не може погасити. Проте представництво «Нафтогаз» в Ашгабаті є, відстежує ситуацію в країні та постійно інформує материнську компанію про всі тендери в нафтогазовій галузі.
Як альтернативний варіант, є шлях Туркменістан-Іран-Україна, однак над ним треба працювати. А також – постачання через LNG-термінали. Хоча якщо зріджений газ перевозити за маршрутом Туркменбаші-Баку-Поті-Чорноморськ, то його собівартість буде «діамантовою». Між іншим, нам терміново треба вирішувати транспортне питання, нинішнього «поромного флоту» недостатньо. Щодо цього питання я хочу зустрітися з міністром інфраструктури.
З: А чи зацікавлений Туркменістан у постачанні газу до ЄС?
В: Так. Туркменістан підтримує майже всі європейські проекти. Утім, усі спроби цієї країни вийти з газом через Транскаспійський магістральний газопровід до Європи (транзитом через Азербайджан) поки що ні до чого не привели. І це незважаючи на те, що ще 2011 р. Жозе Мануель Баррозу, а потім Марош Шефчович (тодішні голова Єврокомісії та його заступник. – Авт.) приїжджали до Туркменістану й обіцяли всіляку підтримку.
Казахстан та Азербайджан не мають жодних заперечень з цього питання, однак РФ категорично проти й аргументує свою позицію невизначеним статусом Каспію (міжнародне морське право не поширюється на внутрішнє море). Іран також не в захваті від перспектив виходу туркменського газу на Європу, оскільки він стане конкурентом іранському.
З: Як наразі відбувається делімітація Каспію?
В: Статус Каспійського моря обговорюється вже 19 років і поки майже безрезультатно: домовилися лише про економічні зони, зони вилову.
На одній із зустрічей керівників прикаспійських держав у Баку, три роки тому, президент Туркменістану сказав: «Це справа двох держав, акваторією яких може проходити газопровід». Президент Азербайджану Ільхам Алієв був солідарний з ним у цьому питанні. До речі, від крайньої туркменської вишки до першої азербайджанської – близько 64 км. А отже, інфраструктура є, і будівництво може бути не дуже затратним і вельми ефективним. Та поки що нічого не відбувається.
Приблизно півтора року тому йшлося про те, якщо на будівництві газопроводу підняти прапор ЄС, то ніхто не наважиться йому перешкоджати. Проте якщо РФ буде проти, (а вона буде проти, оскільки це допомога Європі в диверсифікації джерел газу), то цей проект не реалізується. Хоча якщо говорити про проекти ЄС з Азербайджаном, то їм потрібний туркменський газ, бо в «Шах-Деніз-2» забракне потужності. У вересні цього року відбудеться чергова зустріч голів прикаспійських держав. Подивимося, які будуть результати.
З: Поговорімо детальніше про наші торгово-економічні відносини. Свого часу держпідприємства України були зацікавлені в постачаннях турбін і компресорних станцій до Туркменістану. Є успіхи?
В: Звичайно. НДПІ «Трансгаз» брав активну участь у розробленні проектно-кошторисної документації щодо МГП «Схід-Захід», побудованого з використанням наших труб. Довжина газової магістралі, від газокомпресорної станції Шатлик (Марійський велаят) до станції Белек – 733 км, а її пропускна здатність – 30 млрд м³ газу/рік. Це найдовший на території Туркменістану газопровід. Компресори постачало також «Сумське машинобудівне НВО». Сьогодні багато туркменських компресорних станцій працює на нашому обладнанні, здійснюється сервісне обслуговування. Україна посідає важливе місце в цій галузі, яка на сьогодні є визначальною для Туркменістану. Зараз туркменська сторона всіляко сприяє будівництву газопроводу TAPI (Туркменістан-Афганістан-Пакистан-Індія), який оцінюється в $33 млрд. Сподіваюся, що в цьому проекті будуть затребувані українські труби й обладнання: у нас є певні переваги за ціною та якістю. Ми маємо технології виготовлення труб для сейсмічних зон.
З: Як вирішено питання співпраці з Донбасом – раніше саме звідти йшло постачання труб?
В: Посольство допомогло Північно-Донецькому заводу хімічного нестандартизованого обладнання вирішити питання щодо боргів ДК «Туркменхімія» перед українською компанією – було запропоновано розрахуватися продукцією, якувиробляють на туркменському держпідприємстві, – карбамідом, що й було зроблено. Тепер займаємося маріупольським «Азовзагальмаш»: Туркменбашинський комплекс нафтопереробних заводів оголосив тендер на 100 вагонів-цистерн для перевезення світлих нафтопродуктів, «Туркменхімія» – на 20, «Туркменгаз» – на 40, і ми хочемо, щоб наше підприємство виграло його.
З: Чула про участь наших компаній у серйозних туркменських будівельних проектах. Як Туркменістан оцінює наших фахівців?
В: Будівельна галузь посідає провідне місце в наших відносинах. У 2010-2013 рр. українські компанії ввели в експлуатацію залізничний міст Атамурат-Керкічі, через річку Амудар’я. Наші фахівці майже завершили будівництво залізничного моста Туркменабад-Фарап, протяжністю 1750 м (найдовший у країні), а також автомобільного моста Атамурат-Керкічі. У листопаді українські будівельники закінчують спорудження ще одного автодорожнього моста, розрахованого на 4 смуги, завширшки 21 м і з найсучаснішим покриттям.
Хочу зазначити, що будівництво найскладніших інфраструктурних об’єктів у Туркменістані здійснюють саме наші компанії. Українські фахівці побудували злітно-посадкову смугу та аеровокзальний комплекс у м Дашогуз, термінал в аеропорту м. Туркменабад. Наразі будується залізниця Туркменістан-Афганістан-Таджикистан, з двома мостами, спорудження яких веде українська компанія «Альтком». Сумарна вартість об’єктів, що нині споруджує компанія, становить $1,3 млрд.
Наша асоціація «Інтербудмонтаж» закінчує будівництво дренажно-комунікаційного тунелю (протяжністю понад 30 км) і каналізаційно-очисних споруд у м. Ашгабат (300 тис. кубів стоків/добу). Це унікальна споруда, єдина в Азії. Успішна реалізація цього проекту відкриває для української компанії перспективи залучення до реалізації проекту будівництва метро в м. Ашгабат. «Інтербудмонтаж» вже має напрацювання. Участю в проекті зацікавилася японська корпорація Sumitomo. Презентація планується на листопад, у межах Глобальної конференції зі сталого транспорту, яка під егідою ООН відбудеться в Ашгабаті.
З: А що скажете з приводу нашого товарообігу?
В: На жаль, товарообіг далеко не найкращий. І ми розуміємо, що соками чи олією «Олейна» неможливо відшкодувати постачання труб, що обчислювалися контрактами на $350 млн. Однак ми сподіваємося провести до кінця року чергове засідання Спільної міжурядової українсько-туркменської комісії з економічного та культурно-гуманітарного співробітництва, під час якого розглянути перспективні напрямки збільшення взаємного товарообігу, зокрема відновлення постачання туркменських енергетичних ресурсів на український ринок. Зважаючи на це, цікавим є факт, що співголовою СМК з туркменської сторони є саме віце-прем’єр-міністр, який курирує паливно-енергетичний комплекс. Наразі це Ягшигельди Какаєв.
З: На жаль, наша інвестиційна діяльність теж має обмежений характер та обчислюється лише сотнями тисяч доларів. У які наші підприємства, проекти вкладено туркменські гроші?
В: Левову частку туркменських інвестицій, що прийшли в Україну, вкладено в переробну промисловість (91,2%). У Харківській області є підприємство з виробництва комбікорму, який потім постачається до Туркменістану. Туркменські кошти вкладено в підприємство з м’ясопереробки в Івано-Франківській області. Це м’ясо теж транспортується до Туркменістану. Якщо говорити про нові інвестиції, є ідея побудувати готель класу люкс у м. Трускавець та лікарню в м. Моршин Львівської області. Про промислове виробництво поки що не йдеться.
З: Українські інвестиції в економіку Туркменістану також майже на нулі. Чому?
В: Це загадка. Свого часу компанія «Інтерпайп» хотіла співпрацювати з Туркменістаном. Ішлося про реставрацію обладнання (обсадні труби, нарізка нового різьблення, запірна арматура), однак після 2013 р. зацікавленість до цього чомусь згасла. Наше посольство порушувало питання, щоб українські компанії зайшли на Галкиниш – одне з найбільших у світі газонафтових родовищ, розташоване в Марійському велаяті. Там успішно працюють компанії з ОАЕ, малайзійська компанія Petronas. І туркменська сторона пропонувала українським бізнесменам приходити зі своїм обладнанням, грошима. Не йдуть… Свого часу було оголошено тендер у Туркменістані на будівництво заводу з виробництва технічного йоду. І знову з України ніхто не відгукнувся.
Туркменістан має безліч корисних копалин, зокрема рідкоземельних. І я вірю, що настане час, коли Україна зможе інвестувати в розроблення цих родовищ. Сьогодні в Туркменістані все спрямовано на розвиток власної економіки. Будь-яка місцева ініціатива знаходить підтримку держави. Якщо говорити про умови для своїх бізнесменів, то, наприклад, члени Спілки промисловців і підприємців Туркменістану можуть отримати кредит на розвиток справи лише під 1%.
З: Минулої весни Ви зустрічалися з міністром залізничного транспорту Туркменістану Байрамом Аннамередовим. Говорили про перспективи постачання продукції нашого виробництва для потреб туркменської залізничної галузі. Вдалося знайти спільну мову?
В: Навесні «Крюківський вагонобудівний завод» поставив до Туркменістану 750 вантажних вагонів, на суму понад $50 млн. Є перспектива постачання наступної партії 750 вантажних вагонів, а також модернізації до 6000 вантажних вагонів. Нещодавно в Туркменістані побудовано п’ять елеваторів для зберігання зернових: усі вони забезпечені нашими зерновозами – крюківськими. Представники Міністерства залізничного транспорту Туркменістану приїздили також на «Харківський вагонобудівний завод», та поки що вони в роздумах. Крім цього, є ідея створити на туркменській території підприємство з ремонту та модернізації рухомого складу.
З: На початку 2015 р. Ви обговорювали з міністром охорони здоров’я і медичної промисловості Нурмухамметом Аманнепесовим можливість створення українсько-туркменських фармацевтичних підприємств. Є вже напрацювання?
В: Поки що все в процесі. Будь-яке спільне підприємство, створене на території Туркменістану, буде успішним і конкурентоспроможним, оскільки енергоресурси там коштують дуже дешево (наприклад, витрати електрики в нашому посольстві та резиденції посла – усього 74 манати на місяць, або близько $20). На туркменському ринку вже понад 10 років перебуває харківський «ЛекХім», в останні роки – борщагівська «Фарма». Туркменістан зацікавлений у виробництві українських ліків, зокрема різних медрозчинів. І є пропозиція створити неподалік від Ашгабата таке виробництво. «ЛекХім» готовий вкласти 50% коштів у будівництво. Зараз ідею розглядає керівництво Туркменістану. Гадаю, у середньостроковій перспективі все можливо. А поки що Туркменістан закуповує в Україні лікарські препарати.
З: Протягом останніх років проводилися консультації щодо розширення співпраці в космічній галузі, у яких брали участь Державне космічне агентство України (ДКАУ) та Національне космічне агентство при Президенті Туркменістану (НКАТ). Яким є результат консультацій?
В: На жаль, нічого немає. Свого часу до Туркменістану приїздив голова ДКАУ Юрій Алексєєв. Начебто домовлялися про спільну роботу, та не вийшло. У Туркменістану відразу склалося співробітництво з французами – компанією Thales Alenia Space. Вони побудували для Туркменістану супутник і навчали туркменський персонал, який регулює польоти. Єдине питання, у якому ми порозумілися з головою НКАТ Атаєвом Алладурди, це направлення туркменських студентів на навчання до Національного аерокосмічного університету ім. Жуковського в Харкові.
Щодо співпраці в авіаційній галузі, то туркменська сторона зараз розглядає можливість закупівлі наших літаків родини АН для потреб регіональних аеропортів країни.
З: До речі, про літаки. 2015 року на рівні Спільної міжурядової комісії та віце-прем’єрів обох країн досягнуто домовленість відновити польоти за маршрутом Київ-Ашгабат. Однак туркменська сторона відмовила МАУ в реєстрації через борги «Аеросвіту». СМК було вирішено, що боргове питання вирішуватиметься юридичними та судовими шляхами. МАУ вважає, що туркменська сторона не пускає до себе українські авіакомпанії, бо не хоче конкуренції. Що відбувається насправді?
В: Туркменська сторона ідентифікує МАУ та «Аеросвіт» з одним бенефіціаром. У Туркменістані є комісія, яка оцінює економічні ризики, і коли МАУ подали документи до представництва Turkmenistan Airlines на реєстрацію, їм сказали «ні». У відповідь ті заявили: поки їм не видадуть дозвіл, туркменська авіакомпанія літати не буде. А заборону на польоти для туркменської сторони оформив Денис Антонюк (екс-голова Державіаслужби), який раніше працював у МАУ.
Певної миті Туркменістан запропонував забути про пеню, яка наросла за боргом «Аеросвіту», і МАУ залишалося сплатити сам борг – близько $190 тис. Голові МАУ Юрію Мірошникову запропонували письмово викласти процес виплати. Ще у квітні була інформація, що закінчується робота над проектом Меморандуму, де буде прописано бачення подальших відносин МАУ з туркменською стороною. Уже вересень, документа немає…
З: І який вихід із ситуації?
В: Україні треба було не закривати небо, а вести переговори. Питання відкриття неба я обговорював у Державіаслужбі. Адже в Угоді про авіасполучення між нашими країнами не зафіксовано, що перевізник має бути один. У Державіаслужбі пообіцяли, що проведуть бесіду з іншими авіакомпаніями на цю тему. Як варіант, польоти можуть бути з Харкова, Одеси, Львова. Деякі туркменські фахівці вважають, що можна запустити рейс і не відкривати представництво протягом 2-3 місяців, за прикладом Fly Dubai. Сподіваюся, Державіаслужба знайде спосіб провести демонополізацію в туркменському напрямку: щоб 2-3 компанії отримали дозвіл на польоти за маршрутом Київ-Ашгабат. Бо якщо ми говоримо про рівень відносин між нашими країнами та президентами, то відсутність прямого авіасполучення – нонсенс.
