Латвійський мільйонер реалізував в околицях м. Цесіс фантастичний проект. Викупивши 30000 га лісу в горбистій місцевості, він побудував «Місто сонця», де діють особливі правила і люди живуть за зовсім іншим розпорядком.
Згідно з умовами проекту, всі будинки, а їх на території 300, зведені з екологічно чистих матеріалів. За кожним будинком закріплено ділянку від 0,4 до 1,3 га, де є невелике озеро та ліс.
До всіх будинків в Аматціемсі підведено центральну каналізацію, прокладену спецтехнікою під корінням сосен і ялин, високошвидкісний інтернет й електроенергію. Обігріваються будинку в основному теплом від землі – у кожному будинку є геотермальний тепловий насос зі свердловиною 90-100 м, що перетворює енергію землі на теплоенергію. Цієї теплоенергії вистачає на цілий рік для обігрівання будинку та підігрівання гарячої води. І тільки холодними зимовими днями мешанці розпалюють каміни, якими обладнано кожен будинок.
З вікон кожного окремого будинку (за рідкісним винятком) не видно інших будинків. Таке стало можливим завдяки горбистому рельєфу місцевості та грамотному плануванню.
У лісовому місті заборонено паркани. Це екологічно чиста зона з усіма наслідками, що з цього випливають, – по місту вільно розгулюють козулі та інша живність, і нічого не має заважати їхньому пересуванню. З цієї ж причини в містечку заборонено утримувати на ланцюгу собак, які гавкотом можуть налякати диких, але нешкідливих тварин, – собаки, за умовами селища, можуть перебувати лише в будинках.
“Ідея побудувати таке селище виникла в мене, коли я зрозумів, що хочу жити у власному упорядкованому будинку біля води, розташованому в мальовничому місці в лісі. У результаті я створив Аматціемс, де сьогодні живе моя сім’я – я та мої діти й онуки, мої друзі й однодумці – люди зі схожими поглядами на життя, вимогами до місця проживання і навколишнього середовища. Зізнаюся, що спочатку я створив проект з чисто егоїстичних мотивів – хотілося створити комфортне «середовище проживання» для себе коханого. На основі та за прикладом схожих селищ в інших країнах і на підставі мого особистого бачення того, як, мешкаючи в облаштованому місці, можна бути в добрі із сусідами та природою, не порушувати життя диких тварин, були розроблені Внутрішні правила селища. Ці правила створені для людей, які поділяють моє бачення, людей, які не вважають ці правила забороною, людей, які готові до шанобливого ставлення до оточуючих – чи то дотримання тиші, або ж утримання прилеглої території. Правила, наприклад, передбачають, що в межах селища у вечірній час і вночі не дозволяється галасувати, забороняють будувати паркани, а також звертають увагу на те, що собака друг людини, який не повинен сидіти на ланцюгу.
Моя мета – максимально зберегти природне середовище в селищі. Я намагаюся не перетворювати ліс на міський парк. Саме тому поряд з доглянутим стриженим газоном сусідить квітучий луг. На підстриженому газоні зазвичай світлячків не буває, а в Аматціемсі теплого літнього вечора з настанням темряви в траві горять сотні маленьких ліхтариків. А зі ставків улітку звучить злагоджений хор зелених жаб, що я вважаю великою пошаною, адже такі жаби живуть лише в дуже чистому й незабрудненому середовищі. Засохле або зламане вітром дерево я залишаю в лісі на радість і як притулок для лісових мешканців – дятлів, білок або лисиць. Баланс між навколишнім середовищем, застосовуваними технологіями та естетикою створює незабутній образ селища, що яскраво показує – гармонія людини і природи існує!”
