Тактична ядерна зброя менша за розмірами, але її застосування несе величезні ризики.
Приголомшливий розгром армії Володимира Путіна в Харківській області реанімував побоювання, що Росія може вдатися до застосування ядерної зброї. “Я боюся, що вони завдадуть удару у відповідь у дійсно непередбачуваний спосіб”, – попередила Роуз Геттемюллер, колишня заступниця генерального секретаря НАТО, – “і спосіб, який може навіть включати зброю масового ураження”. Пані Готтемеллер у розмові з BBC сказала, що її турбують не потужні міжконтинентальні балістичні ракети Росії, які перетинають океани та можуть знищувати міста, а її так звана тактична ядерна зброя. Що це таке і чи може В. Путін застосувати її, якщо програє війну?
Тактична ядерна зброя (експерти віддають перевагу терміну “нестратегічна”) – це зброя з відносно невеликою потужністю. Вона може важити кілька кілотонн, або навіть менше. Потужність B61-12, американської зброї зі змінною потужністю, може бути “знижена” до 0,3 кілотонни, якщо вона буде використовуватися як тактична зброя – близько п’ятдесятої частини потужності бомби, яка зруйнувала Хіросіму. Вибух кількох тисяч тонн погано збереженої аміачної селітри в Бейруті в серпні 2020 року показав, наскільки жахливими можуть бути такі вибухи. Але вони набагато менш руйнівні, ніж зброя, що використовується в тотальному ядерному обміні.
Америка має близько 100 одиниць тактичної ядерної зброї на військово-повітряних базах в Європі, в першу чергу для того, щоб надати своїм союзникам по НАТО можливість брати участь у ядерному стримуванні. Вважається, що Росія має тисячі. Вона розглядає їх як спосіб компенсації сили НАТО в передових звичайних озброєннях. Їх військова корисність досить обмежена. Сучасна звичайна (тобто неядерна) високоточна зброя має високу точність і може знищити більшість цілей, окрім найбільш заглиблених командних пунктів і бункерів.
Безумовно, російські високоточні боєприпаси в цій війні часто не влучали в ціль, і їх не вистачає. Але тактична ядерна зброя не може бути повноцінною заміною: для досягнення тривалого військового ефекту необхідно використовувати величезну кількість боєприпасів. В одному з досліджень індійсько-пакистанських сценаріїв робиться висновок, що п’ятикілотонна ядерна бомба може знищити лише 13 танків, якщо їх близько зосередити. У будь-якому разі Росія продемонструвала вкрай низьку здатність виявляти рухомі цілі та завдавати по них ударів.
Побоювання викликає не стільки те, що Росія використає ядерні озброєння для здобуття перемоги на полі бою, скільки як інструмент примусу. Крістофер Чіввіс, який обіймав посаду керівника американської розвідки в Європі з 2018 по 2021 рік, каже, що в різних військових іграх, проведених після анексії Криму Росією у 2014 році, західні експерти та військові, які зображали Росію, іноді вирішували провести ядерні випробування або висотний вибух, який перешкоджає комунікаціям на великій території. “Уявіть собі вибух, який вимикає світло в Осло”, – каже він. Пані Готтемеллер вказує на можливість нанесення одиночного удару над Чорним морем або по українському військовому об’єкту. “Метою, – припускає вона, – було б змусити українців, в страху, капітулювати”.
Важко узгодити це із задекларованою політикою Росії. За останні роки вона підвищила поріг застосування ядерної зброї з “ситуацій, критичних для національної безпеки Російської Федерації” (у 2000 році) до дещо жорсткішого: “агресія… із застосуванням звичайної зброї, коли саме існування держави знаходиться під загрозою” (у 2014 році). Не виключено, однак, що Путін ототожнює виживання власного режиму з виживанням держави і розглядає поразку в Україні як питання виживання. Якщо російська армія буде розгромлена на півдні України до такої міри, що українські сили загрожуватимуть повернути Крим, це також може змусити Путіна піти на більші ризики.
Але навіть у такому випадку ці ризики можуть бути величезними. Тактичний ядерний удар по українській базі або над Чорним морем став би переломним моментом – першим застосуванням ядерної зброї з 1945 року – але це не обов’язково зупинить наступальні дії України. “Важко уявити, що навіть ядерні удари дозволять Росії зламати волю України до опору”, – написав генерал Валерій Залужний, верховний головнокомандувач Збройних Сил України, в есе у співавторстві, опублікованому 14 вересня. Будь-яке рішення про порушення ядерного табу також поставить під загрозу відносини Росії з дружніми або позаблоковими країнами, такими як Китай та Індія. А удар по Україні може призвести до прямо протилежного результату, до якого прагнув диктатор Росії Путін з початку війни: введення в Україну західних сил, таких як спеціальні радіологічні підрозділи.
Путін, попри його сповзання до диктатури, також не є єдиною особою в Росії, яка приймає рішення в цьому відношенні. Три офіційні особи носять “Чегет”, або ядерний портфель, через який передаються накази ракетним військам: Путін, Сергій Шойгу (його міністр оборони) і генерал Валерій Герасимов (начальник генерального штабу). За деякими даними, два з трьох терміналів повинні надіслати код для того, щоб наказ був чинним. Якщо такий важливий наказ буде проігнорований або скасований, це може мати фатальний наслідок для авторитету Путіна.
Багато чого з цього просто неможливо передбачити. Аргументи щодо того, вдасться чи не вдасться Росія до застосування ядерної зброї, в останні місяці набули теологічного забарвлення. Частина політиків стверджує, що небезпека настільки велика, що Захід повинен схилити українську владу до переговорів, перш ніж ситуація вийде з-під контролю. Інша заперечує, що перебільшення ядерних ризиків грає на руку Путіну, перешкоджаючи Заходу надсилати свою найсучаснішу зброю та обмежуючи Україну у звільненні всієї своєї території. Насправді єдиною людиною, яка може знати це з упевненістю, є сам пан Путін.
