Після того, як російські війська були викинуті з окремих районів Харківської області, українських слідчих завалили повідомленнями про факти арештів, тортур та зникнення родичів, а також про колабораціонізм та крадіжки майна.
Російські війська протягом декількох тижнів розшукували Марію, 65-річну цивільну дружину офіцера української армії, який проходить службу в Збройних силах України. Про це пишуть Економічні новини з посиланням The New York Times.
За її словами, вони двічі обшукували її котедж у селі за межами міста Балаклія, а коли врешті-решт затримали її через кілька місяців, то неодноразово катували під час допитів, застосовуючи електричний струм та погрожуючи зґвалтуванням.
Звільнення українськими бійцями більшої частини Харківської області місяць тому показує, яким було життя тисяч людей, що жили під російською військовою окупацією з перших днів війни. Для багатьох були періоди затишшя, але майже без їжі та комунальних послуг. Для таких, як Марія, звинувачених у симпатіях чи допомозі українцям, це було справжнє пекло.
“Одним словом, це був жах, – сказала Марія. “Я думала, що не вийду звідти живою”.
Поліцейські, які повернулися в міста і села для відновлення української влади, були завалені скаргами на крадіжки і знищення майна, а також повідомленнями про вбивства, тортури і безвісти зниклих родичів.
Масштаби знущань над населенням на сході України під російською окупацією, швидше за все, більші, ніж ті, що спостерігалися навесні в Бучі та інших районах навколо столиці, Києва, з огляду на масштаби території та тривалість окупації, кажуть представники поліції.
За словами начальника поліції Харківської області Сергія Болвінова, на сьогоднішній день співробітники поліції зареєстрували понад 1000 випадків утримання людей у відділках поліції та ізоляторах тимчасового тримання по всій області. За його словами, реальна цифра, ймовірно, у два-три рази більша.
За словами свідків, катування були систематичними. Ознаки знущань очевидні вже на деяких з 534 тіл, знайдених по всій області, сказав начальник міліції. “Є тіла, які були закатовані до смерті”, – сказав він. “Є люди зі зв’язаними руками, застрелені, задушені, люди з різаними ранами, з обрізаними геніталіями”.
Минулого тижня на невеликому кладовищі, розташованому серед просторих полів на околиці міста Борова, батько мовчки спостерігав за тим, як українські слідчі виконували жахливу роботу з ексгумації та дослідження тіла його сина, Сергія Авдєєва. Дружина пана Авдєєва знайшла його посічене кулями тіло в ямі в таборі, який кілька днів тому залишили російські війська, відступаючи.
Вбивство 33-річного пана Авдєєва, зварювальника, який раніше служив в українській армії, є лише останнім предметом розслідування воєнних злочинів. Він був одним із сотень тіл, знайдених у десятках міст і сіл, відвойованих українськими військами на північному сході України.
У суботу спільна команда французьких та українських судмедекспертів провела розтин тіла пана Авдєєва в морзі Харкова, виявивши щонайменше 15 кульових поранень та чотири кулі, що застрягли в його тілі. Один з його нігтів і частина пальця були відірвані.
Розповіді людей, які були під арештом, свідчать про те, що майже у кожному відділку міліції та імпровізованій буцегарні по всьому регіону застосовувалися однотипні знущання, у тому числі побиття та ураження електричним струмом під час допитів. За словами одного зі свідків, деяких ув’язнених утримували у клітках під відкритим небом у місті Куп’янськ.
Марію утримували протягом 40 днів у міліцейському ізоляторі, де вона витримала багатогодинні допити, катування електричним струмом та погрози зґвалтуванням і смертю. Одного разу вона впала зі стільця, втративши свідомість, і прийшла до тями від того, що хтось бив її ногами по голові.
За акцентом вона зробила висновок, що більшість її допитувачів, за її словами, були росіянами, і вимагали повідомити, де знаходиться її чоловік. Вони також неодноразово звинувачували її у тому, що вона є корегувальником, який ідентифікує цілі для обстрілів ЗСУ.
Зі своєї камери вона чула крики чоловіків і жінок, які волали від болю. “Чоловіки кричали так сильно, що я не можу це описати”, – сказала вона, розплакавшись. Вона сказала, що з криків зрозуміла, що жінок піддають сексуальному насильству (хоча вона стверджує, що сама вона не була зґвалтована). “Якщо вони роздягли мене до спідньої білизни, то можете уявити, що вони робили з дівчатами”.
Існував ще один елемент переслідування, який носив побутовий і мстивий характер.
Марія переховувалася у порожній квартирі біля школи, де вона працювала прибиральницею, але вона вважає, що хтось видав її місцезнаходження росіянам. У липні росіяни у масках постукали у двері та вигукнули її ім’я.
Під час другого обшуку росіяни намалювали фарбою літеру Z – символ російської окупаційної влади – на кожній стіні та дверях, включаючи внутрішню частину холодильника, а також накинулися на автомобіль її чоловіка з сокирою та стріляниною.
Ще один мешканець Балаклії, 30-річний Сергій, лісоруб, був захоплений російськими солдатами в лісі біля свого будинку, коли він вигулював собак разом з братом і другом. Трьох чоловіків роздягли, побили та допитували.
“Вони хотіли знати, де знаходяться українські позиції”, – сказав Сергій, який назвав лише своє ім’я, побоюючись помсти, якщо росіяни коли-небудь повернуться. “Вони ставили питання, на які ми не мали відповідей”.
Потім о 3 годині ночі їх вивезли до лісу, змусили копати ями і влаштували імітацію страти. “Я думав, що вони мертві”, – сказав Сергій про своїх товаришів, його обличчя скорчилося і він почав плакати.
Чоловіків утримували у підвалі, а потім через два тижні відпустили без пояснення причин.
Слідчі, які знову відкрили відділення міліції по всій звільненій території, виявили сотні чоловіків і жінок зі схожими історіями: побитих і покалічених за звинуваченнями у співпраці з українською армією, у тому, що їхні родичі служать в армії, або просто за те, що вони займають проукраїнську позицію.
Але ще більше людей були позбавлені волі за незначні вчинки, такі як порушення комендантської години, або за огульним звинуваченням у тому, що вони шпигуни чи “донощики”.
33-річний Сергій Плетінка, будівельник, який мешкає поблизу міста Шевченкове, був затриманий двічі, звинувачений у нацизмі, незаконному продажі гуманітарної допомоги та змові з метою вбивства призначеного Росією начальника міліції.
Його обвинувачами були місцеві чоловіки, які отримали роботу у новій окупацийній адміністрації, і один з них мав з ним давні непорозуміння, розповів пан Плетінка.
Інший чоловік з його села, 28-річний Олег, якого утримували протягом двох тижнів, сказав, що більшість з тих, хто висував звинувачення, були мотивовані грошима або дрібною помстою. “Співробітники міліції висували фальшиві звинувачення, щоб отримати винагороду, – сказав він. “Вони робили це за гроші”.
Мешканці будинку спостерігали, як деякі з їхніх сусідів почали насолоджуватися новою владою та їздити на нових автомобілях, хоча не у всіх з них це вийшло, сказав пан Плетінка. Серед його співкамерників, за його словами, був перший призначений Росією мер, якого згодом звинуватили у розкраданні коштів і заарештували.
Багато з тих, хто співпрацював, включаючи ув’язненого мера-гайляйтера, втекли з країни, коли українські війська відвоювали регіон, і, як вважають, перебувають у Росії, розповів пан Плетінка. Але Марія сказала, що її сусіди, деякі з яких, за її словами, вкрали її речі та сільськогосподарські інструменти, поки вона перебувала під вартою, залишилися вороже налаштованими, а один з них стверджував, що купив майно у росіян.
У відділенні поліції в Козачій Лопані, де була розташована велика російська база поблизу кордону, слідчі знайшли військовий польовий телефон, який використовувався для застосування електрошоку, а також документи, що ідентифікують призначеного росіянами начальника поліції, який керував відділенням.
Росіяни та їхні поплічники часто демонстрували одержиму підозрілість щодо корегувальників та інших осіб, які потенційно могли б допомагати українській армії. Вони конфісковували мобільні телефони, щоб перешкодити людям спілкуватися з іншими, і навіть прибивали мобільні телефони до дерева на головній площі Козачої Лопані, щоб налякати громадськість, розповіли українські правоохоронці.
“Вони намагалися встановити свої порядки”, – сказав слідчий у Балаклії, який з міркувань безпеки назвав лише своє ім’я – Кирило. “І вони правили за допомогою насильства”.
Арешти відбувалися до самого кінця, навіть тоді, коли російські війська вже починали відступати.
Пана Авдєєва, який служив в армії, російські військові спочатку допитували і били, але не тримали під вартою. Потім 9 вересня, коли російський контроль над регіоном почав слабшати, підтримувані Росією сепаратисти з Луганської області викрали його.
Його сім’я знайшла його тіло через тиждень у покинутому російському таборі.
