Після звільнення стратегічно важливого міста Лиман, що знаходиться неподалік, у Слов’янську нову ходять автобуси і переповнений ринок.
Відновлення українськими військами стратегічного вузлового міста Лиман, розташованого на відстані близько 12 миль від Слов’янська, принесло новий оптимістичний настрій у місто Слов’янськ. Про це пишуть Економічні новини з посиланням на The Guardian.
Колись це місто на Донбасі було однією з головних цілей Росії разом із сусіднім Краматорськом.
У неділю, коли зі Слов’янська в напрямку Лиману рухався безперервний потік військової техніки, наслідки падіння стратегічного залізничного вузла вже змінили Слов’янськ, який місяцями залишався містом-привидом.
Автобусне сполучення, яке тривалий час було призупинене через небезпеку обстрілів і ракет, знову працює. На головному ринку вирує торгівля. Мешканці розповіли, що деякі з тих, хто виїхав до більш безпечних міст, думають про те, щоб повернутися.
Зміни, за словами мешканців, найбільш помітні у сільській місцевості за межами міста по дорозі до Лиману, де придорожні лісосмуги позначені знаками мінних полів та зруйнованими будівлями.
За кілька миль від міста 37-річний Віктор Кузнєцов, охоронець лісопилки, котив велосипед, навантажений продуктами, які він мав привезти з міста.
За його словами, цей район до минулого тижня регулярно обстрілювався російською артилерією з Лиману та сусіднього Ямполя.
“Ми жили у підвалі. Нас там сорок осіб. Але за останній тиждень стало тихіше, після того, як впав Ізюм, а тепер і Лиман. Нарешті з’явилася надія, що ми переживемо цю війну”.
Цією ж дорогою до своєї дачі біля покинутого пансіонату на озері йшла 60-річна Тетяна Луганова, яка несла їжу своїм собакам.
“З Лиману більше не б’ють”, – сказала вона, додавши, що довга прогулянка від центру міста, де вона живе, “зараз не така вже й небезпечна”, оскільки загроза обстрілів зменшилася.
“Останніми днями стало набагато тихіше. Я налаштована оптимістично. Я вірю…” – обриває вона себе. “Ні, я знаю, що ми переможемо”.
Там, де колись лінія фронту проходила далі по цій дорозі, до неділі вона була відсунута далеко за Лиман, де точилися бої із залишками російських військ, які окупували Лиман і були змушені хаотично відступати до сусідньої Кремінної, тікаючи довгою колоною по останній ще відкритій для них дорозі під шквальним вогнем з боку українських військ.
Як повідомлялося, російські військові, які опинилися в повному безладі та намагалися перегрупуватися, наразилися на засідки в сусідньому Кремінському лісі, влаштовані українськими військами.
У розмові з журналістами в Лимані полковник Сергій Чераватий з української 24-ї механізованої піхотної бригади сказав, що українські війська все ще переслідують росіян, які втікають, де тільки можуть.
Описуючи важливість Лиману, він сказав: “Перше – це його географічне значення. Ми відкрили ворота до Луганська та Сєвєродонецька. Другий – психологічний аспект. Падіння Лиману підняло бойовий дух як серед українських військ, так і серед місцевого цивільного населення, а також, з іншого боку, підірвало бойовий дух російських військ.
“Є ще політичне значення. Путін проголосив цю територію російською, а ми її вже повернули”.
Попри розгром російських військ та падіння Лиману, у Слов’янську не все було спокійно. Під час перебування журналістів у неділю в місті пролунали два вибухи снарядів, які розірвалися на околицях міста і здійняли стовп сизого диму.
Але, за словами мешканців, було доволі тихо, щоб відчутно вплинути на ситуацію.
Центральний ринок був зайнятий покупцями, в той час, як невеликі стихійні ринки овочів і вживаних товарів утворилися в кількох місцях.
54-річна Ольга Мамукашавілі, яка продає взуття у своєму кіоску, висловила сподівання, що загроза для Слов’янська нарешті відступила.
“Не зовсім тихо. Ви щойно чули вибухи”, – сказала вона.
“Але відтоді, як росіян витіснили спочатку від Харкова, а тепер і від Лиману, стає набагато жвавіше. Люди починають повертатися. У нас є вода, електрика і навіть громадський транспорт”.
Перелом у прифронтових містах Донбасу намітився ще навесні та влітку.
Тоді йшлося про стрімкий наступ російських військ за підтримки масованого артилерійського вогню, який охопив і поглинув міста і селища на схід від лінії, що проходить від Слов’янська до Костянтинівки.
Зараз ця тенденція змінилася на протилежну: російські війська на сході від Харкова до Лиману або розсіяні при відступі, або, як у випадку з Лиманом, опинилися перед загрозою швидкого нищівного оточення та знищення.
Важливість звільнення Лиману і продовження наступу підкреслив Сергій Гайдай, губернатор сусідньої з Донецькою області, який сказав, що контроль над Лиманом може дозволити Україні повернути втрачені території в його регіоні, про повне захоплення якого Москва оголосила на початку липня після тижнів виснажливих боїв.
“Звільнення цього міста в Донецькій області є одним з ключових факторів для подальшої деокупації Луганської області”, – написав Гайдай у неділю в месенджері Telegram.
Лише на лінії фронту за Костянтинівкою російські війська все ще намагаються просунутися в районі міст Бахмут і Соледар, але їм не вдається досягти успіху.
Але якщо у Слов’янську ситуація покращилася, то у Костянтинівці, що за 40 хвилин їзди від нього, все ще добре чутно звуки путінської війни, які доносяться з Бахмута, де вдалині лунають вибухи снарядів.
Сергій Кірик, 54 роки, водій таксі, чекає на автобусній зупинці. “У Бахмуті росіян зупинили. Хотілося б, щоб зараз це все закінчилося. Дружина з дітьми у Дніпрі, але це дуже дорого. Деякі люди повернулися сюди, але це тому, що у них закінчилися гроші. Але поки що тут практично порожньо, а це означає, що роботи для мене немає.
“Я дуже сподіваюся, що черговий наступ наших сил витіснить їх звідси”.
На центральному автовокзалі звуки далеких боїв ще виразніші – глухі бахкання лунають майже раз на хвилину.
Надія Андріївна, 70 років, видається незворушною. “Єдина причина, чому я ще тут, – це те, що я оптимістка. Ми сподіваємося, що тепер ми перемагаємо”.
Кореспондент запитав її щодо того факту, що російські війська все ще намагаються просунутися на Бахмут. “Це їхні проблеми, якщо вони все ще намагаються там втриматися.
“Наше ж завдання полягає в тому, щоб змусити їх тікати”.
У Лимані полковник Чераватий погодився з цим. “Я не можу сказати вам, що буде далі, але після успіху в Лимані наш генерал Олександр Сірський [командувач Сухопутних військ України] плануватиме наші подальші операції”.
