Перший заступник голови Миколаївської обласної організації Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» Валерій Барський розказав про перші дні повномасштабного вторгнення і чим живе спортивне товариство області зараз.
ФСТ «Динамо» до повномасштабного вторгнення відвідували сотні дітей. На його базі діяла дитячо-юнацька спортивна школа в якій працювали секції із самбо, дзюдо, кікбоксингу, фехтування, веслування на байдарках і каное. Однак вже в перші дні наступу росіян спорткомплекс припинив роботу, а маленьких спортсменів почали вивозити з України до Румунії, Угорщини та Молдови.
«Малечу ми всю вивезли разом з батьками, це близько 150-ти дітей дзюдоїсти і самбісти. Там створили їм всі умови для того, щоб діти не переривали тренувань. Вони там брали участь і в різного роду місцевих змаганнях і, я вам скажу, досить результативно», – розповів старший тренер Миколаївської області з дзюдо та самбо Володимир Москаленко.
Вихованців секції з фехтування і веслувальників також евакуйовували до Німеччини і Болгарії. Діти перебували за кордоном допоки ворог стояв у Херсоні. Понад 8 місяців Миколаїв зазнавав фактично щоденних обстрілів. Кілька ракет С-300 у липні 22-го року прилетіли і на сам спорткомплекс. Руйнування були нищівними: постраждали всі спортивні зали, в будівлях не було ані вікон, ані дверей, від вибухів позривало всі дахи. Тренери, які в цей час залишались у місті власними силами почали перекривати крівлі та затуляти вікна, щоб хоч так «законсервувати» будівлі і врятувати від подальшого затікання і руйнувань.
«Шифер і плівку нам надали в ОВА. Наші тренери вилазили на дах і самотужки його ремонтували. Будівельними матеріалами нам допомагали ще кілька благодійних фондів. Ми вставляли вікна в маленьких двох залах. З ремонтом нам допомагали і батьки вихованців», – каже перший заступник голови Миколаївської обласної організації ФСТ Динамо Валерій Барський.
У березні 2023-го діти почали повертатись до Миколаєва і маленькі зали, що вдалось підлатати власними силами запустили в роботу. До тренувань повернулись і футболісти з волейболісти. А основна велика зала стояла закритою. Вона після ворожих обстрілів постраждала найбільше.
«Дах ми накрили, але ж там була детонація, від вибухової хвилі потріскались стіни, частково впала стеля, – розповів Валерій Барський. – На щастя, до цього ми вивезли татамі та інше цінне спортивне устаткування, бо воно б просто згоріло. Після прильоту здійнялась пожежа. Багато хто приходив і дивився на наш зал, розводили руками і йшли. Я розумію, зараз війна і є багато інших питань, першочергових, спорт не на першому місці. Але я стукався в усі двері. І так сталося що на нашу базу завітав народний депутат Ігор Копитін. Мабуть в нього серце йокнуло, коли він побачив наш напівзруйнований зал і він погодився допомогти.»
За сприяння народного депутата залучено фінансування для ремонту будівлі. Роботи ідуть повним ходом, будівельники працюють без вихідних. Нині до Миколаєва повернулось близько 80% вихованців ФСТ «Динамо». На базі відновили не лише тренування, а й планові змагання та турніри. За результатами цих змагань формуються обласні команди, які представлятимуть Миколаївщину на Всеукраїнському рівні. А до нового навчального року спортсменів буде ще більше, переконаний директор бази, тому сподівається, що до вересня велика зала буде готова приймати спортсменів..
«Після ремонту зала буде краще, ніж була до ремонту. Ця зала ще з 70-х років минулого століття не бачила капітального ремонту, робили лише поточні. Там ніколи не було вбиральнь і душових, зараз там роблять сучасні вбиральні і душові. Дітям буде там комфортно і зручно. Вони не упізнають цей зал, коли побачать.» – переконаний Валерій Барський.
ФСТ «Динамо» виховує покоління спортсменів. Часто батьки, які приводять в секції дітей і самі є їх вихованцями. Віталій водить на дзюдо доньку Вікторію. Свого часу чоловік став майстром спорту по дзюдо, КМС має і брат Вікторії. Працює тренером на одній зі спортивних баз «Динамо». Дівчинці 10 років, 5 з яких вона відвідує тренування. На останніх міських змаганнях завоювала срібло.
«На рік довелось все перервати, дружина виїжджала з донькою за кордон. Але повернулась, завдяки тренерам нам вдалось відновитись. Донька зараз показує успіхи в інших регіонах України. Нещодавно був успішний виступ і в Одесі, – розповів Віталій.
Нині до спорткомплексу приходять понад дві сотні вихованців. Для їхньої безпеки і згідно з новими нормами на території спортшколи обладнали укриття. Туди спускаються якщо під час тренувань оголошують повітряну тривогу.
«Наше фізкультурно-спортивне товариство – це поки мало не єдина можливість для наших дітей зустрічатись і спілкуватись в живу, – ділиться тренер Володимир Москаленко. – Школи працюють в режимі онлайн і лише час та безпекова ситуація покажуть чи запрацюють вони повноцінно після канікул. Тому нині «Динамо» – це не тільки про спорт, ми тут як одна велика родина в кілька поколінь.»
Обстріли накоїли багато лиха, спортшколу відновлюють вже понад рік і попереду чимало роботи. У планах керівництва з часом замінити в залі стару залатану крівлю і зробити новий фасад. Та найголовніше, що діти вже зараз можуть тренуватися і мають певні спортивні здобутки.
Тут виховують спортсменів, імена яких згодом можуть дізнатись на кожному континенті. Багато українських зірок спорту стали амбасадорами нашої країни під час війни у світі”, – сказав під час візиту до Миколаєва народний депутат України Ігор Копитін.
“Не можна казати, що спорт під час війни неважливий, або не такий важливий.Ці діти мають продовжувати тренування в гідних умовах і якщо є змога в цьому сприяти – це наш обов’язок. І можливо саме зараз ця допомога важлива і доречна як ніколи», – переконаний Ігор Копитін.
