Олесь Бердник – видатний письменник-фантаст, чия творчість належить до золотого фонду української літератури ХХ сторіччя. Бердник – філософ і мислитель, чиї ідеї та слова залишились не тільки на сторінках його численних романів та ессе, але й в серці, в душі народу.
«Не страшні ні смерті, ані зміни, Бо в душі несу незламну вірність, Бо коріння рідної Вкраїни Проростає в серця Невимірність!»
Наші предки ніколи не схилялися ні перед насильством, ні перед неволею. Вони ніколи не були рабами. Воля, свобода і людська гідність – ось що вело їх по лабиринтах часу і простору, створювало козацький дух, було основним принципом українського роду. Зараз, під час страшної війни, яку розв’язала Росія проти нашої країни, мільйони українців втілюють в життя ідеї видатного філософа та письменника Олеся Бердника. Україна стала світовим символом незламності, свободи, гідності та героїзму.
За словами доньки письменника Громовиці, Бердник «завжди говорив, що тяжкі часи й екстремальні ситуації — наші вчителі»
«Хотілося б мені ще в майбутнє заглянути. Як там люди житимуть? Недарма ж молоді гинуть за новий світ, значить, буде він, бо кров задарма не ллється” (роман “Зоряний Корсар”)
У своїх творах Бердник постійно актуалізує тему особистості, стверждує унікальність людини. Однак не кожної, а такої, що здатна на вчинок, на подвиг, на осмислення та усвідомлення сенсів життя. Можливо, цих людей не так багатою як хотілося, але вони є, і саме вони роблять історію. Так, як зараз роблять це тисячі українців на всіх фронтах цієї визвольної війни. Герої Олеся Бердника – завжди сміливі, волелюбні та “вільнодумаючі” люди.
Найактуальніша тема для України – шлях до свободи. Свободи – як розширення особистості до безміру Всесвіту. Цим долається порожнеча життя. Закладені в творах Олеся Бердника ідеї – це квінтесенція філософських пошуків національної ідеї і визначення місії України, не лише історичної, культурної, соціальної, але й духовної. Світ думок та ідей письменника – для тих, хто завжди шукає себе – в світі, в інших, в собі.
В творах письменника відбувається пошук сенсу життя, яке не є кінечним, а включене в нескінченність Всесвіту. Своєю творчістю Бердник прагне розірвати пута часу і простору. Власне, вся його творчість — це роздуми про Людину, про її шлях (звідки ми? куди йдемо? куди, зрештою, прийдемо?), всі романи Бердника — це мрія про грядуще Людство – духовне, мудре, любляче, єдине у своєму прагненні пізнавати і розвиватися. «Не можуть бути народи вільними, допоки душі людські в полоні», – писав він.
“Він не раз казав, що тільки оптимізм, віра в те, що настане омріяне ним майбутнє, де не буде ні зла, ні війни, ні приниження, допомагала йому рухатися вперед і творити це майбутнє мислеформами у романах, щоб зрештою воно наступило в реальності, – пише донька письменника Громовиця Бердник.
«Зродиться крилате покоління – без руїн, і смерті, і війни…» , — писав він в одному з віршів, і незламна віра допомагала йому вижити серед найбільших життєвих бур.
Олесь Бердник пережив голодомор і Другу світову війну, відбував ув’язнення у страшних сталінських і брежнєвських таборах.
1949-го на так званих «відкритих партійних зборах» Олесь Бердник рішуче виступає на захист переслідуваних тоді «космополітів» та непоштиво відгукується про Кагановича і Сталіна. Реакція на подібне зухвальство не забарилася: Бердника заарештовують.
Слідчий висуває йому звинувачення в контрреволюційній агітації, паплюженні вчення Леніна—Сталіна, компрометації колгоспних засад. Жодного з цих звинувачень Бердник не визнав, а на суді ще й розповів про катівські методи роботи чекістів. Як наслідок — до попередніх пунктів додалося ще й звинувачення у наклепі на «доблесні органи». Вирок для зовсім молодого ще Олеся був по-сталінськи щедрим: десять років концтаборів плюс п’ять — заслання.
У сталінських таборах Бердник пройшов усі кола дантівського пекла. Двічі він намагався втекти. У Кажимі, куди його направили після першої спроби, гебісти планували вбити невпокореного в’язня руками кримінальників. Проте металева труба, здатна завалити й бика, не завдала йому шкоди (пізніше у своїй книзі «Тайна Христа» Бердник опише й не такі випадки «чудес», що траплялися на зоні із сильними духом політичними). Після другої втечі табірний спецлагсуд ліпить новий термін за статтею «контрреволюційний саботаж» (на запитання Бердника, що ж він таке саботував, суддя глибокодумно відповів: «Ви саботували заходи Радянської Влади з вашого перевиховання»).
Американський письменник-фантаст Річард Бах, автор «Чайки на ймення Джонатан Лівінгстон», зустрівшись з Олесем Павловичем на початку 90-х, чесно зізнався: у нього просто не вистачило б сил пережити ті випробування, що випали на долю українського мандрівника в незвідане.
У 1957 році вийшла перша науково-фантастична книга “Поза простором і часом”. Назва книги стала доленосною. Вся подальша творчість, філософські роздуми Бердника були присвячені цій темі: як людина може вийти за межі простору і часу тривимірного світу. “Поза часом і простором” – тільки так, не інакше! Людська думка прагне розірвати пута, стати поза законами косної матерії. Відповіддю може бути тільки вихід у безмежність духовного життя. Про це свідчать книги письменника: “Серце Всесвіту”(1962 р.), “Діти Безмежжя” (1964 р.), ” Подвиг Вайнсвати” (1967 р.), “Покривало Ізіди” (1969 р.).
Своєрідним рубіконом став 1971, коли побачив світ роман «Зоряний Корсар». За глибиною філософського осмислення явища тоталітаризму його можна поставити в один ряд зі славнозвісним «1984» Орвела.
Читаючи знаменитий роман письменника «Зоряний Корсар», розумієш що наш Дух сформований Космосом, Всесвітом. А люди – породженими ним зорями, небом, вітром, піснями, легендами, що передаються з покоління в покоління. За думкою Бердника, глибинна енергетична та ритмічна структура Всесвіту та духу людини єдині в своїй основі, – пише доктор філософських наук, професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка В.В. Ільїн.
«Зоряний Корсар» вийшов у далекому 1971 році, це був пік могутності радянської імперії. Кожний, хто брав в руки “Зоряного Корсара” поринав у захоплюючий світ не тільки космічних мандрів його героїв, а й у світ пошуку самого себе, пошуку справжніх сенсів життя. Це було особливо важливо в той час тотального панування комуністичної ідеології, коли людина була лише “гвинтиком” системи, який можна було відкрутити та викинути на смітник, якщо цей “гвинтик” в систему не вписувався. Або навіть знищити у “плавельних печах” тюрем та таборів, якщо людина опиралась системі. Як це сталося з геніальним українським поетом Василем Стусом.
Книги Олеся Бердника «вичистили» з бібліотек ще за радянські часи за наказом КДБ.
Преса розпочала проти Бердника погромну кампанію, звинувачуючи у відвертій антирадянщині. 1973-го, на березневому Пленумі правління Спілки письменників головний партійний наглядач за літературою Василь Козаченко закидає Бердникові «хохломанію в космосі». «Ви уявляєте, товариші, у Бердника і через 200 років іще є Україна й українці!», — у часи всевладного панування теорії злиття націй подібний компромат діяв безвідмовно. Бердника виключають із СПУ. Відразу ж після цього всі його книги (близько 30 назв) були вилучені з бібліотек і знищені.
Створені ним у цей період повісті, романи, поезії, історіософські поеми, увійшли до золотого фонду національного письменства. Він зближується з багатьма дисидентами і 1974-го року вперше ініціює створення Української Духовної Республіки (то ще давня мрія Григорія Сковороди), яку пізніше спробує утвердити на теренах незалежної України. 1976-го він стає членом-засновником Української Гельсінської групи.
У січні 1979-го Бердник завершує свій «Терновий Вінець України» — відкрите послання до минулої, сучасної й грядущої Росії, а через два місяці його заарештовують і ув’язнюють у слідчому ізоляторі КДБ. Вирок — шість років концтаборів і три — заслання. Далі — звична схема: голодування, протести, фізичні й моральні тортури… Бердник відбуває близько шести років таборів у Пермській області. У сусідніх камерах покарання відбували Василь Стус, Левко Лук’яненко, Василь Овсієнко, В’ячеслав Чорновіл..
Разом із іншими політв’язнями Мордовської в’язниці Олесь Бердник ставить свій підпис під зверненням до ООН із вимогою розпочати процес деколонізації України.
У добу національного відродження кінця 80-х — початку 90-х Олесь Бердник виявив усю свою багатогранність: поет, філософ, публіцист, політик (висувався кандидатом на перших у незалежній Україні президентських виборах), лідер громадської організації, навіть економіст — у грудні 93-го у розпал економічної кризи він пропонував Кравчуку власну альтернативну методику введення гривні.
Бердник указував на свій, окремішній шлях України, її місію, хоча тоді його пророцтва видавалися фантастикою. Свої ідеї він втілив у відродженій після кадебістського погрому Українській Духовній Республіці. 4-7 липня 1990-го в Коломиї відбувся Перший всесвітній Собор Духовної України, участь у якому взяли десятки тисяч людей.
Олесь Бердник вважав, що «ядром консолідації має бути Дух у всій його всеохопності: мистецтво, культура, наука, релігія, філософія, любов, краса, безстрашна думка, прагнення до свободи». Письменник підхопив і продовжив ідею Григорія Сковороди про Горню Республіку Духу, де всі люди житимуть у злагоді й любові. На перше місце він ставить духовність, прагне відродити дух української нації. До речі, ще на першому Соборі УДР (1990 р.), на Говерлі було проголошено Незалежність України.
Собори УДР відбувались на Хортиці, в Коломиї, на Правобережжі Дніпра. Пізніше зібрання прибічників ідеї Української духовної Республіки проходили у Витачеві, на мальовничих пагорбах над величним Дніпром. У 1995 році там встановили камінь для нащадків. «Послання у Вічність. Відкрити у день, коли буде подолано Час і Смерть. Ми знаєм – це буде!», – написано на камені.
УДР у звичному розумінні ніколи не була політичною партією. В основі стратегії людей кола Олеся Бердника був погляд на Україну як на цілісний, живий організм, який може бути порятований любов’ю і солідарною відповідальністю всіх членів.
Пріоритетами УДР були відновлення і заселення покинутих сіл, розвиток освіти, вивільненої від кайданів догматизму і підручниково-формалістичного абсурду, рекультивація забруднених територій, збереження Дніпра і відновлення чистоти його вод, еколого-культурний захист усіх територій, що формували свідомість українців — Хортиці, Трахтемирова, всіх територій козацьких Січей, всіх святилищ прадавніх вірувань.
«Пірнаючи в ковбаню хаотичних ринкових стосунків, ми на багато поколінь перекриваємо шлях романтикам і мрійникам. У світі бірж, грошових мішків і комерції Козацьким Душам нічого буде робити», — писав Олесь Бердник у грудні 91-го, звертаючись до новообраного Президента Леоніда Кравчука.
«Свята Україна – це світоглядна ідея, яку мій батько Олесь Бердник створив, чи як він казав – виловив у просторі – в середині 70-х років. Тобто коли його виключили зі спілки письменників і йому не стало, по суті, життя ні професійного, ні людського у тій країні, яким був на той час Радянський Союз, – розповідає донька письменника Громовиця Бердник.
Він хотів виїхати за кордон, туди його, звичайно, не випустили, і тоді він, як він казав, створив собі державу, в якій він хотів жити. Створив спочатку всередині себе. Він назвав її «Світонія» – Свята Україна – Українська Духовна Республіка. Опирався він на ідею Григорія Сковороди, який писав, що нинішні держави прийдуть з часом до республіки духу. Коли будь-яка нація, будь-яка країна розвинеться настільки, що вона перейде в цей духовний вимір.
І батько, будучі розчарованим, в першу чергу, дійсністю Радянського Союзу, створив таку ідею. Є держави, окреслені кордонами, але є нації – і це те, що кордонами не окреслено. І він писав: «Де є українець, там є Україна», де живуть українці, там є оця духовна республіка, там є ця Свята Україна. Тобто це духовні надбання всіх поколінь. Це пісня, це казка, це мистецькі твори – це весь здобуток мистецької творчості, яка надихає майбутні покоління, яка переживає віки”, – говорить донька письменника.
«Пестили мене Предивні руки
Формувала Мова-дивина
З мелодійних янголиних звуків
Ткалась пісня Духу чарівна
Наливались силою рамена
Обрій зору ширився і ріс…
І тоді крилатий геній в мене
Увійшов і до зірок поніс…»
Олесь Бердник
“Блакитна Україна”
Олесь Бердник побував у багатьох країнах світу, зустрічався з відомими гуру, мудрецями і філософами, вивчав філософію, релігію, історію народів світу. Але завжди був переконаний, що духовне відродження почнеться з України.
Саме це підтвердила його містична зустріч з Оракулом Тибету, який зробив дивовижне пророцтво: із землі, що підняла на свій герб священну зброю Шиви (золотий тризуб), почнеться духовний підйом людства і розвиток цивілізації.
На протязі всього життя письменник намагався знайти відповіді на запитання: «Який сенс нашого буття? Яку місію несе кожна людина, кожна нація у цьому світі?».
То хто ж він, Олесь Бердник? Можливо, це людина з майбутнього, духовний Провідник, який стояв вище від буденності, «поза часом і простором». Для багатьох людей він став Провідником, Учителем, Духовним Наставником.
” Я не учитель, я друг і натхненник…І якщо комусь близькі мої погляди і думки – ми супутники на вічній дорозі пошуку…”, – наголошував він . Всесвіт Олеся Бердника, такий же таємничий і привабливий як зоряне небо, краса, душа, добро, правда.
Бердник один із найвидатніших письменників, яких народила Україна і які стали знаковими у другій половині 20 століття. Книги письменника перекладені багатьма мовами: англійською, німецькою, болгарською, французькою, чеською, словацькою, японською, угорською, польською, тощо. Роман «Зоряний Корсар» був виданий у 26 країнах світу. За внесок у світову літературу Олесь Бердник отримав нагороду “Філософський камінь” від Міжнародного фестивалю фантастики “Зоряний Міст”.
Однак, у шкільній програмі з української літератури творів культового письменника- фантаста 20 сторіччя Олеся Бердника, на жаль, немає.
Питання, в першу чергу, до Міністерства освіти: чому знаменитий роман Бердника “Зоряний Корсар”, перекладений десятками мов світу, відсутній у програмі, бодай, позакласного читання для українських старшокласників. Що заважає чиновникам Міносвіти включити у шкільну програму пронизливу і щемну повість “Мати” – взірець української поетичної прози? Олесь Бердник створює українську романтику сміливих героїв, які в лабіринтах простору і часу шукають, страждають, перемагають, борються за щастя, свободу, долю і майбутнє – своє і своєї Вітчизни. Їх поєднує глибока духовна любов до власної історії і культури. Необхідність включення в шкільні освітні програми спадщини письменника обумовлена високим гуманізмом його творів, патріотичними ідеями, глибоким філософським та духовним змістом.
Духовність та Україна – ці поняття у Олеся Бердника, автора ідеї Духовних Націй Землі, становлять одне ціле. Вітаючи пана Олеся в зоряних світах, подякуємо йому за натхненні слова, які й тепер, через десятки років після написання, хвилюють кожного, хто називає себе українцем:
“Побратими, гляньте на руїни!
То ж не прах, не камені прості –
То в руці Святої України всесвіту Ворота Золоті…”
В кожному слові, кожному порівнянні – поезія і велич душі. Це те, що примушує зупинитись та замислитись про справжні сенси буття.
Так, ми маємо захищати від російського окупанта свою прекрасну Батьківщину, боротись, не здаватись! Але при цьому важливо – не перетворитись в дракона, що дихає полум’ям та ненавистю. Попри війну, попри біль та сльози втрат, головне – зберегти людяність, любов і світло в наших душах. І тоді обов’язково здійсниться мрія Олеся Бердника про Україну, як Духовного наставника, як приклад і взірець Нового світу – світу духовності, творчості і краси. Бердник впевнений, що Бог створює світ любовю, тож тільки любов’ю людина врятує його.
“Apostle of Immortality”, “Апостол Безсмертя” – так названа англомовна книга творів Олеся Бердника і можливо, в цій назві ще раз окреслена головна мета його творчого служіння.
Олесь Бердник відійшов в засвіти у 2003-му. За заповітом, він похований біля рідної хати у Гребенях у саду під кущем калини. Він хотів бути похований, як козак, тому могилу насипали у формі кургану.
Книга творчості видатних особистостей ніколи не закінчується. Вони назавжди входять в пам’ять душі і серця людства, спалахують зірницями сили, віри в добро і справедливість. живлять нашу думку енергією та надихають на пошук і розуміння справжніх сенсів життя. Олесь Бердник звернувся до неповторності людської душі, до космічної свідомості людини, котра своїм розумом і любов’ю покликана розірвати обмеженість буденності, зупинити війну, зло і насильство та трансформувати ненависть у любов.
Філософське осмислення буття і моральна відповідальність – за себе, свою країну і суспільство. Такі особистості створюють ідеї, які пробуджують думку і очищають душу, змушуючи згадати слова І.Канта про дві найважливіші речі – зоряне небо над головою і моральний Божественний закон всередині нас.
«Вся моя літературна та громадська діяльність була спрямована до розкриття у читача вищого космічного рівня мислення, чуття, творчості», – писав Олесь Бердник, який сам жив і мислив категоріями Всесвіту, Світла і Любові.
Чи здійсниться мрія письменника-фантаста Олеся Бердника, провісника Української Духовної Республіки, залежить від кожного з нас.
***
ПРОРОЦТВО ДЛЯ УКРАЇНИ
Заіскриться зірниця.
Будуть обрії добрі.
Щезнуть межі-мережі.
Для героїв крилатих.
Для долаючих ґрати.
Із забутої хати
Вийде Зоряна Мати.
Будуть рими незримі.
Будуть ночі пророчі.
Будуть зорі стозорі.
Для шукаючих шляху,
Не для тих, що із праху,
Для казкових жар-птахів,
Для позбавлених жаху
Будуть діти, як квіти.
Будуть квіти радіти.
Буде Слово-Стомова.
Для живого насіння.
Для проміння й пагіння.
Для зірок мерехтіння,
Для боріння й горіння
Будуть стежки-мережки.
І шептання кохання.
І Мовчання Світання…
«Я вірю — гряде здійснення всіх сокровенних бажань і мрій! Правдива Січ воскресає і преображається у Полум’яну Січ. Лицарі Духу сіють Зерна Вогню у мертву землю сучасності. Багато боїв попереду, але перемога — суджена! Народжується Небесна, Космічна Україна, країна Свободи!»
Автор: Оксана Корсун
