Багато херсонців, які пережили окупацію, тікають від обстрілів, оскільки кількість загиблих від обстрілів російскіх окупантів зростає.
Яніна Дейченко, як і багато її сусідів, була надзвичайно схвильована, коли 11 листопада українські війська повернулися до Херсона, поклавши край дев’ятимісячній російській окупації. Про це пишуть Економічні новини з посиланням на WSJ.
Але росіяни не відійшли дуже далеко. Перебуваючи на позиціях за широким Дніпром, вони почали обстрілювати житлові квартали Херсона, завдавши за останні дні найбільшої шкоди південному місту з початку війни.
У суботу російський снаряд зруйнував будинок пані Дейченко. Інший відірвав ноги її сусідці.
Перебуваючи на восьмому місяці вагітності, пані Дейченко зібрала свої валізи та попрямувала на залізничний вокзал Херсона, чекаючи на евакуаційний потяг до центральної України. “Ми протрималися тут досить довго, але тепер жарти закінчилися”, – сказала вона. “Народжувати дитину тут, в таких умовах? Нізащо”.
Багатоповерхівка Анни Назарової також була пошкоджена в результаті обстрілу на вихідних.
“У мене все тіло тремтить, я навіть почала заїкатися”, – розповіла вона, сидячи на залізничному вокзалі. Поруч працівники швидкої допомоги принесли ноші з мешканцями, які занадто хворі або занадто старі, щоб пересуватися самостійно. “Це страшно. У моєму дев’ятиповерховому будинку залишилося лише дві сім’ї. Херсон перетворюється на місто-привид”.
Херсон, де до російського вторгнення проживало 300 000 людей, був захоплений практично без бою в перші дні війни і не зазнав таких руйнувань, яких Москва завдала містам, що залишилися під українським контролем, таким як сусідній Миколаїв або Харків на сході України. Коли Україна боролася за Херсон, вона завдавала ударів по російських цілях високоточними артилерійськими системами “Хімарс”, зосереджуючись, зокрема, на логістичних “вузьких місцях”, таких як Антонівський міст через Дніпро. Ці логістичні труднощі зрештою змусили російських військових відступити без боїв з міста минулого місяця.
Відходячи, росіяни масово мародерствували, починаючи від музейної колекції Херсона і закінчуючи паливними колонками місцевих заправних станцій. Вони також підірвали інфраструктуру електропостачання, залишивши місто без світла і води.
Москва, яка оголосила Херсон частиною Росії лише два місяці тому, також тиснула на херсонське цивільне населення, щоб воно переїхало до Росії – пропозиція, яку більшість мешканців міста відхилила.
Останніми днями, коли Україна поступово відновлювала надання послуг у Херсоні, включаючи електропостачання, мобільний Інтернет, банківські послуги та регулярне пасажирське сполучення, російські війська посилили обстріли міста, прагнучи зробити його непридатним для життя. За даними української обласної адміністрації, з 11 листопада в Херсоні загинуло щонайменше 19 осіб і 39 отримали поранення. Звуки артилерії та реактивних систем залпового вогню майже постійно лунають у центрі міста.
“Мета цих покидьків – зробити якомога болючіше нашим людям, людям, які відмовилися їм підкорятися і які показали, що хочуть бути в складі України. Вони намагаються змусити якомога більше людей покинути свої домівки”, – заявив Олександр Самойленко, голова Херсонської обласної ради, який був обраний ще до війни.
За словами пана Самойленка, у Херсоні залишилося від 60 000 до 70 000 людей, що становить менше чверті довоєнного населення, багато з них – нещодавні біженці з сіл, які були зрівняні з землею під час бойових дій. Річка, що розділяє місто та його передмістя, стала непрохідним кордоном між двома світами, розділяючи незліченну кількість сімей.
За оцінками херсонської влади, за останні тижні тисячі мешканців міста виїхали до більш безпечних частин України або до Європи, але деякі місцеві жителі сповнені рішучості залишитися навіть після того, як вони опинилися на волосину від смерті.
Наприкінці минулого місяця два російські снаряди влучили в будинок Вікторії Іванової з обох боків, один з них зачепив її сина Аскольда в його кімнаті, а інший спричинив обвал стелі на її ліжко. Пані Іванова, педіатр і піаністка-аматор, сказала, що її врятувало піаніно, яке придбав її батько, і яке не дало стелі придавити її. У неділю вони вдвох шукали цінності в завалах свого колишнього будинку, завалених цеглою і покрученим металом.
“Це все, що у нас залишилося”, – сказала 65-річна пані Іванова. Вона та її син зараз живуть в квартирі друга в якості гостей. “Ми нікуди з Херсона не поїдемо. Це моє рідне місто, я тут народилася, і я завжди тут залишуся”, – сказала вона.
У багатоповерхівці навпроти мешканці забивали фанеру, щоб замінити вікна, вибиті в результаті чергового російського обстрілу в суботу. Тоді снаряд влучив в односімейний будинок, який загорівся і продовжував тліти наступного дня. “Щоразу, коли нашим військам вдається завдати удару по росіянах, вони відповідають хаотичним вогнем, стріляють навмання, по житлових кварталах, ось так”, – сказав пожежник Віталій Гончаров, який допомагав гасити пожежу.
Незважаючи на триваючі обстріли, українська влада та компанії досягли значних успіхів у відновленні міста, єдиного обласного центру, який потрапив під контроль Москви під час цьогорічної війни. Будівельні бригади очистили автомагістраль з Миколаєва і ремонтують мости, які росіяни підірвали під час відступу. Українські банки знову відкрилися, що дозволило херсонцям отримати доступ до своїх рахунків та зняти українські зарплати і пенсії. Мобільні оператори роздають жителям безкоштовні сім-карти, щоб вони могли нарешті зв’язатися зі своїми сім’ями та друзями на решті території України та за кордоном.
“Я боявся навіть ходити з телефоном, коли тут були росіяни. Брали, перевіряли телефон, і якщо ти їм не подобався або щось у ньому не подобалося, то мішок на голову і в камеру. Тепер ми нарешті на волі”, – сказав Євгеній Холодняк, прямуючи до кав’ярні, яка працювала від генератора, щоб випити капучино та підзарядити телефон під час відключення електроенергії.
Він сказав, що не співчуває сусідам, які співпрацювали з Росією і вирішили виїхати. “Нехай залишаються там. Ті, хто хотів до Росії, поїхали, і це добре. Вони нам тут не потрібні”, – сказав він. Залишки окупаційного білборду на світловому стовпі проголошували: “Росія тут назавжди”.
Супермаркет “Сільпо” на іншій стороні головної площі Херсона, що входить до однієї з найбільших мереж супермаркетів України, був захоплений росіянами і перейменований на “Ситний ринок”, який торгує продуктами харчування з Росії, Білорусі та окупованого Росією Криму. Попередній персонал відкрив його під українським брендом протягом трьох днів після відступу росіян, прибравши з полиць усі російські та білоруські продукти і передавши їх до продовольчого фонду, розповіла менеджер Тетяна Прилуцька. Потім колони вантажівок поповнили полиці “Сільпо” товарами українських та європейських виробників. До оплати знову приймають кредитні картки.
“Всі місяці окупації я сиділа вдома і чекала, коли повернуться наші хлопці, – розповіла пані Прилуцька. “А як тільки нас звільнили, я два тижні працювала без перерви, щоб запустити магазин. Всі так радіють, що ми повернулися з українськими продуктами та українськими цінами”.
У “Сільпо” було повно покупців, на полицях – свіжа полуниця, ананаси та хурма, різноманітні копченості, риба та м’ясо, а також більшість інших товарів, які зазвичай можна знайти у європейському супермаркеті. Ціни на продукти харчування, за словами мешканців, приблизно вдвічі нижчі, ніж були за часів російської окупації, при цьому асортимент значно більший.
“О, дивись, свіжі дріжджі, я їх дев’ять місяців не бачила”, – сказала Альона Колтало під час шопінгу зі своїм хлопцем Дімою Пшеничним. “Я зараз буду пекти з цього хліб”.
Пан Пшеничний, який до війни працював барменом, зізнався, що вони з пані Колтало мають змішані почуття щодо майбутнього Херсона. “Дуже приємно бачити своїх хлопців, свою владу та знайомі обличчя у місті, – сказав він. “Але також зрозуміло, що ворог не відступить і буде продовжувати бити по нас. І це лякає”.
