В західних медіа і у висловлюваннях західних політиків останнім часом все частіше звучать заяви про настання у війні якогось перелому на користь України. Частково це так, оскільки Україні майже вдалося зупинити наступ ворога, в останні місяці московські окупанти несуть величезні втрати, хоча фронт ледь рухається, а подекуди Сили оборони України переходять у контрнаступ і відвойовують землі.
Але не все так просто і однозначно: припиняти війну по лінії фронту ворог поки що не має наміру, хоча є дані про те, що у ворожій верхівці зростає кількість прихильників негайного припинення війни. Тим не менш, «особа, схожа на Путіна», продовжує наполягати на «війні до переможної окупації всього Донбасу з подальшим висуненням більш жорстких вимог». Ресурсів для продовження війни до зими у ворога точно вистачить, а восени з’явиться бажання продовжити далі і знову спробувати знищити енергетику України, щоб примусити до капітуляції, тим більше що інформація про прогресуючий дефіцит засобів ППО наростає щодня.
Нинішньою стабілізацією ситуації на фронті Україна зобов’язана розвитку і застосуванню все більш досконалих технологій, пов’язаних з дронами і радіоелектронікою. Але треба розуміти, що ворог теж не стоїть на місці в питаннях застосування таких технологій, тому заспокоюватися і недооцінювати агресора ні в якому разі не можна.
Правда, останнім часом з’являється все більше інформації про те, що в оточенні Путіна росте і міцніє група, яка все більше схиляється до думки про те, що війну треба припиняти негайно. Більше того, ця група нібито чинить все сильніший тиск з тим, щоб війну все ж таки зупинити.
Але поки що війна триває. На думку автора цих рядків, вона триватиме доти, доки всередині держави-агресора не почнуться скільки-небудь серйозні процеси — або різке невдоволення знизу, або переворот зверху в тому чи іншому вигляді силами місцевої так званої еліти, що в історії Росії часто траплялося.
На фронті важко, але стало трохи краще
Але все ж таки західні медіа констатують суттєве поліпшення становища України, перш за все за рахунок масованого застосування безпілотників. Зокрема, The New York Times зазначає, що війська Путіна ледь просуваються на полі бою. Зазначається, що ворог досі не вирішив одну з ключових проблем: як домогтися значного прориву на сході України, коли безпілотники всюди.
Після успіхів, досягнутих наприкінці минулого року, російська армія практично зупинилася. У деяких районах України вона втратила частину території. При нинішніх середніх темпах просування Росії знадобиться більше трьох десятиліть, щоб встановити повний контроль над Донбасом, що Кремль висунув як умову для припинення війни.
Повсюдне використання дронів змусило російські війська змінити стратегію. Це призвело до утворення смуги території, що постійно розширюється, відомої як «сіра зона», де присутні війська обох сторін, і контроль над нею не є однозначним.
«В кращому випадку вони можуть використовувати тактику проникнення і націлюватися на мережі підтримки, розташовані досить далеко за лінією фронту, — наприклад, на українські групи безпілотників і підрозділи матеріально-технічного забезпечення», — сказала Дара Массіко, старший науковий співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир. — Але це не призводить до швидкого прогресу. Вони, по суті, застрягли на місці».
Хоча Росія ще не придумала, як захоплювати і утримувати великі території, вона, можливо, вважає, що поступовий наступ у будь-якому випадку є більш ефективним підходом. Це дозволяє уникнути ризику великих операцій, які можуть піти не так і викликати питання про перспективи перемоги. «Це поєднання відсутності оперативного рішення і задоволеності Кремля таким рівнем політичного ризику, а також надії на те, що мирні переговори дозволять уникнути складної частини питання — боротьби за решту Донбасу», — вважає експерт.
Дрони дозволили ЗСУ стримати наступ армії, що перевершує за чисельністю, але коли Росія втрачає територію, вона, як правило, переходить у «сіру зону», а не повертається під прямий контроль Києва. «Багато факторів, що перешкоджають просуванню Росії, також створюють труднощі для України», — заявив Еміль Кастехельмі, військовий аналітик фінської компанії Black Bird.
Українські солдати повідомили виданню, що активність Росії на Донбасі останнім часом зросла, а операції з проникнення почали поліпшуватися, що підвищує ймовірність прискорення її наступу.
Почесний професор військових досліджень Королівського коледжу Лондона сер Лоуренс Фрідман вважає нинішню ситуацію переломним моментом у війні в Україні, пише The Economist. Переживши сувору зиму з щоденними нальотами на енергосистему і масованими обстрілами міст, Україна тепер переламує хід подій, завдаючи Росії все більшої шкоди практично за всіма показниками, пише видання. Росія не тільки провалила весняний наступ на фронті, а й вперше з серпня 2024 року, за даними американського Інституту вивчення війни (ISW), втратила територію, пише видання.
За розрахунками The Economist, заснованими на даних ISW, за останні 30 днів Росія втратила контроль над 113 кв. км території. Раніше ISW оцінив втрати Росії у квітні в 116 кв. км.
«В цілому це схоже на переломний момент у війні. Якщо у росіян не буде жодних результатів від своїх зусиль, я не здивуюся, якщо в деяких місцях все почне рушитися», — сказав Фрідман, якого називають одним із найвидатніших світових експертів у галузі стратегії.
Втрати військових у 35 тисяч осіб на місяць перевищують темпи набору нових солдатів, продовжує The Economist. А всього за час війни Росія втратила майже 1,4 млн убитими і важко пораненими. І за цими цифрами, як підкреслюють журналісти, приховується більш похмура тенденція зміни співвідношення вбитих і поранених на фронті.
До минулого року це співвідношення могло становити від 1:2 до 1:3, що погано за сучасними мірками. Тепер же, за словами Володимира Зеленського, на кожного пораненого припадає майже два вбитих. «Стоїцизм і фаталізм російських солдатів, мабуть, вичерпуються», — вважає Фрідман.
Зміна співвідношення вбитих до поранених, як пише The Economist, може відбуватися через те, що значна частина втрат викликана дронами, які вистежують військових і ставлять під загрозу спроби евакуації поранених. Старший військовий аналітик Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні Сет Джонс сказав журналу, що росіяни залишають поранених на полі бою.
Гендиректор ворожого центру «Ушкуйник», що розробляє військові дрони, Олексій Чадаєв написав у квітні, що Україна повернула собі лідерство у сфері безпілотників, а путінські війська відчувають труднощі з перекиданням підрозділів до лінії фронту: «У нас гігантські проблеми з логістикою останньої милі. До 90% наших втрат зараз саме на ній».
Зона ураження дронів розширилася далеко в тил Росії, що має великий вплив на дії Росії на фронті, каже Фрідман. Українським військовим простіше знищити допоміжну наступальну інфраструктуру, ніж бити по військових, які керують атаками. Самі українські військові стикаються з такими ж проблемами на фронті, але вони частіше евакуюють солдатів з лінії фронту, а також намагаються наступати на меншій протяжності лінії фронту, підкреслює The Economist.
До невдач агресора на фронті додається збільшення масштабу, дальності та інтенсивності українських ударів по російському тилу. У березні Україна вперше перевершила Росію за кількістю ударів, завданих БПЛА великої дальності. Ураження цілей за 2 тисячі кілометрів від кордону означає, що в зоні досяжності дронів перебуває 70% російського населення. Розміри Росії та кампанія України з ослаблення її ППО роблять майже неможливим захист навіть цінних об’єктів. Немає у Росії і точкової оборони в багатьох місцях, де вона необхідна. У той же час Україна розробила кілька типів БПЛА-перехоплювачів, які зараз збивають близько 95% російських «Шахедів».
Ключове питання полягає зараз у тому, чи є різні невдачі Росії — на полі бою або в результаті руйнування економічної інфраструктури — показниками звуження можливостей Путіна в Україні. Ще одне важливе питання в тому, чи готує Росія свої сили до великого наступу влітку. «Реальність така, що вони відчувають труднощі на фронті, і у них мало що виходить», — вважає Фрідман.
«Українці досягають величезних успіхів, а Росія перебуває у фазі слабкості», — наводить німецьке видання Die Welt слова міністра оборони Німеччини Бориса Пісторіуса. Як зазначає видання, міністр оборони Борис Пісторіус бачить ознаки поворотного моменту у складній боротьбі України проти російської агресії.
У той же час після візиту на українські командні пункти на сході країни він ясно дав зрозуміти, що має намір зробити подальші висновки для німецьких збройних сил з досвіду України в бойовому застосуванні безпілотних літальних апаратів.
«Я вважаю, що в українців дійсно є імпульс. Росія переживає період слабкості як в економічному і внутрішньому плані, так і на полі бою, — сказав Пісторіус, який нещодавно відвідав підрозділи ЗСУ в Запорізькій та Дніпровській областях. — Українці досягають величезних успіхів. Удари по російській військовій інфраструктурі у внутрішніх районах стають все більш чутливими і приносять свої плоди».
Пісторіусу показали на українських командних пунктах, як безпілотники використовуються для розвідки і боротьби з російськими системами озброєння і солдатами. Він також зміг особисто спостерігати за поточними операціями. Україна, особливо з минулого року, розвинула потенціал, від якого, як очікується, в рамках стратегічного партнерства виграють і Збройні сили Німеччини.
«Сьогодні багато хто говорить про вирішальний етап війни, можливо, на користь України», — сказав Пісторіус.
Вкрай песимістичний прогноз для України щодо подальшого ходу війни більше не поділяється, і це також може пояснити, чому Путін говорить про швидке закінчення війни, хоча сам міг би закінчити її негайно, пише видання.
Перемир’я і мирні переговори втратили сенс, а Москва тупо вимагає здатися
Незважаючи на наведені вище райдужні прогнози та констатації, ситуація для України залишається складною, хоч і не настільки небезпечною, як пів року-рік тому. Дійшло до того, що Кремль тричі за тиждень зажадав від Києва виведення військ з Донбасу для продовження переговорів.
Україна повинна вивести війська з усієї території Донбасу для припинення вогню і продовження переговорів про мирне врегулювання, заявив представник Кремля Дмитро Пєсков. «Зеленський повинен віддати наказ збройним силам України припинити вогонь і покинути територію Донбасу, покинути територію російських регіонів. У цей момент настане припинення вогню, і сторони спокійно можуть зайнятися переговорами», — сказав він.
У неділю аналогічну заяву зробив путінський помічник Юрій Ушаков. За його словами, поки ЗСУ не будуть виведені з Донбасу, можна проводити хоч десятки раундів переговорів, але вони не будуть мати сенсу. За три дні до цього Ушаков також заявляв, що продовження тристоронніх переговорів у форматі США-Україна-Росія стане доцільним тільки тоді, коли Київ виведе війська.
Військове командування переконало Путіна, що завершить захоплення Донбасу до осені, при цьому Путін і Зеленський втрачають віру в дипломатію Дональда Трампа навіть у разі припинення війни з Іраном, пише Financial Times. За словами джерел, обізнаних про позиції обох сторін, Росія і Україна вважають, що шанси на відновлення мирних переговорів за посередництва США мінімальні навіть після закінчення війни на Близькому Сході.
Путін переніс акцент на захоплення нових територій України силовими методами і має намір ще більше розширити свої вимоги після того, як Росія встановить контроль над Донбасом, стверджують джерела. Тим часом офіційні особи в Києві вважають, що після того, як їм вдалося зупинити наступ Росії і завдати їй значної шкоди за допомогою атак безпілотників далеко в російському тилу, вони стали менш вразливими перед тиском з боку США, спрямованим на укладення швидкої, але невигідної угоди.
Хоча президент Трамп заявив минулого тижня, що «ми з кожним днем стаємо все ближче і ближче» до угоди, жодна зі сторін не бачить особливого сенсу в продовженні переговорів, повідомили джерела. «Справа в тому, що Росія як і раніше намагається здобути перемогу на полі бою, при цьому продовжуючи наполягати на своїх максималістських вимогах… Дії Росії явно суперечать будь-якій уявній готовності до переговорів», — сказав високопоставлений німецький дипломат.
За словами джерел, зростаюча вразливість Росії перед ударами українських дронів, яка змусила її провести скорочений парад на честь Дня Перемоги, а також незначні успіхи російських військ на полі бою мало вплинули на впевненість Путіна в тому, що український фронт рухне. На рідкісній пресконференції в суботу він заявив, що його армія зосереджена на «остаточному розгромі ворога», який настане найближчим часом, незважаючи на західну підтримку Києва.
За словами двох осіб, які підтримують контакти з Путіним, двох інших, знайомих із ситуацією, а також згідно з оцінкою української розвідки, наданою FT, вище командування Росії переконало Путіна, що їхні війська зможуть захопити весь Донбас до осені. Після цього Путін планує підвищити ціну будь-якого перемир’я, посиливши територіальні вимоги Росії, заявили три з цих джерел.
За словами двох людей, які спілкуються з Путіним, він все більше зациклюється на захопленні Донбасу, незважаючи на те що раніше на різних етапах війни у приватних розмовах він висловлював готовність заморозити бойові дії на поточних лініях фронту. «Я наполягав на тому, щоб зупинитися на поточних лініях фронту. Але він продовжує повторювати: «Ні, в цьому питанні я не можу піти на компроміс», — сказав один зі співрозмовників.
Херсон і Запоріжжя не мали для Путіна такого ж «символічного значення», як Крим і Донбас, додав співрозмовник. Але вони залишалися ключовим напрямком військових дій. Порівняно з Донбасом захоплення Херсона і Запоріжжя буде ще складнішим завданням. Найбільші міста цих двох областей розташовані на іншому березі Дніпра, на території, з якої війська Путіна або відступили, або ніколи не утримували.
Однак, за словами двох людей, які беруть участь у закулісних переговорах про припинення війни, справжні амбіції Путіна, ймовірно, як і раніше полягають у встановленні контролю над Україною принаймні до річки Дніпро, що включає в себе захоплення Києва і ключового чорноморського порту Одеси. «Він не захопить Запоріжжя, він не захопить Донбас, він не захопить Херсон. Але пам’ятайте, що план завжди полягав у захопленні Києва. Завдання поставлене і повинно бути виконане», — сказав один із співрозмовників. «Йому кажуть, що українці відчувають труднощі, їхній фронт рушиться і у них закінчуються люди», — додав він.
Війна між Росією і Україною показує, що при Трампі перемир’я втратили сенс, пише The New York Times. Останнє припинення вогню в ході російсько-української війни продемонструвало, наскільки це поняття втратило своє традиційне значення в епоху Трампа. Протягом історії перемир’я, як правило, досягалися після тривалих переговорів, що допомагають воюючим сторонам досягти міцного врегулювання.
Але у війні в Україні, на думку аналітиків, вони стали інструментом перформативної дипломатії, самостійним товаром, який використовується для управління медійними циклами, в той час як військова машина продовжує працювати. Відрив припинення вогню від мирного врегулювання стався не тільки в Україні, а й на Близькому Сході. В ході американо-ізраїльської війни проти Ірану обидві сторони швидко домовилися про призупинення бойових дій після того, як Трамп пригрозив Тегерану знищенням цивілізації. Кілька тижнів по тому напруженість залишається невирішеною.
«Тут мова йде про те, що основна увага приділяється окремим «вірусним» моментам, які привертають увагу ЗМІ до політичних лідерів», — сказав Мадхав Джоші, професор Інституту міжнародних досліджень миру імені Крока при Університеті Нотр-Дам. Джоші опублікував дослідження, присвячене 42 комплексним мирним угодам, укладеним у період з 1989 по 2018 рік. Він виявив, що успішний мирний процес вимагає в середньому 1 570 днів — понад чотири роки — технічної роботи.
На відміну від цього, останньому припиненню вогню між Росією і Україною не вистачало найважливіших факторів успіху — незалежного нагляду і суттєвої політичної основи, зазначає Джоші. Професор Джорджтаунського університету і старший науковий співробітник Центру стратегічних і міжнародних досліджень Деніел Байман заявив, що причиною цього стала відсутність терпіння в адміністрації Трампа по відношенню до «болісного і мінливого характеру» дипломатії. «Для президента перемир’я рівносильне «миру», — сказав Байман, зазначивши, що такий підхід відсунув на другий план досвідчених чиновників середньої ланки на користь «позитивних заголовків сьогодні».
Але все ж таки у Путіна зазвучали голоси прагматиків про мир…
Путін відчуває тиск з вимогою закінчити війну — і він виходить від несподівано близьких союзників, стверджує Марк Галеотті (Mark Galeotti), оглядач британського видання The i Paper. Тиск на президента Росії з вимогою завершити війну в Україні зростає зсередини. Після досить невиразного параду Перемоги в минулі вихідні Володимир Путін зустрівся з ветеранами Другої світової війни і сказав їм, що війна з Україною може скоро закінчитися.
Путін говорив про російську перемогу і не дав жодних натяків на компроміс, проте його зауваження може відображати вплив деяких людей з його оточення, які намагаються м’яко підштовхнути його до завершення конфлікту. Війна в цілому зайшла в глухий кут, хоча російські війська все ще повільно просуваються до українських міст-фортець — Краматорська і Слов’янська, останньої частини спірного Донбасу, яка залишається під контролем Києва.
Всередині Росії, однак, витрати для Путіна — економічні та політичні — наростають. Для деяких людей всередині Адміністрації президента — яку можна описати як путінський аналог британського Кабінету міністрів, тільки на стероїдах, — війна досягла стадії, коли продовжувати її стає все менш вигідно. Як сказав добре інформований російський політичний журналіст виданню The i Paper: «Витрачати ще рік і сотні тисяч людей, щоб взяти кілька міст, які до того часу будуть просто руїнами, їм уже не здається розумним».
Але Путін не та людина, якій можна сказати в обличчя, що він не правий. Тому в дусі серіалу Yes Minister його підлеглі намагаються м’яко підвести його до тих рішень, яких вони від нього хочуть. Зараз видно ознаки такої кампанії навколо України, яку ведуть політичні технократи всередині Адміністрації президента.
По-перше, в мережу потрапила підготовлена для Адміністрації президента лютнева доповідь. У ній політичні ризики продовження так званої «спеціальної військової операції» проти України описані в різких виразах. «Ми повинні знати, коли зупинитися», — попереджається в документі. Там також говориться, що після певної точки продовження «спеціальної військової операції» стане «пірровою перемогою» і зажадає «перегляду фундаментальних позицій».
У доповіді передбачалося, що проста заморозка лінії фронту — можливо, навіть без решти Донбасу — може бути представлена як тріумф. Такий результат, за словами авторів, можна подати як доказ того, що «Путін прогнув Захід. Ми зірвали плани Заходу щодо розширення і затягування конфлікту».
Одночасно з’явилися дані опитувань, що показують зниження рейтингів Путіна. Його рівень схвалення у 65,6% залишається високим за мірками будь-якого західного політика, але це найнижчий показник з початку війни. Такі цифри не були б опубліковані без зеленого світла з боку Адміністрації президента. І, немов цього було недостатньо, партія Путіна «Єдина Росія» щойно випустила інструкції для своїх агітаторів перед парламентсьвими виборами, які пройдуть пізніше цього року: як відповідати на незручні питання.
Очевидний висновок — у Росії люди незадоволені. Все разом це виглядає як частина кампанії, мета якої — переконати Путіна задуматися про можливий мир з Україною. Цікаво, що прихильників цього підходу не можна вважати «голубами» — скоріше прагматиками, причому вони самі залишаються сильно розділені в питанні про найкращу стратегію. Одні хотіли б, щоб Росія вже зараз зафіксувала втрати і зупинилася. Інші, включаючи міністра закордонних справ Сергія Лаврова, вважають, що Київ все ще повинен вивести війська з останньої ділянки Донбасу, перш ніж Москва зможе оголосити мир.
Тим часом націоналісти і багато представників російського силового блоку переконують Путіна продовжувати війну. Вони навіюють йому, що цього року російські війська все одно зможуть взяти решту Донбасу. Є й ультранаціоналісти, які вимагають ескалації проти України: від коментаторів у соціальних мережах, що закликають до загальної мобілізації, до яструбиного академіка Сергія Караганова, який виступав — на щастя, поки без особливого успіху — за застосування тактичної ядерної зброї.
Путін відомий тим, що відкладає важкі рішення настільки довго, наскільки може. Поки він, схоже, схильний подивитися, чи зможе новий російський весняний наступ принести успіхи на Україні. Коли Путін нарешті визначиться, не знає ніхто — можливо, навіть він сам. Він може продовжувати коливатися в надії, що станеться щось, що прийме рішення за нього. Це може тягнутися до самої осені, коли знову виникне спокуса провести ще одну зиму, завдаючи ударів по українській енергосистемі в надії зламати моральний дух країни. У попередні роки це не спрацювало.
І все ж це перший раз, коли ми дійсно бачимо щось, хоча б віддалено схоже на прагматичну позицію «пора закінчувати війну» всередині власної політичної машини Путіна. Чи піддасться він цьому впливу? Поки ознак цього немає — за винятком однієї маленької деталі. Роками Путін відмовлявся визнавати Володимира Зеленського легітимним президентом України. Він називав його неонацистом, західною маріонеткою і навіть «наркоманом у Києві». Але нещодавно він назвав його паном Зеленським. Крихітний крок вперед — але все ж таки крок вперед.
На завершення від себе зазначимо, що поки що ситуація представляється вкрай хиткою і незрозумілою, і в мир у нинішньому році чомусь не віриться. До речі, президент Фінляндії Александр Стубб, який є затятим прихильником України, в інтерв’ю італійському виданню Corriere della Sera заявив, що «можливість миру не проглядається, принаймні в цьому році».
І все ж хотілося б сподіватися, що такий песимізм не виправдається і незабаром настане мир.
